на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року у складі судді Каліновської А.В.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року у складі суддів Межевича М.В., Земляної Г.В., Сорочка Є.О.

у справі № 823/1535/16

за позовом Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,

У С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року Уманська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - позивач у справі) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач у справі), в якому просила надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

14 листопада 2016 року Черкаський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року, вимоги позивача задовольнив у повному обсязі, надав Уманській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області дозвіл на погашення податкового боргу відповідача в сумі 362 921,81 грн за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі. Приймаючи рішення суди виходили з наявності у відповідача податкового боргу та відсутності коштів на рахунках боржника у банках.

У лютому 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на неповне з'ясування обставин, порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець 7 липня 2003 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

За відповідачем станом на час заявлення позовних вимог рахується заборгованість перед бюджетом, зокрема з податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 362 921 грн 81 коп.

Наявність заборгованості підтверджується постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року у справі №823/2224/16 за позовом податкового органу до відповідача про стягнення податкового боргу, якою адміністративний позов задоволено повністю та стягнуто на користь держави кошти на погашення податкового боргу у сумі 362 921 грн 81 коп., яка набрала чинності 26 листопада 2015 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент прийняття судових рішень) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 362 921 грн. 81 коп. встановлена постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року у справі № 823/2224/15 та не підлягає доказуванню у межах даної справи.

За приписами пункту 95.1, пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

На виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року у справі № 823/2224/15 відкрито виконавче провадження № 50012061. 24 червня 2016 року постановою державного виконавця виконавчий лист повернуто стягувачу у зв'язку із тим, що на арештованих рахунках у банках, обслуговуючих відповідача відсутні кошти для виконання рішення суду. Вказана постанова сторонами виконавчого провадження не оскаржена.

За таких обставин, Суд не погоджується з думкою відповідача, що копія постанови про відкриття іншого виконавчого провадження № 51806800 від 1 серпня 2016 року свідчить про можливість виконання судового рішення. Належним та допустимим доказом, як вірно зазначає відповідач, є виписка з рахунків відповідача, яка підтверджує наявність коштів, достатніх для виконання судового рішення, але позивач, пославшись на таку виписку, до Суду її не надав. Натомість, виписка, надана до суду апеляційної інстанції, підтверджує відсутність коштів на рахунках відповідача.

Згідно з абзацом 2 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України (в редакцій, що діяла на момент прийняття судових рішень) контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для надання дозволу позивачу на погашення податкового боргу відповідача в сумі 362 921, 81 грн за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року у справі № 823/1535/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.