розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду в складі судді Шевчук О.А. від 05.10.2017 у справі №521/12293/14-а за позовом ОСОБА_2 до Житлової комісії Військової академії Міністерства оборони України про поновлення на квартирному обліку,

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 19.12.2014 р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду, позивачем подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано тридцятиденний термін з дня отримання копії ухвали для подачі до суду апеляційної інстанції заяви із зазначенням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

19 вересня 2017 року до суду надійшла заява представника апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3, про поновлення строку на апеляційне оскарження. Вказану заяву обгрунтовано тим, що, оскаржувану постанову Малиновського районного суду м. Одеси ухвалено у відкритому судовому засіданні 19 грудня 2014 року і представник позивача (апелянта) був присутній в судовому засіданні, проте повний текст постанови ні позивачем, ні його представником отриманий не був. Лише 9 серпня 2017 року позивачем було отримано копію оскаржуваної постанови, а тому, вважає, що позивачем не пропущено строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що особою, яка подала апеляційну скаргу, не зазначено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Скаргу обґрунтовано тим, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин. Вказує, що позивач не має юридичної освіти та від'їзджає за кордон на заробітки для забезпечення своєї сім'ї та лікування дитини-інваліда. Вказує, що адвокат ввів його в оману, а лише у серпні 2017 року позивач отримав копію оскаржуваної постанови.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII (2136-19) , апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Частиною першою статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що представник позивача (ОСОБА_4, який був наділений правами та обов`язками представляти інтереси ОСОБА_2 та діяти від його імені, що підтверджується копією довіреності від 10 серпня 2013 року) був присутній у судовому засіданні при оголошенні вступної та резолютивної частини рішення та знав про результати цього рішення.

Проте протягом трьох років позивач не звертався до суду першої інстанції за інформацією, щодо стану розгляду справи та до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Позиція суду знаходить підтвердження в рішенні ЄСПЛ "Каракуця проти України".

Тривалі від'їзди за кордон не є поважною причиною для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки з дня постановлення рішення до подання апеляційної скарги сплинуло 2 роки та 8 місяців. Крім того, вказаному клопотанню надано оцінку в ухвалі суду від 31 серпня 2017 року.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

В даному випадку, колегія суддів не знаходить підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.