Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Короткевича О.Є., Куровського С.В. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 року у справі господарського суду № 5023/2837/11 Харківської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" до Товариства з обмеженою відповідальністю Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" про визнання банкрутом ліквідатор Чипиженко Є.В. в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Укрсоцбанк": Гіленко А.М. (довіреність № 02-36/3058 від 24.10.2014 року), ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж": ліквідатор Чипиженко Є.В., арбітражний керуючий, ОСОБА_6: ОСОБА_7 (довіреність від 22.04.2014 року), Генеральної прокуратури України: Савицька О.В., посвідчення № 015589 від 13.03.2013 року.

ухвалою господарського суду Харківської області від 20.04.2011 року за заявою боржника порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" з урахуванням особливостей, передбачених статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 2 - 3).

Постановою господарського суду Харківської області від 09.08.2011 року, з врахуванням ухвали про виправлення описки від 19.11.2014 року, боржника визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Чипиженка Є.В., якого зобов'язано у п'ятиденний строк здійснити офіційну публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у справі, у строк до 09.02.2012 року провести ліквідаційну процедуру відповідно до положень статей 22 - 34, 51 Закону про банкрутство та надати господарському суду обґрунтований звіт про виконану роботу (том 4, а.с. 47 - 50, том 12, а.с. 112 - 113).

Строк ліквідаційної процедури у справі неодноразово продовжувався ухвалами місцевого господарського суду (том 7, а.с. 4 - 5, 26).

29.05.2014 року ПАТ "Укрсоцбанк", як управитель Фонду фінансування будівництва зі спорудження житлового будинку № 2, що по АДРЕСА_1, та набувач прав забудовника зазначеного об'єкта нерухомості на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, звернулося до господарського суду з клопотанням № 02.406-37/85-1790 від 26.05.2014 року, з урахуванням додаткових пояснень від 11.06.2014 року, в якому просило визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (згідно реєстраційних даних це незавершений будівництвом житловий будинок літ. "А-24"), зобов'язати ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" Чипиженка Є.В. списати з балансу підприємства-банкрута незавершений будівництвом житловий будинок літ. "А-24" по АДРЕСА_1 та передати його на баланс ПАТ "Укрсоцбанк" (вх. № 17855); ухвалою суду від 06.06.2014 року зазначене клопотання призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.06.2014 року) (том 9, а.с. 21 - 60, 63 - 85, 20).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.06.2014 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16.06.2014 року, (суддя Дзюба О.А.) задоволено клопотання ПАТ "Укрсоцбанк" (вх. № 17855), визнано за ПАТ "Укрсоцбанк" право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (згідно реєстраційних даних це незавершений будівництвом житловий будинок літ. "А-24", зобов'язано ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" Чипиженка Є.В. списати з балансу підприємства-банкрута незавершений будівництвом житловий будинок літ. "А-24" по АДРЕСА_1 та передати його на баланс ПАТ "Укрсоцбанк" (том 9, а.с. 89 - 93).

08.08.2014 року ОСОБА_6, який не брав участі у справі, однак, вважаючи, що у зв'язку із прийняттям зазначеної ухвали місцевий господарський суд вирішив питання про його права та обов'язки як інвестора у будівництво спірного житлового будинку, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 13.06.2014, справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті (том 10, а.с. 4 - 77).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Фоміна В.О., судді: Крестьянінов О.О., Шевель О.В.) апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 12.06.2014 року (з урахуванням виправлення описки ухвалою від 16.06.2014 року) скасовано, у задоволенні клопотання ПАТ "Укрсоцбанк" (вх. № 17855 від 29.05.2014 року) відмовлено (том 11, а.с. 63 - 74).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 02.10.2014 року, а ухвалу суду першої інстанції від 13.06.2014 року залишити без змін, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, статей 1, 10, 26 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, статей 7, 10, 11, 22 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", статей 35, 43, 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.12.2014 року відновлено ПАТ "Укрсоцбанк" строк для подання касаційної скарги, прийнято зазначену касаційну скаргу до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 20.01.2015 року о 10 год. 40 хв., який ухвалою від 20.01.2015 року відкладено на 27.01.2015 року о 10 год. 10 хв.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників ПАТ "Укрсоцбанк" (Гіленко А.М.), ОСОБА_6 (ОСОБА_7), а також ліквідатора банкрута Чипиженка Є.В. та прокурора Генеральної прокуратури України Савицьку О.В., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Згідно з пунктом 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) , положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, якщо введення ліквідаційної процедури щодо боржника мало місце до 19.01.2013 року (момент набрання чинності змін згідно Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) ), то до такого боржника застосовуються положення Закону про банкрутство у попередній редакції.

Частиною 4 статті 25 Закону про банкрутство, в редакції чинній до 19.01.2013 року, визначено, що дії ліквідатора (ліквідаційної комісії боржника) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна, особою, яка посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 15.09.2010 року у справі № 6-26077св09 роз'яснено про підсудність господарським судам у справі про банкрутство спорів про визнання права власності на майно з метою включення його до ліквідаційної маси боржника та подальшого задоволення за рахунок цього майна вимог кредиторів у межах справи про банкрутство, як спору безпосередньо пов'язаного із здійсненням провадження у справі про банкрутство. З такою правовою позицією погодився Вищий господарський суд України у Постанові від 04.09.2013 року (справа № 908/908/13-г), припинивши позовне провадження у спорі про визнання права власності та зазначивши про підсудність спору суду, який слухає справу про банкрутство.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ "Укрсоцбанк" (далі-банк), як управитель Фонду фінансування будівництва спірного будинку в АДРЕСА_1 та особа, до якої перейшли права забудовника спірного будинку за судовим рішенням, у зв'язку з визнанням банкрутом ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" у даній справі про банкрутство, звернувся 29.05.2014 року в зазначеному провадженні в ході ліквідаційної процедури з клопотанням № 02.406-37/85-1790 від 26.05.2014 року, з урахуванням додаткових пояснень від 11.06.2014 року, яким просив визнати за ним право власності на спірний житловий будинок, зобов'язати ліквідатора боржника Чипиженка Є.В. списати з балансу підприємства-банкрута незавершений будівництвом житловий будинок літ. "А-24" по АДРЕСА_1 та передати його на баланс ПАТ "Укрсоцбанк" (вх. № 17855) (том 9, а.с. 21 - 60, 63 - 85).

Визнаючи право власності на спірний будинок за банком, як за його забудівником, та зобов'язуючи ліквідатора боржника передати його на баланс банку, суд першої інстанції у своєму рішенні (ухвалі) від 13.06.2014 року виходив з того, що будинок не завершено будівництвом.

Апеляційним судом обставини завершення будівництва спірного будинку не перевірялися, а рішення (ухвала) суду першої інстанції було скасовано, виходячи з безумовних підстав для його скасування (розгляд справи за відсутності повідомлення учасників провадження у справі - кредиторів та фізичної особи ОСОБА_6, який оспорює право власності банку на будинок в цілому, доводячи набуття права власності на одну з квартир у спірному будинку внаслідок завершення будівництва спірного будинку). Також, апеляційним судом прийнято власне рішення про відмову в цілому у задоволенні клопотання про визнання права власності на спірний будинок та зобов'язання ліквідатора списати його з балансу підприємства-банкрута і передати на баланс банку. При цьому, апеляційний суд обґрунтував своє рішення тільки в частині відмови у визнанні права власності на спірний будинок за банком, зазначивши що набуття прав забудівника не означає автоматичного переходу до банку прав власності та не звільняє банк від обов'язку вирішення спірних питань про визнання права власності за інвесторами спірного будинку, які виконали свої зобов'язання за договорами інвестування конкретних квартир у спірному будинку, набувши майнових прав на конкретні квартири, а по завершенні будівництва - набувши прав вимоги про визнання права власності на конкретні квартири у спірному будівництві.

Разом з тим, апеляційним судом не досліджувалися обставини завершення спірного будівництва та не обґрунтовувалися підстави для відмови банку в задоволенні його клопотання про зобов'язання ліквідатора боржника списати спірний будинок з балансу підприємства, передавши його на баланс банку, що фактично є самостійною вимогою про виключення майна зі складу ліквідаційної маси банкрута та означає неповноту розгляду вимог заявника при прийнятті власного рішення апеляційним судом.

Згідно Додаткового пояснення ПАТ "Укрсоцбанк" до касаційної скарги № 02-37/85-203 від 23.01.2015 року, поданого в засіданні суду касаційної інстанції, вбачається, що спірний будинок завершено будівництвом наприкінці 2013 року, що підтверджується Актом готовності об'єкта до експлуатації № 1 від 12.12.2013 року, що спростовує висновки судів про можливість визнання (відмови у визнанні) права власності на спірний будинок як на об'єкт незавершеного будівництва. Отже, суди обох інстанцій не дослідили належним чином статусу майна, право власності на яке ними визнавалося (чи відмовлялося у визнанні).

Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України (в редакції, на час здійснення провадження у справі про банкрутство), право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва. Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" № 978-ІV від 19.06.2003 року (978-15) (далі - Закон № 978-ІV (978-15) ) врегульовано правові та організаційні засади залучення коштів фізичних та юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва та особливості управління цими коштами. Так, відповідно до статті 2 Закону № 978-ІV, закріплення об'єкта інвестування за довірителем - це встановлення договірних правовідносин між довірителем та управителем ФФБ, за яких у довірителя виникає право вимоги на цей об'єкт інвестування в майбутньому; договором управління майном для ФФБ є договір про участь у ФФБ; об'єктом інвестування є квартира або приміщення соціально-побутового призначення в об'єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном; установником управління є особа, яка передає майно управителю в довірчу власність (довіритель - для ФФБ). Згідно статей 6, 7 Закону № 978-ІV, управитель є довірчим власником отриманого ним в управління майна та на праві довірчої власності здійснює управління Фондом для досягнення мети управління майном, визначеної установниками цього фонду. Статтею 9 Закону № 978-ІV визначено істотні умови укладення договору між управителем та забудовником, згідно якого він повинен містити зобов'язання забудовника після закінчення будівництва передати об'єкти інвестування у власність довірителям ФФБ (інвесторам, або особам які набули прав інвесторів в силу договору чи закону) на умовах цього Закону та Правил ФФБ.

Отже, набувши прав забудовника згідно рішення господарського суду Харківської області від 11.07.2011 року у справі № 5023/3306/11 (н.р. 61/62-09) (том 9, а.с. 37-43) банк набув також обов'язків після закінчення будівництва передати об'єкти інвестування у власність інвесторам (особам, за якими визнано майнові права на окремі квартири в об'єкті будівництва), що не суперечить правам банку, як довірчого власника переданого йому в управління майна (грошових коштів) установниками ФФБ (довірителями-інвесторами).

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.08.2013 року (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 10.06.2014 року) у справі № 2012/4986/2012/2/639/285/2013, яке набрало законної сили згідно Ухвали Апеляційного суду Харківської області від 08.07.2014 року за фізичною особою ОСОБА_6 визнано майнові права на отримання об'єкта інвестування - квартири з будівельним № 2, розташованої на 2 поверсі у 1 під'їзді незавершеного будівництвом житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 (том 11, а.с. 9-20). Відповідно до статті 35 ГПК України, зазначені обставини є преюдиційними як такі, що встановлені рішенням суду в цивільній справі.

Відтак, набувши прав забудівника спірного будівництва, банк набув обов'язків по завершенню будівництва передати спірну квартиру ОСОБА_6 як особі, що набула майнові права на частину спірного об'єкта будівництва.

Зазначені обставини не досліджувалися судами в контексті можливості визнання за банком права власності на спірний об'єкт будівництва як особи, яка з одного боку виступає довірчим власником майна (коштів), інвестованих у будівництво, а з іншого боку зобов'язаний, як особа, що набула прав забудівника за рішенням суду, передати інвесторам (особам, які набули майнових прав на окремі об'єкти у спірному будівництві по завершенню такого будівництва) документи (свідоцтва про участь у ФФБ, довідку за встановленою формою акт приймання-передачі об'єкта інвестування та інші документи, передбачені статтею 19 Закону № 978-ІV) для здійснення державної реєстрації права власності на окремі об'єкти інвестування за довірителями (інвесторами), а не управителем ФФБ (заявником в спірному випадку).

Також, відповідно до частин 13, 14 статті 19 Закону № 978-ІV, забудовник зобов'язаний не пізніше ніж у 120-денний строк з дня введення об'єкта будівництва в експлуатацію передати цей об'єкт об'єднанню співвласників, або власнику, або експлуатуючій організації з необхідною технічною документацією. Після державної реєстрації права власності на об'єкти інвестування, які не увійшли до остаточно підтвердженого обсягу замовлення на будівництво за цим об'єктом будівництва, забудовник здійснює продаж об'єктів інвестування самостійно, або через управителя ФФБ.

Отже, банк, як особа до якої перейшли права забудовника, вправі здійснити реєстрацію права власності на частину об'єкта будівництва, як набувач прав забудовника, тільки після того як відбудеться державна реєстрація права власності на об'єкти, що були проінвестовані довірителями ФФБ, та які набули майнових прав після виконання своїх інвестиційних зобов'язань. Зазначене виключає можливість визнання за банком, як особою, що набула прав забудовника, права власності на об'єкт будівництва в цілому.

З огляду на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права на предмет належного дослідження обставин справи та виклику в судове засідання осіб, чиї права та інтереси може порушувати прийняте рішення, повного розгляду вимог заявника клопотання про визнання права власності та передачі спірного майна боржника на баланс заявнику (банку), що означає фактичне виключення спірного майна з ліквідаційної маси боржника, приймаючи до уваги порушення судами норм матеріального права, визначених Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" № 978-ІV (978-15) на предмет можливості визнання права власності на об'єкт будівництва за управителем Фонду фінансування будівництва, до якого перейшли права забудовника, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення судів підлягають скасуванню, а справа № 5023/2837/11 - направленню на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді справи судам слід дослідити статус спірного майна, як об'єкта завершеного (незавершеного) будівництвом, дослідивши Акт готовності будинку до експлуатації № 1 від 12.12.2013 року на предмет підтвердження обставин завершення спірного будівництва; обставини реєстрації компетентними органами права власності на окремі об'єкти (квартири, нежитлові приміщення) за інвесторами (довірителями), якими можуть бути конкретні фізичні (юридичні) особи, перевірити наявність визнання права власності на окремі об'єкти спірного будинку за судовими рішеннями, встановити наявність приміщень, які не увійшли до остаточно підтвердженого обсягу замовлення на будівництво за цим об'єктом будівництва та із застосуванням положень Закону про банкрутство (2343-12) та Закону № 978-ІV (978-15) дійти висновку про можливість визнання за банком права власності на спірний об'єкт (його частину) як за особою, до якої перейшли права забудівника, або як за особою, яка за договором про персональну участь у ФФБ набула майнових прав на частину об'єкта інвестування. Також, колегія суддів касаційного суду зазначає про необхідність розгляду клопотання банку про передачу йому ліквідатором боржника на баланс спірного будинку (без визнання права власності) як особі, до якої перейшли права забудівника для завершення оформлення прав власності за довірителями ФФБ згідно статті 19 Закону № 978-ІV.