ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 березня 2019 року

справа №803/1908/16

адміністративне провадження №К/9901/33188/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес"

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у складі суддів Святецького В.В., Гудима Л.Я., Довгополова О.М.

у справі №803/1908/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес"

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

28 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю,,Тигрес" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення податкового органу від 02 грудня 2016 року № 0019991203, яким Товариство за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання на один календарний день зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% від суми грошового зобов'язання в розмірі 39 191 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

10 січня 2017 року постановою Волинського окружного адміністративного суду позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2016 року №0019991203 з мотивів того, що відповідачем при виявленні порушення строків сплати позивачем грошового зобов'язання порушений спосіб реалізації владних управлінських функцій, а саме проведена камеральна перевірка, яка на час її проведення не охоплювала питання своєчасності сплати грошового зобов'язання.

11 квітня 2017 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду скасована постанова суду першої інстанції, прийнята нова, якою Товариству відмовлено у задоволенні позову. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції висновувався на аналізі положень підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, статті 76, статті 83, пунктів 86.2, 86.8 статті 86 Податкового органу України, врахував дані, на підставі яких податковим органом встановлено податкове правопорушення, та здійснив висновок про наявність у відповідача правових підстав для встановлення факту дотримання Товариством строків сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток на підставі результатів камеральної перевірки.

У квітні 2017 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме положень підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 31 Підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України (2755-17) та частини третьої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, доводить протиправність дій податкового органу щодо способу встановлення податкового правопорушення шляхом проведення камеральної перевірки та вказує на недопустимість акта перевірки як доказу порушення Товариством норм Податкового кодексу України (2755-17) , просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Позивач також зазначає про незаконність податкового повідомлення-рішення з підстави не застосування податковим органом мораторію, передбаченого пунктом 31 Підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України (2755-17) .

10 травня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано справу №803/1908/16 з суду першої інстанції (фактично справа витребувана не була).

29 травня 2017 року податковим органом подано заперечення на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

03 березня 2018 року матеріали касаційної скарги №К/9901/33188/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

07 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги №К/9901/33188/18 прийняті до провадження, справа №803/1908/16 витребувана з суду першої інстанції.

16 березня 2018 року справа №803/1908/16 надійшла на адресу Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 17 листопада 2016 року податковим органом проведено перевірку дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання Товариством, за результатами якої складено акт від 17 листопада 2016 року №5403/12-03/38143461 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що Товариством порушено вимоги пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, в результаті чого не забезпечено своєчасність сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств протягом граничного терміну в сумі 391 910 грн - по строку 10 березня 2016 року фактично сплачено 11 березня 2016 року.

02 грудня 2016 року на підставі акта перевірки, статті 126 Податкового кодексу України керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення №0019991203, яким Товариство за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання на один календарний день зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% від суми грошового зобов'язання в розмірі 39 191 грн.

Згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент проведення перевірки) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, серед іншого, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Податкове повідомлення-рішення є способом реалізації податковим органом владних управлінських функцій.

За змістом статей 54, 58 Податкового кодексу України підставою для винесення податкового повідомлення-рішення є акти перевірок податкового органу, у яких зафіксовані порушення податкового законодавства.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральну перевірку, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем проведено 17 листопада 2016 року.

Згідно з положеннями підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин, камеральною перевірка це перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Документальною перевіркою, зокрема, вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

21 грудня 2016 року Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" (1797-19) від № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII (1797-19) ) змінено редакцію підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та розширено предмет камеральної перевірки шляхом включення до нього питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання.

Протягом 2016 року, до внесення відповідних змін до Податкового кодексу України (2755-17) на підставі Закону № 1797-VIII (1797-19) , які набули чинності з 01 січня 2017 року, питання своєчасності та повноти сплати податків перевірялися податковим органом лише в межах проведення документальної перевірки.

Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що під час проведення камеральної перевірки (в редакції, яка діяла до 01 січня 2017 року) не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Посилання податкового органу у касаційній скарзі на виявлені порушення, які зафіксовані актом перевірки, є безпідставними, оскільки відповідач до 01 січня 2017 року не був наділений правом перевіряти своєчасність справляння платником податків узгоджених сум грошового зобов'язання в межах камеральної перевірки, чим порушив вимоги підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, відтак акт перевірки у розумінні частини третьої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) є недопустимим доказом на підтвердження наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Протиправність проведення відповідачем камеральної перевірки Товариства обумовлює безпідставність застосування ним штрафу спірним податковим повідомленням-рішенням, що свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції при ухваленні постанови, які необґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції.

При цьому, Суд вважає неприйнятними доводи заявника касаційної скарги та погоджується в цій частині з висновком суду першої інстанції про те, що не підлягають застосуванню до спірних правовідносин пункт 31 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) , відповідно до якого за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.

Аналіз цієї норми в сукупності з положеннями пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України свідчить про помилкове ототожнення Товариством понять "несвоєчасність сплати" та "повнота сплати податку на прибуток".

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, Верховний Суд визнає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, здійснив їх комплексне дослідження, правильно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення, відтак судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі №803/1908/16 скасувати, залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер