розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 року

у справі № 910/5634/14 господарського суду міста Києва

за позовом комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Камелія"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Покровська"

про стягнення 104 092,72 грн.

У березні 2014 року комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Камелія", просило (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 28.07.2014 року) (т. 1, а.с. 142) стягнути з відповідача 86 733,36 грн. основного боргу, 10 943,56 грн. інфляційних втрат, 6 415,80 грн. 3% річних (т. 1, а.с. 6-8).

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № К-18 від 01.04.2007 року щодо оплати комунальних послуг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора "Покровська" (т. 1, а.с. 1-2).

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.08.2014 року (головуючий Сташків Р.Б., судді Отрош І.М., Шкурдова Л.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Камелія" 70 457,43 грн. заборгованості, 8 158,75 грн. інфляційних втрат, 4 583,09 3% річних. В іншій частині позову відмовлено Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 1, а.с. 167-170).

Судовий акт мотивовано наявністю заборгованості за надані комунальні послуги за період з листопада 2010 року по березень 2013 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 року (головуючий Власов Ю.Л., судді Станік С.Р., Хрипун О.О.) рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2014 року в частині задоволення позовних вимог скасовано, прийнято нове про відмову у вказаній частині. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 1, а.с. 233-239).

Оскаржений судовий акт мотивовано відсутністю фактичного споживання відповідачем комунальних послуг та недоведеністю права позивача на отримання коштів за договором № К-18 від 01.04.2007 року.

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 року скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2014 року залишити в силі (т. 2, а.с. 18-21).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.02.2014 року касаційну скаргу комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.02.2015 року (т. 2, а.с. 16-17).

У відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Камелія" вважає оскаржений судовий акт таким, що прийнятий з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 26.02.2015 року представник третьої особи - комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Покровська" не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи - комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Покровська".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача, відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року № 24/6240 (raa024023-11) комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради було перейменоване у комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

Відповідно до статуту комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" його створено з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства від виконавця цих послуг (т. 1, а.с. 9-13).

Основними напрямками діяльності комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", зокрема, є: забезпечення послугами централізованого опалення до споживачів по внутрішньобудинкових мережах на підставі договорів, укладених підприємством з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених ним безпосередньо з споживачами послуг; здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) жилих та нежилих приміщень; забезпечення збору платежів від споживачів зазначених послуг на користь виробників послуг; здійснення комплексного обслуговування споживачів, в тому числі нарахування споживачам та збір плати за спожиті житлово-комунальні послуги на підставі відповідних договорів виробниками житлово-комунальних послуг.

Відповідно до окремого доручення першого заступника голови Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 13.09.2010 року № 905 комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" було зобов'язано заключити договори з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району, а відповідні ЖЕКи, які у період з квітня 2007 року по жовтень 2010 року здійснювали облік, нарахування та збір платежів від власників (орендарів) нежитлових приміщень від імені виконавців цих послуг, було зобов'язано передати всю первинну документацію та провести звірку з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району, скласти акти звіряння станом на 01.10.2010 року.

Місцевим господарським судом встановлено, що 01.04.2007 року між комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" в особі комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Покровська", яке діяло від імені та в інтересах позивача на підставі договору доручення № 4 від 30.03.2007 року (т. 1, а.с. 72-75) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Камелія" було укладено договір № К-18, відповідно до умов якого позивач здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті відповідачем комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення, тощо) в обсягах та за тарифами, визначеними у додатку № 1 до договору (т. 1, а.с. 16-17).

Відповідно до п. 1.2 договору відповідач користується приміщенням загальною площею 157,1 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Артема, 10 на підставі договору купівлі-продажу від 07.09.2004 року.

Згідно п. 2.1 договору позивач зобов'язався, зокрема, на підставі розрахунків виробників послуг по першій вимозі відповідача інформувати його про кількість та вартість спожитих ним комунальних послуг, а також у 3-х денний термін з моменту надходження від виробників послуг розрахунків, надавати власнику або орендарю платіжне доручення (квитанцію) про суму сплати спожитих ним комунальних послуг.

Пунктом 3.1 договору передбачено зобов'язання відповідача у 3-х денний термін після надходження платіжного доручення, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплатити вартість спожитих комунальних послуг та інформувати про це позивача в зазначений термін.

Відповідно до п. 5.1 договору він діє до 01.04.2010 року.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Камелія" як заінтересована особа у перерахуванні коштів згідно платіжних доручень на оплату відповідних послуг у встановлений договором строк повинен був звернутись до позивача за їх отриманням, а тому будь-які несприятливі наслідки неотримання платіжних доручень та їх неоплати у встановлений договором строк покладаються на відповідача.

Також місцевий господарський суд відхилив твердження товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Камелія" про не постачання комунальних послуг за договором № К-18 від 01.04.2007 року у період з квітня 2007 року по жовтень 2010 року, з огляду на акти перевірки позивача від 19.05.2014 року і публічного акціонерного товариства "Київенерго" від 01.04.2013 року, згідно яких саме станом на дати складення зазначених актів у приміщення за адресою: м. Київ, вул. Артема, 10 площа 157,1 кв.м передбачені договором послуги не постачались, проте відповідачем не надано належного документального обґрунтування щодо того, коли саме відбулось відключення цих послуг.

Місцевим господарським судом встановлено, що наданими позивачем розшифровками рахунків абонента та обліковими картками абонента за спірний період підтверджується постачання за період з листопада 2010 року по березень 2013 (включно) передбачених умовами договору послуг з теплопостачання (опалення та гарячого водопостачання) та холодного водопостачання на загальну суму 70 457,43 грн.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій місцевий господарський суд дійшов висновку про часткову обгрунтованість позову в сумі 8 158,75 грн. інфляційних втрат, 4 583,09 3% річних.

Позовні вимоги в іншій частині визнані місцевим господарським судом такими, що документально не підтверджені.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 07.07.1998 року між представництвом Фонду державного майна України в Шевченківському районі м. Києва та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Камелія" було укладено договір купівлі-продажу приміщення на аукціоні, відповідно до умов якого відповідач придбав нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 62,8 кв.м, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Артема, 10-А (т. 1, а.с. 22-24).

07.09.2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Камелія" було укладено договір № 1000 купівлі-продажу нежитлового приміщення комунальної власності шляхом викупу, відповідно до умов якого Регіональне відділення Фонду державного майна України продало, а відповідач купив нежитлове приміщення № 110 загальною площею 157,1 кв.м, яке розташоване за адресою м. Київ, вул. Артема, 10-А (т. 1, а.с. 25-27).

Апеляційною інстанцією також встановлено, що 01.06.2007 року між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" було укладено договір № 330004 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до якого акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" зобов'язалось виробити та поставити теплову енергію позивачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а останній зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов викладених у договорі (т. 1, а.с. 79-80).

Згідно п. 2.2.2 договору № 330004 акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" зобов'язувалось щомісячно оформляти позивачу величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму) та її вартість за кожним особовим рахунком позивача за розрахунковий період.

01.04.2013 року структурним відокремленим підрозділом "Київські теплові мережі" публічного акціонерного товариства "Київенерго" проведено обстеження житлового будинку по вул. Артема, 10 (договір на теплопостачання від 01.06.2007 року № 330004, особовий рахунок 330036), за результатами якого складено акт № 1-04/104 (т. 1, а.с. 161).

Відповідно до вказаного акту під час обстеження встановлено, що у товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Камелія" опалювальні прилади відсутні, транзитні трубопроводи загально-будинкової системи опалення належним чином теплоізольовані. Площа підвалу 157,1 кв.м. Гаряче водопостачання відсутнє, споживачеві необхідно внести зміни в додаток № 6 та 7 до договору на теплопостачання.

Як зазначалось вище, підставою звернення з відповідним позовом стало порушення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості наданих комунальних послуг за договором № К-18 від 01.04.2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 1 ст. 16 Закону України від 24.06.2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України від 24.06.2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно п. 1, 2 ст. 29 Закону України від 24.06.2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній станом на 01.04.2007 року) договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Пунктами 1, 2, 4 ст. 32 Закону України від 24.06.2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній станом на 01.04.2007 року) передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

У платіжному документі мають бути передбачені графи для зазначення поточних та попередніх показань засобів обліку споживання комунальних послуг, різниці цих показань або затверджених норм, ціни/тарифу на даний вид комунальних послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.

Апеляційна інстанція, дослідивши та проаналізувавши умови договору № К-18 від 01.04.2007 року, встановила, що його було укладено між комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна контора "Покровська" та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Камелія".

Апеляційна інстанція зазначила про хибність висновків місцевого господарського суду про те, що комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора "Покровська" укладаючи зазначений договір діяло від імені та в інтересах позивача на підставі договору доручення № 4 від 30.03.2007 року, оскільки вказаним договором не визначено доручення третьої особи укласти відповідний договір саме з відповідачем.

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" не є стороною договору № К-18 від 01.04.2007 року.

Крім того, апеляційною інстанцією встановлено, що ні комунальним підприємство "Житлово-експлуатаційна контора "Покровська", ні комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" у порушення п. 2.1.2 договору № К-18 від 01.04.2007 року не направлялись відповідачу щомісячні платіжні доручення (квитанції) про суму сплати спожитих комунальних послуг.

Також апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Камелія" щодо виконання умов договору № 330004 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2007року, оскільки його укладено між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" і відповідач не являється стороною вказаного договору.

Апеляційна інстанція дослідивши, надані комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" розшифровки рахунків абонента за січень 2011 - лютий 2014 року встановила, що абонент КП ЦОС КП ЖЕК "Покровська" ОРЕН, субабонент відповідач, адреса вул. Артема, 10 період обслуговування, тариф, обсяг у кубічних метрах та сума послуг, назва яких не вказана.

Апеляційний господарський суд встановив, що зазначені розшифровки рахунків ніким не підписані, у тому числі відповідачем, доказів надіслання цих розшифровок відповідачу суду не надано; у розшифровках не вказано, які саме послуги були спожиті.

Крім того, зазначено іншу адресу відповідача - вул. Артема, 10, а не вул. Артема, 10, літера "А" або вул. Артема, 10/1, яке вказано у додатку 6 до договору № 330004 з акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго".

Також апеляційною інстанцією встановлено відсутність належних доказів укладення між позивачем та відповідачем договорів на надання комунальних послуг чи надсилання пропозиції відповідачу укласти такі договори та відсутність доказів споживання товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Камелія" комунальних послуг, кількості та вартості таких послуг.

Крім того, акт № 1-04/104 від 01.04.2013 року, складений структурним відокремленим підрозділом "Київські теплові мережі" публічного акціонерного товариства "Київенерго" свідчить про відсутність споживання відповідачем теплової енергії.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Посилання заявника касаційної скарги про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Камелія" у разі неотримання платіжного доручення повинно було звернутись до позивача з метою його отримання є необгрунтованим, оскільки позивач не є стороною договору № К-18 від 01.04.2007 року та його умовами не передбачено такого обов'язку відповідача.

Також є необгрунтованими доводи касаційної скарги про обов'язок товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Камелія" оплачувати житлово-комунальні послуги, оскільки, як встановлено апеляційною інстанцією відповідачем у вищезазначеному нежитловому приміщення такі послуги не споживались.

Інші доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками суду апеляційної інстанції та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України.