головуючого суддів: Є.Борденюк І.Вовка, В.Харченка розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову від 18.11.2014 Харківського апеляційного господарського суду за скаргою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у справі № 9/5009/1639/11 за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення 30 410 848,116 грн. В судове засідання прибули представники: позивача Тютюнник С.В. (дов. від 19.09.2014 № 47/10), відповідача Семеренко С.О. (дов. від 04.03.2014 № 1204/20-19), ДВС України Рубель І.В. (дов. від 31.12.2014 № 3-14/4.1/1439). Заслухавши суддю-доповідача - Є.Борденюк, пояснення представників сторін, ДВС України та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду з позовом до Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення заборгованості за договором поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.2009 № 06/09-1275-ТЕ-13 (далі - Договір), а саме 21 993 455, 25 грн основного боргу, 2 186 630,05 грн пені, 4 818 066,35 грн втрат від інфляції, 1 412 696,51 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.06.2011, залишеним без зміни постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.08.2011, позовні вимоги задоволені частково: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 19 908 487,27 грн основного боргу, 2 186 630,05 грн пені, 4 818 066,35 грн втрат від інфляції, 1 412 696,51 3 % річних.

Платіжним дорученням від 19.07.2011 № 1 Концерном "Міські теплові мережі" перераховано ДК "Газ України "НАК Нафтогаз України" 19 908 487 грн основного боргу за Договором.

30.05.2012 постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімовою А.Н. на підставі заяви позивача відкрите виконавче провадження № 32826504 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 26.09.2011 та зазначено, що залишок боргу відповідача складає 8 443 128,91 грн.

17.06.2014 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімовою А.Н. винесено постанову № 32826504 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 26.09.2011 на підставі п.14 ч.1 ст. 49, 50 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Позивач звернувся зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, у якій просив:

визнати неправомірними дії вказаного відділу державної виконавчої служби щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.06.2014 ВП № 32826504 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 26.09.2011;

визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження від 17.06.2014 ВП № 32826504 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 26.09.2011;

зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України відновити виконавче провадження та вжити всі заходи для фактичного повного виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.09.2014 (суддя В. Корсун), залишеною без зміни постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 (колегія суддів: В. Сіверин, О. Терещенко, О. Медуниця), у задоволенні скарги позивача відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

Порядок списання коштів, визначених Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 "Про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" (894-2011-п) (далі - Порядок).

Відповідно до п.6 Порядку для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

30.09.2011 відбулося засідання комісії відповідача, на якому прийнято рішення про списання заборгованості перед позивачем у сумі 8 417 392,91 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2012 у справі № 5011-27/6245-2012 судом відмовлено у задоволенні позову Концерну "Міські теплові мережі" до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про зобов'язання, у відповідності до положень Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) та Порядку провести списання заборгованості у сумі 8 417 392,91 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 у справі № 5011-27/6245-2012, залишеною без зміни постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2013, рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2012 скасоване, позов Концерну "Міські теплові мережі" задоволений у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду України від 15.10.2013 вказані постанови апеляційної та касаційної інстанцій залишені без зміни. При цьому, Верховним судом України зазначено, що протокол комісії з питань списання заборгованості від 30.09.2011, утвореної Концерном "Міські теплові мережі" є достатньою підставою для списання заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій у розмірі 8 417 392,91 грн.

Враховуючи вказане вище, з посиланням на те, що заборгованість у розмірі 8 417 392,91 грн (2186630,05 грн пені, 4818066,35 грн інфляційних втрат, 1412696,51 грн 3% річних) була списана Концерном "Міські теплові мережі", а постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 у справі № 5011-27/6245-2012 ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" зобов'язано провести списання заборгованості Концерну "Міські теплові мережі" у сумі 8417392,91 грн, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що рішення суду у даній справі виконане у повному обсязі.

Разом з тим, щодо доводів позивача про те, що виконавче провадження можливо було закінчити лише до закінчення строку дії Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) - до 30.06.2012, судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Державним виконавцем у постанові про закінчення виконавчого провадження підставою закінчення виконавчого провадження зазначений п.14 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої виконавче провадження підлягає закінченню у разі списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Водночас, згідно з п.8 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Неправильне зазначення державним виконавцем процесуальної норми підстав для закінчення виконавчого провадження не може бути підставою для визнання дій державного виконавця неправомірним, оскільки рішення по даній справі фактично виконане, а тому виконавче провадження підлягає обов'язковому закінченню.

Обґрунтувавши рішення зазначеним вище, суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні скарги позивача на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить скасувати ухвалу і постанову та прийняти нове рішення, яким скаргу задовольнити.

При цьому, заявник касаційної скарги посилається на те, що закінчення виконавчого провадження на підставі п. 14 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" можливе було лише до закінчення строку дії Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) , прикінцевими положеннями якого у редакцію ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" включений відповідний п. 14, тобто до 30.06.2012, а тому оскаржена постанова про закінчення виконавчого провадження, за твердженням позивача, є неправомірною.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність посилання державного виконавця в оскаржуваній постанові на п. 14 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" є помилковим.

Так, у постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 наведена позиція, відповідно до якої протокол комісії з питань списання заборгованості від 30.09.2011, утвореної Концерном "Міські теплові мережі" є достатньою підставою для списання заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій у розмірі 8 417 392,91 грн.

Отже, списання суми заборгованості, яка була предметом виконавчого провадження № 32826504, здійснене у період дії Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) .

Положення п. 14 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" слід розуміти так, що у строк дії Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) має відбутись саме підстава закінчення виконавчого провадження, яка встановлена відповідним пунктом - списання заборгованості.

Водночас, включений у редакцію ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) пункт 14 є інтегрованою частиною Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , а тому можливість закінчення виконавчого провадження з посиланням на відповідний пункт не обмежується строком дії Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) .