розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року

у справі № 904/1813/15 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський"

про стягнення 249 116,00 грн.

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський", просило стягнути з відповідача 249 116,00 грн. штрафу за неналежне виконання біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року № 1216Ф від 03.12.2013 року (а.с. 4-7).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2015 року (суддя Кеся Н.Б.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року (головуючий Коваль Л.А., судді Кузнецов В.О., Чередко А.Є.) (а.с. 98-102) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 45-48).

Оскаржені судові акти мотивовано встановленням факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за біржовим договором.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові рішення скасувати та прийняти нове про відмову у позові (а.с. 113-115).

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати № 03-05/1279 від 21.07.2015 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді Мачульський Г.М., Прокопанич Г.К. (доповідач) (а.с. 110).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.06.2015 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.07.2015 року (а.с. 111-112).

У відзиві на касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" вважає оскаржені судові акти такими, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.12.2013 року між публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський" було укладено біржовий договір поставки зерна врожаю 2014 року № 1216 Ф, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язався передати покупцю у власність товар - пшениця м'яка 3 клас у кількості 410,000 тонн, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до п. 1.2-1.4 договору термін поставки до 01.10.2014 року включно; базис поставки: франко-склад Хлібна база № 73, ДП ДАРУ, вул. 40 років Перемоги, буд. 64, с. Павлопілля, Нікопольський район, Дніпропетровська область; поставка вважається здійсненою у момент підписання акта(ів) передавання-приймання на всю кількість товару на базисі поставки відповідно до умов договору.

Згідно п. 3.1 договору сума попередньої оплати складає 50% вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 355 880,00 грн., у тому числі ПДВ 59 313,33 грн.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що покупець протягом 5 робочих днів з дня надходження на його адресу документів, визначених п. 2.5 договору перераховує на поточний рахунок постачальника попередню оплату у сумі визначеній п. 3.1 договору.

Відповідно до п. 7.5 договору якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

У разі пред'явлення покупцем вимоги про повернення попередньої оплати постачальник зобов'язаний протягом п'яти робочих днів повернути на поточний рахунок покупця попередню оплату у сумі, визначеній п. 3.1 договору та додатково сплатити на користь покупця проценти у розмірі 24% річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цієї суми від покупця та штраф у розмірі 50% від суми попередньої оплати.

Згідно п. 9.5 договору він діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

09.04.2014 року сторонами укладено додатковий договір № 1 до біржового договору № 1216 Ф від 03.12.2013 року, яким: п. 3.1 договору викладено у новій редакції, відповідно до якої сума попередньої оплати за договором складає 70% вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 498 232,00 грн., у тому числі ПДВ 83 038,67 грн.; попередня оплата здійснюється покупцем в два етапи згідно п. 4.1 договору; п. 4.1 договору викладено у новій редакції, згідно якої покупець перераховує на поточний рахунок постачальника першу частину попередньої оплати, яка дорівнює 50% вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 355 880,00 грн., у тому числі ПДВ 59 313,33 грн., а після надання постачальником актів огляду посівів сільськогосподарських культур, які підтверджують прийняття на страхування посівів після початку вегетації, покупець перераховує на поточний рахунок постачальника другу частину попередньої оплати, яка дорівнює 20% вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору, і становить 142 352 00 грн., у тому числі ПДВ 23 725,33 грн. (а.с. 16).

Судами встановлено, що на виконання умов договору з урахуванням додаткового договору № 1 до нього публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" перерахувало відповідачу попередню оплату у загальній сумі 498 232,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку від 06.12.2013 року та від 14.04.2014 року (а.с. 18, 19).

Місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський" зобов'язання з поставки товару у встановлений договором строк не виконало, повернуло покупцю попередню оплату та здійснило сплату 24% річних за користування коштами, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача від 21.11.2014 року та від 24.11.2014 року (а.с. 20, 21).

26.12.2014 року та 16.01.2015 року публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд", у зв'язку з невиконанням постачальником договору, керуючись п. 7.5 договору, звернулось до відповідача з вимогами № 3402 та № 03/71 про повернення суми попередньої оплати за товар, сплати процентів у розмірі 24% річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цієї суми від покупця та штрафу у розмірі 50% від суми попередньої оплати (а.с. 22, 23).

Невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський" вимог в частині сплати штрафу стало підставою для звернення з даним позовом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи п. 7.5 договору та встановивши невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський" зобов'язання за біржовим договором № 1216 Ф від 03.12.2013 року, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Проте, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як зазначалось вище та встановлено судами, повернення позивачу попередньої оплати і сплата відсотків річних за користування грошовими коштами мали місце до пред'явлення публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" відповідачу вимоги від 26.12.2014 року № 3402 (а.с. 22).

Проте, суди не звернули уваги та не дослідили, чи мав право позивач пред'являти вимогу про повернення попередньої оплати, яка фактично вже була повернута товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський" та, відповідно, чи виник у відповідача обов'язок виконання такої вимоги.

Таким чином, порушивши та неправильно застосувавши норми процесуального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин та не дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків та прийняли необгрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 (v0011600-11) "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111-9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки оскаржені судові акти прийняті з порушенням норм процесуального права, як рішення місцевого господарського суду, так і постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.