головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач) за участі представників: позивача: відповідача: Раздобаров П.В., Харцизова Т.В. Міщенко М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14 липня 2015 року у справі № 908/1606/15-г за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" до публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення 4 632 498,65 грн

У березні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахування заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 3 392 537,46 грн основного боргу, 961 091,24 грн інфляційних втрат, 60 810,65 грн 3% річних, 218 059,30 грн пені за договором № 06/600-66 від 02.01.2014.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.05.2015 (суддя - Кагітіна Л.П.) позов задоволено.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" 3 392 537,46 грн основного боргу, 218 059,30 грн пені, 961 091,24 грн інфляційних втрат, 60 810,65 грн 3 % річних та судові витрати.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.07.2015 (головуючий - Радіонова О.О., судді - Марченко О.А, Татенко В.М.) рішення Господарського суду Запорізької області від 08.05.2015 скасовано та прийняти нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь ТОВ "МІК" 917 537,46 грн основного боргу, 117 116,24 грн інфляційних витрат, 7 598,15 грн 3% річних, 36 889,30 грн пені, 17 024,00 грн судового збору за подання позову.

Стягнуто з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги.

Провадження у справі в частині стягнення боргу у сумі 231 473,05 грн на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України припинено.

В задоволенні позову в частині стягнення суми боргу у розмірі 2 475 000,00 грн, 181 170,00 грн пені, 3% річних у розмірі 53 212,50 грн та інфляційних витрат у розмірі 843 975,00 грн відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.07.2015, залишивши у силі рішення Господарського суду Запорізької області від 08.05.2015.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14 липня 2015 року - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами, 02.01.2014 між ТОВ "МІК" (постачальник) та ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" (покупець) було укладено договір на придбання матеріально-технічних ресурсів № 06/600-66, за умовами якого постачальник зобов'язувався передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 2.1. договору кількість, номенклатура ресурсів зазначаються в специфікаціях до даного договору, які є невід'ємною його частиною.

За п. 4.1. договору поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначено у відповідності з умовами поставки, зазначені у специфікаціях та включають всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркірування та інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою ресурсів.

Пунктом 4.3. договору визначено, що загальна сума договору визначається як сумарна вартість ресурсів, поставка яких здійснюється згідно доданих до нього специфікацій.

Відповідно до п. 5.2. договору оплата за поставлені ресурси буде здійснюватися протягом строку, вказаного в специфікації, який вираховується з моменту поставки ресурсів та надання документів, передбачених в п. 6.4. даного договору.

Постачальник зобов'язаний до початку приймання ресурсів надати покупцю такі документи: рахунок на оплату; транспортні та супроводжувальні документи; сертифікат або паспорт якості постачальника чи виробника (в разі, якщо постачальник не являється виробником); пакувальні документи; сертифікат СЕС та сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законом випадках); акт приймання-передачі ресурсів (у 2-х примірниках), оформлений зі сторони постачальника (п. 6.4. договору).

Відповідно до п. п. 10.4., 10.5. договору він вступає в силу з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладання органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог), і діє до 31.12.2014. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за даним договором.

Між сторонами було підписано специфікації до договору, якими сторони погодили номенклатуру, кількість, ціну та загальну вартість ресурсів, що постачаються, а також строки поставки та оплати.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу ресурси на загальну суму 5 602 386,89 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, які підписанні уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень та скріплені печатками сторін.

Однак, відповідач отриманий товар оплатив частково.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволені позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 475 000,00 грн основного боргу та 181 170,00 грн пені, 3 % річних у сумі 53 212,50 грн, 843 975,00 грн інфляційних втрат, які є похідними від основного боргу, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивачем при поставці вогнезахисного составу Фенікс СТВ не було надано відповідачу належним чином оформленого сертифікату, за результатами проведеної експертизи ресурсів № Э-75 встановлено невідповідність вогнезахисного составу Фенікс СТВ за якісним показником "Масова доля нелетючих речовин" вимогам ТУ 5768-014-66959951-2011, а отже прийшов до висновку про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язання з поставки відповідачу спірних ресурсів, зокрема вогнезахисного составу Фенікс СТВ та що зобов'язання з їх оплати не настало.

Проте погодитися з такими висновками апеляційного господарського суду неможливо з таких підстав.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або Законом (ст. 525 ЦК України). Зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (ст. 526 ЦК України і ст. 193 ГК України).

Згідно з ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначають у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов п. 6.4. договору позивач надавав відповідачу документи до початку приймання продукції за кількістю та якістю у повному обсязі (з урахуванням особливостей постачання кожного виду продукції) на підставі яких і проводилося приймання ресурсів відповідачем. При цьому, відповідач не відмовився від приймання поставлених ресурсів, що підтверджується видатковими накладними, які були підписані повноважними представниками сторін, зокрема, і відповідача, без зауважень та заперечень.

При цьому, як правомірно було встановлено місцевим судом, наданий відповідачем акт експертизи та направлені на адресу позивача претензії не є, в розумінні ст. 34 ГПК України, належними доказами, що підтверджують поставку відповідачу неякісної продукції, адже останні зроблені внаслідок порушення порядку, передбаченого Інструкцією П-7 (va007400-66) та здійснені з використанням нормативних документів, які не є чинними на території України.

Отже, у зв'язку із тим, що відповідач свої грошові зобов`язання за договором належним чином не виконав, отримані ресурси в повному обсязі не оплатив, чим порушив умови договору, а також вимоги ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, то місцевий господарський суд, правомірно задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача на користь позивача 3 392 537,46 грн.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У п. 7.2. договору сторони погодили, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 218 059,30 грн пені є законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, Господарський суду Запорізької області прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача 961 091,24 грн інфляційних втрат та 60 810,65 грн - 3% річних.

За таких обставин постанова Донецького апеляційного господарського суду від 14.07.2015 підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 08.05.2015.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору при подачі касаційної скарги у розмірі 36 540,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14 липня 2015 року у справі за № 908/1606/15-г скасувати, а рішення Господарського суду Запорізької області від 08 травня 2015 року залишити в силі.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського,1, код ЄДРПОУ 00191158) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-А, код ЄДРПОУ 30105738) 36 540, 00 грн судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору при подачі касаційної скарги.