Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рось ЛТД" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі № 910/17570/14 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рось ЛТД" до Київської міської ради за участю Прокуратури Подільського району міста Києва про внесення змін до договору за участю представників: прокурора Клюге Л.М., посв. № 014652 позивача Бондар В.В., директор, Бігуненко В.Т., дов. від 12.01.2015 відповідача Тхорик С.М., дов. від 08.12.2014

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рось ЛТД" звернулось до господарського суду з позовом про внесення змін до укладеного з Київською міською радою договору оренди земельної ділянки від 02.04.2001, виключивши пункт п'ятий цього договору.

Позовні вимоги вмотивовані приписами статті 284 Господарського кодексу України, статей 2, 25, 30 Закону України "Про оренду землі", статті 93 Земельного кодексу України, статей 628, 651 Цивільного кодексу України, наявністю підстав для внесення змін до договору оренди від 02.04.2001, шляхом виключення з цього договору протиправних умов пункту 5, згідно з якими відповідач має право в односторонньому порядку (шляхом надсилання повідомлення через податкові органи або через інший уповноважений на це орган) збільшити розмір орендної плати у випадку, коли внаслідок змін у законодавстві орендна плата стане меншою від розміру земельного податку.

Відповідач відхилив позов, вказавши, що відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України Київська міська рада рішенням від 28.02.2013 внесла зміни до договору оренди у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України, відтак твердження позивача, що включення до договору оренди пункту 5 порушує його права помилкове.

Рішенням Господарського суду від 07.10.2014 (суддя Якименко М.М.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 (судді: Хрипун О.О.- головуючий, Власов Ю.Л., Станік С.Р.) рішення суду першої інстанції залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову в справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 3 пункту 3 Прикінцевих положень Земельного кодексу України (2768-14) , статей 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статті 651 Цивільного кодексу України, пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , не надано належної правової оцінки підтвердженим обставинам справи, оскільки відповідачем в односторонньому порядку, без досягнення взаємної згоди сторін договору оренди, внесено зміни до нього, а саме до пункту 5, що зумовило підвищення нормативно грошової оцінки землі та перевищує встановлений сторонами договору розмір річної орендної плати, що є істотним порушенням договору та підставою для внесення змін до договору, шляхом виключення пункту 5; в порушення пункту 2 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції в рішенні не виклав надані позивачем письмові пояснення.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, у судовому засіданні відхилив доводи касаційної скарги як безпідставні, вказавши на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін та прокурора, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 02.04.2001 Київською міською радою та ТОВ "Рось ЛТД" укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 15.05.2001 за № 85-6-00010 у книзі записів державної реєстрації договорів, на умовах якого орендодавець, на підставі рішення Київради від 26.09.2000 за № 11/988 (ra_011023-00) , передає, а орендар приймає у оренду на 25 років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Верхній Вал, 20, у Подільському районі м. Києва, розміром 0,1028 га для експлуатації та обслуговування магазину "Будматеріали" у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендодавцеві орендну плату у грошовій формі, незалежно від результатів своєї діяльності.

Відповідно до пункту 2.2 договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі двох відсотків від її грошової оцінки.

Згідно з пунктом 2.3 договору розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін (шляхом внесення змін до цього договору), за винятком випадку, передбаченого пунктом п'ятим цього договору. Пропозиції про перегляд розміру орендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на квартал і розглядаються відповідно до законодавства. Відсутність відповіді на таку пропозицію не означає погодження такої пропозиції.

Відповідно до пункту 5 договору сторони погодили, що орендодавець має право у односторонньому порядку (шляхом надсилання орендареві повідомлення через податкові органи або через інший уповноважений на це орган) збільшити розмір орендної плати у випадку, коли внаслідок змін у законодавстві орендна плата стане меншою від розміру земельного податку.

Рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 (ra0089023-13) "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового Кодексу України" вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (справа № А-19747). Орендарям земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, забезпечити оформлення внесених змін до договорів оренди земельних ділянок (п. 1, 2 рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 (ra0089023-13) ).

Листом від 11.08.2014 № 11-08/14 позивач звернувся до Київської міської ради з пропозицією про внесення змін договору оренди земельної ділянки від 02.04.2001, шляхом виключення пункту 5, зміст якого суперечить положенням статті 30 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. Окрім цього, в листі позивач вказав, що у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку; всі інші умови цього договору залишаються незмінними.

Київська міська рада відповіді не надала, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Рось ЛТД" до господарського суду з позовом про внесення змін до укладеного з Київською міською радою договору оренди земельної ділянки від 02.04.2001, шляхом виключення пункту п'ятого цього договору.

Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій вказали, що встановлення статтею 288 Податкового кодексу України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного договору оренди земельної ділянки, а саме пункту 5 цього договору у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати, відтак підстави для внесення позивачем змін до договору, шляхом виключення пункту п'ятого цього договору, відсутні.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Також за підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно з пунктами 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з пунктом 288.4., підпунктами 288.5.1., 288.5.2. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України в редакції на дату звернення прокурора з позовом до місцевого господарського суду розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), -3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів-чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно з підпунктами 288.5.1., 288.5.2. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України в редакції на дату прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 № 2756-VI (2756-17) , який набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України (2755-17) , до частини другої статті 21 Закону України "Про оренду землі" внесені зміни, в силу яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) ).

Таким чином, з наведених вище положень Податкового кодексу України (2755-17) , Закону України "Про оренду землі" (161-14) вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди. Податковий кодекс України (2755-17) передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розміри орендної плати. Також, договором оренди землі мають визначатись форма, умови внесення орендної плати, при цьому строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності повинні встановлюватись відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) .

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється в договорі.

За частиною 2 статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років; частинами 1, 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

У відповідності до положень статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Частиною 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Реалізовуючи виключні повноваження в земельних правовідносинах, Київська міська рада прийняла рішення від 28.02.2013 № 89/9146 (ra0089023-13) "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового Кодексу України", яким вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок, розмір річної плати яких менший від мінімального, встановленого статтею 288 Податкового кодексу України, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (справа № А-19747). Орендарям земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, забезпечити оформлення внесених змін до договорів оренди земельних ділянок (п. 1, 2 рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 (ra0089023-13) ). Згідно з додатком до цього рішення, зокрема зазначено землекористувачем, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рось ЛТД" з адресою ділянки: вул. Верхній Вал, 20, датою закінчення права якого є 15.04.2026.

Докази скасування та/або визнання недійсним у встановленому законом порядку рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 відсутні.

За статтею 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Разом з тим, статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору.

Судова колегія відзначає, що позивач ні у позовній заяві, ні в наданих ним письмових поясненнях та скаргах не навів будь-яких з обставин, з якими законодавець пов'язує можливість внесення змін у договір у судовому порядку за ініціативою однієї зі сторін (зміст допущеного відповідачем порушення та докази його істотності, настання випадків, передбачених відповідним пунктом договору, нормою законодавства), посилаючись, натомість на наявну, на його думку, суперечність спірного пункту законодавчому регулюванню зазначених правовідносин, тобто, фактично оспорюючи відповідний пункт договору.

В свою чергу, господарські суди попередніх інстанцій дослідили положення законодавства, які регулюють порядок визначення та зміни орендної плати за користування земельної ділянки, дійшовши обгрунтованих висновків щодо відповідності спірного пункту приписам законодавства.

Щодо посилання скаржника на порушення суду першої інстанції пункту 2 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України слід зазначити наступне.

Згідно зі статтями 4-2, 43, пунктами 2 і 3 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України правосуддя здійснюється на засадах рівності учасників судового процесу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а рішення відповідно до його частини має містити стислий виклад заяв, пояснень, клопотань сторін, обставини справи, встановлені господарським судом, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, обґрунтування відстрочки та розстрочки судового рішення.

Зі змісту рішення місцевого господарського суду вбачається, що його описова частина містить стислий виклад клопотань та пояснень сторін. Зміст доводів та заперечень сторін щодо позовних вимог, викладений у судовому рішенні, відповідає матеріалам справи, змісту протоколу судового засідання, зауваження на який не приносились, інших доводів та заперечень позивача зі зазначеного питання у матеріалах справи немає.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111- 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу відповідно до положень статей 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, надали оцінку наявним у справі доказам згідно з вимогами статей 32- 34 Господарського процесуального кодексу України, вірно застосували норми матеріального та процесуального права.