головуючого судді: суддів: Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П., розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області на рішення та постанову Господарського суду Львівської області від 14.05.2014 Львівського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 у справі № 914/858/14 Господарського суду Львівської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова служба" до Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Міністерство інфраструктури України 2. Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Львівської дирекції УДППЗ "Укрпошта" про внесення змін до договору оренди нерухомого майна за участю представників сторін:

прокурора: Савицька О.В., посв. від 13.03.2013 № 015589

позивача: Гладун А.І., керівник

відповідача: Склярук Ю.В., дов. від 16.12.2014 № 18-11-08480

третьої особи-1: не з'явилися

третьої особи-2: не з'явилися

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова служба" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна від 11.03.2013 № 27, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова служба".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.2014 у справі № 914/858/14 (суддя Король М.Р.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Гриців В.М., Данко Л.С.), позовні вимоги задоволено повністю; внесено зміни до договору оренди державного нерухомого майна від 11.03.2013 № 27, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова служба", а саме: викладено пункт 1.2 договору в наступній редакції: "1.2 Майно передається в оренду з метою розміщення: складу - в підвальних приміщеннях площею 113,33 м. кв.; торгівельного об'єкту (магазину) з продажу непродовольчих товарів - в приміщеннях на 1-му поверсі площею 65,9 м. кв.; торгівельного об'єкту (магазину) з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи - в приміщеннях на 1-му поверсі площею 63,7 м. кв.; офісу - в приміщеннях на ІІ-му поверсі загальною площею 77,2 м. кв.; організації, що надає послуги з нагляду за особами з фізичними вадами - в приміщеннях на ІІ-му поверсі загальною площею 293,8 м. кв. і в приміщеннях на ІІІ-му поверсі загальною площею 369,9 м. кв.". Викладено пункт 3.1 договору в наступній редакції: "3.1 Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (786-95-п) (далі - Методика) становить без ПДВ за базовий місяць оренди вересень 2013 року - 8042,51 грн. Орендна плата за кожен наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди вересень 2013 на індекс інфляції за відповідний місяць"; стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова служба" 1218,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Заступник прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 у справі № 914/858/14, прийняти нове рішення, яким у в позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, прокурор посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказує на незастосування судами попередніх інстанцій до спірних відносин ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України та ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", внаслідок чого суди дійшли помилкового висновку про те, що зміна статутної мети діяльності позивача є підставою для внесення змін до договору оренди.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак треті особи не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 11.03.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова служба" (далі - орендар) було укладено договір оренди нерухомого державного майна № 27, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - нежитлові приміщення загальною площею 983,83 м. кв., що знаходяться в підвалі, на 1-му, 2-му і 3-му поверхах нежитлової будівлі за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Героїв УПА, 11, що перебуває на балансі Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (далі - балансоутримувач). Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно зі звітом про оцінку майна станом на 31.12.2012 і становить за незалежною оцінкою 1571000 грн. без ПДВ (п. 1.1 договору).

Згідно із п. 10.1 договору він укладений на 2 роки 364 дні та діє з 11.03.2013 по 09.03.2016 включно.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Як передбачено п.п. 3.1, 3.3 договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (786-95-п) (із змінами) становить без ПДВ за базовий місяць оренди лютий 2013 - 23588,52 грн. Орендна плата за перший (повний місяць) оренди - березень 2013 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди лютий 2013 на індекс інфляції за березень 2013. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.5 договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 20.08.2013 державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві зареєстровано нову редакцію статуту позивача. Пунктом 3.1. статуту визначено, що основною метою діяльності товариства є надання послуг з нагляду за особами з фізичними та/або розумовими вадами, надання послуг догляду із збереженням проживання для осіб похилого віку та інвалідів, а також здійснення господарської діяльності, спрямованої на одержання прибутку від виробничої та комерційної діяльності; підвищення прибуткової діяльності і на цій основі реалізації соціальних і економічних інтересів учасників товариства.

У зв'язку із зміною основної статутної мети діяльності позивача, 28.08.2013 позивач листом за вих. № 28/08 звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни в договір оренди державного нерухомого майна від 11.03.13 № 27.

Листом № 11-03-06716 від 26.09.2013 відповідач повернув позивачу на доопрацювання пакет документів для внесення змін у договір оренди нерухомого майна від 11.03.2013 р. № 27 (а.с.42).

21.10.2013 позивач повторно звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області з пропозицією внести зміни у вищевказаний договір оренди, уточнивши пропоновану мету використання орендованих приміщень. Зокрема, пропонувалось передбачити в п. 1.2 цього договору, що майно передається в оренду з метою розміщення: складу - в підвальних приміщеннях площею 113,33 м. кв.; торгівельного об'єкту (магазину) з продажу непродовольчих товарів - в приміщеннях на 1-му поверсі площею 65,9 м. кв.; торгівельного об'єкту (магазину) з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи - в приміщеннях на 1-му поверсі площею 63,7 м. кв.; офісу - в приміщеннях на ІІ-му поверсі загальною площею 77,2 м. кв.; організації, що надає послуги з нагляду за особами з фізичними вадами - в приміщеннях на ІІ-му поверсі загальною площею 293,8 м. кв. і в приміщеннях на ІІІ-му поверсі загальною площею 369,9 м. кв. Викласти п. 3.1 договору в наступній редакції: Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (786-95-п) (далі - Методика) становить без ПДВ за базовий місяць оренди вересень 2013 року - 8042,51 грн. Орендна плата за кожен наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди вересень 2013 на індекс інфляції за відповідний місяць.

Судами також з'ясовано, що листом від 07.11.2013 № 07-03-08004 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернулось до Міністерства інфраструктури України щодо надання дозволу на внесення змін до договору оренди № 27 від 11.03.2013, однак офіційної відповіді на даний лист Міністерством інфраструктури України надано не було.

Недосягнення сторонами згоди щодо внесення змін до договору стало підставою звернення позивача із вказаним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) не передбачено обов'язковість надання висновків органом, уповноваженим управляти державним майном, щодо внесення змін у договір оренди нерухомого державного майна, а сторони не досягли згоди щодо внесення запропонованих позивачем змін до договору оренди. Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, що оскільки умовами договору передбачена можливість його зміни в частині розміру орендної плати, зміна основної статутної мети діяльності обумовлює зміну мети використання орендованого приміщення та відповідно зміну розміру орендної плати відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, у зв'язку із чим задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення у цій справі, виходить з наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Як передбачено ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 4 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Частиною 2 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Разом з тим, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Також, як визначено ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 зазначеної статті визначено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно із ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Таким чином, за відсутності згоди сторін, внесення змін до договору є можливим за умови наявності та доведеності позивачем обставин та підстав, визначених ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, або у інших випадках, прямо передбачених договором або законом.

Проте, задовольняючи позов та вносячи зміни до договору оренди державного нерухомого майна від 11.03.13 № 27, суди попередніх інстанцій в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не з'ясували наявності передбачених законом або договором підстав для внесення змін до договору, не надали правової оцінки вимогам щодо внесення змін до договору оренди в частині зміни мети використання орендованого приміщення, у зв'язку із чим дійшли передчасного висновку про те, що сама лише зміна статутної діяльності позивача є підставою для зміни мети використання орендованого приміщення без згоди орендодавця та відповідно зміну розміру орендної плати.

Крім цього, приймаючи рішення про задоволення позову в частині встановлення нового розміру орендної плати, судами не досліджено дотримання вимог Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу при визначенні вартості орендованого майна, наявності чи відсутності підстав для проведення повторної оцінки майна з урахуванням строку чинності попереднього звіту про оцінку, у зв'язку із чим суди попередніх інстанцій передчасно дійшли висновку про обґрунтованість запропонованого позивачем розміру орендної плати за базовий місяць оренди.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшли висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неповноту у дослідженні обставин справи та дійшли помилкових висновків щодо правового змісту тих правовідносин, які склалися між сторонами.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, перевірити та надати оцінку доводам відповідача, об'єктивно оцінити інші докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.