за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Приморського районного суду міста Одеси, прийняту 28 лютого 2017 року у складі головуючого судді - Свяченої Ю.Б., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду, постановлену 31 травня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Джабурія О.В., суддів: Вербицької Н.В., Крусяна А.В.,

І. Обставини справи:

1. У грудні 2016 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - позивач, ГУ ПФУ в Одеській області, Головне управління) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому просило:

1.1. визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо винесення постанови про накладення штрафу від 23 листопада 2016 року ВП №512822563 у розмірі 5 100,00 гривень;

1.2. скасувати постанову про накладення штрафу від 23 листопада 2016 року ВП №512822563 у розмірі 5 100,00 гривень.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум В.С. 01 червня 2016 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови Приморського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2016 року про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії з урахуванням інших виплат згідно з довідкою начальника Південного регіонального управління Держприкордонслужби України №11/55 та №11/56 від 04 грудня 2015 року та п. 10 грошового атестату, та провести відповідні виплати з 28 червня 2015 року.

2.1. 17 червня 2016 року Головним управлінням було направлено лист до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, яким повідомлено про те, що на виконання постанови суду у травні місяці 2016 року було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2, в результаті якого її сума зменшилась, тому виплата пенсії здійснюється в раніше встановленому розмірі.

2.2. В подальшому, на адресу Головного управління надійшла вимога державного виконавця від 15 липня 2016 року про виконання рішення в повному обсязі. Тому, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22 липня 2016 року Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було повідомлено про виконання вимог вищевказаної ухвали суду в повному обсязі.

2.3. Також позивач зазначив, що всупереч повного та своєчасного виконання Головним управлінням постанови Приморського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2016 року, постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум В.С. від 23 листопада 2016 року було накладено штраф у розмірі 5 100, 00 гривень. за невиконання вимог виконавчого листа №522/26159/15-а.

3. Вказану постанову позивач вважає незаконною, оскільки Головним управлінням в повному обсязі були виконані вимоги вищевказаного виконавчого листа, а тому постанова про накладення штрафу за невиконання рішення на думку позивача винесена безпідставно.

4. Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що згідно вимог статей 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження" постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум В.С. від 23 листопада 2016 року на Головне управління обґрунтовано було накладено штраф у розмірі 5100,00 гривень за неналежне виконання без поважних причин вимог виконавчого листа №522/26159/15-а.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

5. Приморський районний суд м. Одеси постановою від 28 лютого 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, у задоволенні позову відмовив.

5.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач під час винесення постанови про накладення штрафу діяв в рамках чинного законодавства, в межах наданих йому повноважень та з урахуванням Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

6. Позивач, вважаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухваленими з порушенням норм матеріального і процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати їх рішення, та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

6.1. Заперечення на касаційну скаргу відповідачем не подавались.

7. Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 12 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за названою скаргою.

8. Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 14 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який ухвалою від 14 лютого 2018 року касаційну скаргу прийняв до провадження.

ІІІ. Джерела права й акти їх застосування

10. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

11. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (1404-19) (далі - Закон № 1404-VIII (1404-19) ).

13. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

14. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

15. Пунктом 16 частини третьої статті 18 цього ж Закону передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

16. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом частин першої-третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

17. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

18. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

19. У свою чергу, стаття 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

20. Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону України "Про виконавче провадження").

21. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону України "Про виконавче провадження").

22. За правилами статті 242 КАС України (в чинній редакції) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

23. Відповідно до частини третьої статті 181 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи), яка повністю кореспондується з частиною третьою статті 287 КАС України в чинній редакції, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

24. Згідно із Положенням про Державну виконавчу службу України, затвердженим постановою КМУ № 229 від 02 липня 2014 року (229-2014-п) , Державна виконавча служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів відповідно до закону.

25. З 07 квітня 2015 року вищевказане Положення про ДВС втратило чинність у зв'язку із прийняттям постанови КМУ № 150 від 31 березня 2015 року (150-2015-п) , якою погоджено пропозицією Міністерства юстиції щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Міністерство постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" (17-2015-п) функцій і повноважень Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, які припинені.

26. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 (17-2015-п) ліквідовано Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Крім того, пунктом 2 встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.

27. Згідно статті 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" систему органів примусового виконання рішень становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

28. Відповідно до п. 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5 "Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України" (z1302-16) , який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1302/29432 (z1302-16) , органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;

управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

29. Наказом Міністерства юстиції від 20 квітня 2016 року № 1183/5 затверджено Типове положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

30. Відповідно до пункту 1 зазначеного Типового положення управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне територіальне управління юстиції).

До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.

31. Отже, в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби. У зв'язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не визначені як самостійні органи державної виконавчої служби, це виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

32. Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, у разі подання позовної заяви до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами статті 52 КАС України здійснювати заміну неналежного відповідача на належного.

ІV. Оцінка Верховного Суду

33. Позивач як у позовній заяві так і обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, стверджує, що рішення суду було виконане Головним управлінням в добровільному порядку в повному обсязі, у зв'язку з чим підстави для прийняття постанови про накладення штрафу по даній справі відсутні.

34. Втім, вказані доводи позивача не підтверджуються жодним належним доказом, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, вимоги виконавчого листа № 522/26159/15-а, яким зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії саме з урахуванням інших виплат згідно з довідкою начальника Південного регіонального управління Держприкордонслужби України № 11/55 та № 11/56 від 4 грудня 2015 року та п.10 грошового атестату, та провести відповідні виплати з 28 червня 2015 року, в добровільному порядку боржником належним чином не виконано.

34.1. Отже, станом на дату винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні.

35. За такого правового врегулювання та з урахуванням встановлених судами обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів, що державний виконавець на час винесення постанови про накладення штрафу діяв у відповідності з вимогами Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та у межах наданих йому повноважень, а тому жодних підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається, тому й відсутні підстави і для задоволення позовних вимог.

36. Водночас постановивши правильне рішення по суті, суди попередніх інстанцій не врахували що в даній справі позивач звернувся до неналежного відповідача, суд першої інстанції не допустив його заміну, чим допустив порушення норм процесуального законодавства.

37. Так, частиною першою статті 52 КАС України передбачено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первісного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

38. Отже вказаними нормами статті встановлено, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.

39. Враховуючи те, що позовні вимоги пред'явлено до неналежного відповідача судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права

40. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

41. Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

42. Згідно частини другої статті 350 КАС України, не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

43. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

44. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

V. Судові витрати

45. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.