Овечкін В.Е. - головуючий, Чернов Є.В. Цвігун В.Л. за участю представників: Тернопільської обласної спілки споживчих товариств ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 розглянув касаційну скаргу Тернопільської обласної спілки споживчих товариств на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 року у справі № 14/20/5022-247/2012 господарського суду Тернопільської області за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 до треті особи: Тернопільської обласної спілки споживчих товариств; Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області фізична особа - підприємець ОСОБА_4; фізична особа - підприємець ОСОБА_5; про припинення права власності на частку в спільній частковій власності, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 29.10.2014 р. (суддя Руденко О.В.) задоволено позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору-1 фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 відмовлено та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору-2 фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Тернопільської обласної спілки споживчих товариств про визнання за даними третіми особами права спільної сумісної власності на 147/1000 частки споруди ринку промислових товарів, що знаходиться у АДРЕСА_1, а також перераховано з депозитного рахунку господарського суду Тернопільської області Тернопільській обласній спілці споживчих товариств вартість 147/1000 частки споруди ринку промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 504504,00 грн.

Постановою Львівського господарського суду від 23.02.2015 р. (судді: Марко Р.І., Желік М.Б., Костів Т.С.) рішення господарського суду Тернопільської області від 29.10.2014 р. залишено без змін.

Тернопільська обласна спілка споживчих товариств в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального права, в позові відмовити.

Скаржник доводить, що судом порушено норми ст.ст. 355, 356, 365, 368 ЦК України, не враховано правову позицію Верховного Суду України у постанові від 02.07.2014 р. № 68цс14, оскільки визначальною обставиною при вирішенні спору про припинення права на частку у спільному майні є умова, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника.

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, які взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позовні вимоги мотивовані ти, що співвласниками спірної споруди на праві спільної часткової власності є: ОСОБА_4 із часткою 500/1000, ОСОБА_5 із часткою 353/1000 та Тернопільська обласна спілка споживчих товариств із часткою 147/1000 у споруді ринку промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рештою частини споруди в частці 147/1000, як зазначено вище, володіє Тернопільська обласна спілка споживчих товариств.

Зважаючи на неможливість спільного із відповідачем-1 володіння та користування спірним приміщенням, а також враховуючи, що частка спілки в об'єкті нерухомості є незначною, а майно є неподільним, заявники доводять право на примусове припинення права власності на частку у спільному майні за рішенням суду.

Як встановлено судом 05.03.2002 р. між Тернопільською обласною спілкою споживчих товариств (Орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_8 (Орендар) укладено договір оренди торгового приміщення - магазину "Вироби кооператорів", площею 677,3 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1 на центральному ринку міста, яке належало відповідачу-1 на праві колективної власності, згідно свідоцтва про право власності від 27.12.2001 р., виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради. Термін оренди складає 10 років з моменту приймання об'єкту, що орендується, за актом здачі-приймання.

29.03.2002 р. орендодавцем, згідно акта прийому-передачі, на виконання умов договору оренди від 05.03.2002 р. дане приміщення було передане орендарю в операційну оренду.

В період існування орендних правовідносин вказаний об'єкт нерухомості було реконструйовано. Як наслідок, рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 572 від 28.05.2003 р. затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію реконструкції орендованого приміщення за адресою АДРЕСА_1 під ринок промислових товарів, загальною площею 661,8 кв.м., що проведена СПД ОСОБА_8 на підставі рішення виконкому від 27.07.2002 р.

16.11.2010 р. рішенням господарського суду Тернопільської області у справі № 15/176-3468, залишеним без змін апеляційною та касаціною інстанціями, позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_8 до Тернопільської обласної спілки споживчих товариств задоволено частково та, зокрема, визнано суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_8 співвласником на праві спільної часткової власності орендованого торгового приміщення споруди ринку промислових товарів, розташованого в АДРЕСА_1 з часткою у праві спільної часткової власності в розмірі 85,3 %.

16.06.2011 року ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" здійснено державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності ФОП ОСОБА_8 на 853/1000 частки у споруді ринку промислових товарів, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав за № 30311165. При цьому, 147/1000 частин споруди ринку промислових товарів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, належить на праві власності Тернопільській обласній спілці споживчих товариств згідно свідоцтва про право власності, виданого 06.12.2005 р. на підставі рішення виконкому Тернопільської міської ради № 1162 від 28.09.2005 р.

Під час розгляду даного спору судом першої інстанції, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 відчужено право власності на 500/1000 частки споруди ринку промислових товарів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_4 на підставі договору дарування, серія та номер: 5165, виданий 08.12.2012 р., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 24064056.

03.02.2014 року право власності на 353/1000 частки споруди ринку промислових товарів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 набула ОСОБА_5 на підставі договору про поділ майна подружжя, серія та номер: 249, виданий 03.02.2014 р., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 23860711.

Окрім того, як встановлено судом придбаний у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спірний об'єкт нерухомості використовується останніми для здійснення ними господарської діяльності як суб'єктами підприємницької діяльності. Відповідач, стверджуючи протилежне, не представив суду належних та допустимих доказів в підтвердження своїх доводів.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків встановлених законом.

Отже, колегія суддів, враховуючи вимоги ст.ст. 1, 2 та ст. 12 ГПК України, вважає обгрутованим висновок суду першої інстанції, про те що даний спір підлягає розгляду господарським судом, за викладеними у Господарському процесуальному кодексі України (1798-12) правилами.

Правом власності згідно ст. 316 Цивільного кодексу України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 319 Цивільного кодексу України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох, або більше осіб, належить їм на праві спільної власності. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної частково власності може припинятись як за волею осіб - співвласників (виділ частки, поділ майна) так і поза їх волею за рішенням суду.

Поряд з тим, ч. 2 ст. 321 ЦК України встановлює загальне правило, згідно яким власник може бути позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановлених законом.

Такі випадки законодавцем, зокрема, визначені у ст. 365 ЦК України. Наведеною правовою нормою передбачено, що на підставі позову інших співвласників, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Положення даної статті виключає із загального правила, передбаченого ст. 364 ЦК України, відповідно до якого за співвласником закріплюється право, а не обов"язок щодо виділу частки у натурі із спільного майна, а компенсація за частку при неможливості її виділення надається лише за згодою співвласника. Тобто власник не може бути примушений до здійснення права розпорядження щодо належного йому об"єкта права власності - частки у праві спільної власності. Примушування власника до здійснення його права не дозволяється згідно з положеннями відповідних статей ЦК (435-15) , в яких мають своє відображення певні суттєві засади приватного права (ст. 12, ст. 319 ЦК України).

Проте, право спільної власності передбачає певний рівень обмеження права власності кожного із співвласників з метою надання рівного захисту кожному з них і врахуванню їх інтересів. У деяких випадках існування спільної власності виявляється неможливим, суттєво порушує законні інтереси співвласників. Цивільний кодекс (435-15) встановлює судовий порядок припинення права власності за позовом співвласників до того з них, припинення права власності якого вони вимагають виходячи з підстав передбачених законом.

Даний перелік підстав для позбавлення права власності є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, співвідношення частки Тернопільської обласної спілки споживчих товариств у спільному майні, так само як і ймовірна ринкова вартість останньої, у порівнянні із частками фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, є значно меншою, тобто, в розумінні п.1 ст. 365 ЦК України, є незначною.

Дана обставина підтверджується, зокрема Висновком повторної судової будівельно-технічної експертизи від 22.04.2014 р. № 8083-8086, в якому зазначено, що виділення в натурі, з дотриманням встановлених нормативно-правовими актами будівельних, санітарних та протипожежних вимог частки у спільному майні, яка на праві власності належить Тернопільській обласній спілці споживчих товариств, а саме: 147/1000 частки споруди ринку промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, не надається можливим; виділення в натурі, з дотриманням встановлених нормативно-правовими актами будівельних, санітарних та протипожежних вимог частки у спільному майні, яка на праві власності належить ОСОБА_8, а саме: 853/1000 частки споруди ринку промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, не надається можливим; проведення поділу в натурі споруди ринку промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, без втрати її цільового призначення між двома її співвласниками - ОСОБА_8 та Тернопільською обласною споживчою спілкою товариств, пропорційно до частки кожного із них, з дотриманням встановлених нормативно-правовими актами будівельних, санітарних та протипожежних вимог, не надається можливим; імовірна ринкова вартість споруди ринку промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 станом на 21.05.2012 р. становить: 3 432 000,00 грн.; імовірна ринкова вартість 147/1000 частки споруди ринку промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить: 504 504,00 грн; імовірна ринкова вартість 853/1000 частки споруди ринку промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить: 2 927 496,00 грн.

Окрім того, за результатами проведеного експертного дослідження, оформленого Висновком повторної судової будівельно-технічної експертизи від 22.04.2014 р. № 8083-8086, фахівцями експертної установи було встановлено, що спірне приміщення є неподільним, що в свою чергу виключає можливість виділення частки відповідача-1 в натурі без втрати останнім свого цільового призначення, як споруди ринку промислових товарів (п. 2 ст. 365 ЦК України).

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо неможливості спільного володіння і користування спірним майном, оскільки, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, зокрема, листування сторін (т.1 а.с. 44-66, т.3 а.с.141-147), будь-які питання та пропозиції співвласників один до одного щодо володіння та користування спільним майном, відхилюються за відсутності згоди та порозуміння між ними.

Крім того, зважаючи на неможливість виділення в натурі частки відповідача-1 у спільному майні без втрати останнім свого функціонального призначення як ринку промислових товарів та враховуючи, що грошове відшкодування вартості даної частки є значно більшим ніж прибуток, який фактично отримувала спілка від використання даного приміщення у своїй господарської діяльності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що припинення права власності відповідача-1 на його частку у спільному майні, не завдасть істотної шкоди останньому (п.4 ст. 365 ЦК України).

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України, наведену у постанові Судової палати у цивільних справах від 15 травня 2013 р. у справі N 6-37цс13, згідно якої, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України.

З метою надання правам співвласника захисту, права на частку якого припиняються за позовом інших співвласників, ч.2 ст.365 встановлено обов"язок позивача внести вартість частки на депозитний рахунок суду для сплати співвласнику компенсації.

В матеріалах справи наявні належні докази внесення на депозитний рахунок господарського суду Тернопільської області вартості частки у спільному майні в сумі 504 504,00 грн., Такими доказами є, зокрема квитанція № 798 від 09.10.2014 р. та меморіальний ордер № 805 від 09.10.2014 р.,

Щодо посилань скаржника на те, що припинення права власності Тернопільської обласної спілки споживчих товариств на 147/1000 частки споруди ринку завдасть істотної шкоди її правам та інтересам, колегія суддів погоджується з твердженням фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про неналежність перелічених в апеляційній скарзі договорів оренди та розрахунків наданих скаржником, як доказів не лише істотності, а й самого факту настання в майбутньому шкоди, про яку зазначає відповідач-1.

Судом першої інстанції підставно не взято до уваги посилання відповідача-1 на можливе виділення частки його майна в натурі, а також на те, що дана частка є значною у спірному майні. Оскільки, передпроектна пропозиція, яка була виготовлена на замовлення відповідача-1, підприємством споживчої кооперації "Тернопількооппроект" вказує лише на можливість технічного поділу спірного приміщення, однак не містять жодної інформації щодо того, чи будуть при такому поділі дотримані будівельні, санітарні, протипожежні та інші норми.

В свою чергу, у Висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи від 22.04.2014 р. № 8083-8086, що на час проведення судової експертизи будь - яких можливих варіантів поділу спірного об'єкта нерухомості між учасниками спору з дотриманням встановлених нормативно-правовими актами будівельних, санітарних та протипожежних вимог, не існує.

Скаржником не доведено спричинення збитків та їх розмір, обставини справи, які це підтверджують не встановлено. Касатор отримав відшкодування за майно, яке використовується позивачем та третіми особами.

Інші доводи касатора щодо існування спільної сумісної власності не відпоівдають предмету спору.

Інші посилання скаржника також є документально неогрунтованими, такими що не базуються на нормах чинного матеріального та процесуального права.

За встановленими процесуальним законодавством правилами, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, шляхом подання відповідних доказів, які, як і висновок експерта, оцінюються судом за правилами ст. 43 ГПК України.

Скаржник не надав доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні господарського суду Тернопільської області від 29.10.2014 р. у даній справі.

З врахуванням заяв про відмову від позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 в повному обсязі та третіх осіб ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 в частині заявлених вимог до Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції підставно припинено провадження у справі в цій частині.