Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на ухвалувід 08.04.2015 господарського суду Дніпропетровської області та постанову від 21.05.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 38/5005/4692/2012 господарського суду Дніпропетровської області про банкрутство дочірнього підприємства "СУ-138" закритого акціонерного товариства "Науково-дослідне виробниче підприємство Кріворіжстальконструкція", м. Кривий Ріг ліквідатор Вербицький О.В., м. Кривий Ріг представники сторін у судове засідання не з'явилися.

У проваджені господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа № 38/5005/4692/2012 про банкрутство дочірнього підприємства "СУ-138" закритого акціонерного товариства "Науково-дослідне виробниче підприємство Кріворіжстальконструкція" (далі - боржник), порушена у порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2012 визнано боржника банкрутом, відрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

07.10.2014 Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (далі - УПФУ в Жовтневому районі, кредитор) звернулося до суду з заявою від 01.10.2014 № 12166/10/16 про визнання поточних грошових вимог до боржника на суму, зокрема 56 244, 43 грн. витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з липня по вересень 2014 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2015 (суддя Єременко А.В.) грошові вимоги кредитора до божника на суму 56 244, 43 грн. відхилено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 (судді: Чередко А.Є. - головуючий, Коваль Л.А., Кузнецов В.О.) зазначену ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати поточні грошові вимоги кредитора за період з липня по вересень 2014 року.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права, зокрема, ст. 23 Закону про банкрутство, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) . На думку кредитора, заявлені грошові вимоги є зобов'язаннями боржника, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, тому ці вимоги підлягають визнанню як поточні.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства (розпорядження майном та санації), можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Також згідно положень зазначеної статті у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Системний аналіз норм статті 1, ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство, які є спеціальними, а отже пріоритетними у застосуванні відносно інших законодавчих актів України в правовідносинах банкрутства, свідчить, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у боржника не виникає будь-яких нових поточних зобов'язань, у т.ч. зі сплати обов'язкових платежів, що можуть бути заявлені в порядку статті 23 Закону про банкрутство.

У ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону про банкрутство.

Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону про банкрутство).

Що стосується платежів до Пенсійного фонду України, то відповідні нарахування боржнику можуть здійснюватись лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.03.2014 у справі № 6/108-09, від 08.04.2014 у справі № 10/Б-711 які згідно зі ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень та судів України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заявлені у якості поточних грошові вимоги УПФУ в Жовтневому районі у загальній сумі 56 244,43 грн. становлять заборгованість боржника з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період липень - вересень 2014 року.

Отже, грошові вимоги кредитора не мають характеру поточних у розумінні статті 1 Закону про банкрутство, оскільки нараховані після визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення про відмову УПФУ в Жовтневому районі у визнанні поточних грошових вимог до боржника підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 1, 23, 25, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 у справі № 38/5005/4692/2012 залишити без змін.