головуючого судді Овечкіна В.Е., суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову від 18.11.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 904/3583/14 господарського суду Дніпропетровської області за позовом ДП "Придніпровська залізниця" до ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 76099,92 грн. за участю представників:

позивача: не зявився;

відповідача: не зявився;

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2014 (судді С. Юзіков, Н. Кеся, Н. Назаренко), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 (судді І. Кузнецова, І. Герасименко, І. Сизько), позовні вимоги про стягнення 76099 грн. 92 коп. плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу задоволені.

Відповідач ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у касаційній сказі просить скасувати прийняті у справі судові рішення, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Висновки судів в порушення вимог ст. 34 ГПК України не підтверджені належними доказами, зокрема актами загальної форми ГУ-23 і їх змістом. Відповідач заперечував що причини затримки вагонів викладені у цих актах, відповідають дійсності. Вагони простоювали з вини позивача внаслідок недотримання ним технологічного процесу роботи та за наявністю достатньої кількості вільних копій.

Відповідач надав суду акти загальної форми ГУ-23 на початок затримки вагонів на ст. Кривий Ріг. На них відсутній підпис представника ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", а тому акти не можуть бути доказами вини відповідача. Меньшов, Лисова, Ілющенко, Нагаєць, підписи яких є в актах загальної форми ГУ-23 складених на початок затримки, не являються представниками відповідача.

При винесенні оскаржуваних рішень судами порушено приписи ст. 614 ЦК України та п.9 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) , щодо наявності вини відповідача в простої та затримці вагонів на станції підходу.

Рішення щодо стягнення збору за зберігання вантажу не відповідає ч.1 ст. 306 ГК України. Пусті вагони відносяться до залізничного рухомого транспорту, а не до вантажу.

Скаржник вважає що в порушення ст. 41 ГПК України, суди безпідставно відхилили клопотання відповідача про призначення судової експертизи. На думку відповідача, розгляд таких справ потребує спеціальних знань. В оскаржуваних рішеннях відсутнє правове обґрунтування відносно відхилення судом доводів відповідача щодо наявності вільних колій, неправомірності одночасного стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. Наведене свідчить що судові рішення приймалися з порушенням вимог ст. 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу.

До Вищого господарського суду України також надійшов відзив позивача, в якому ДП "Придніпровська залізниця" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

06.11.2008 ДП "Придніпровська залізниця" (залізницею) та відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (власником колії) укладено договір № ПР/М-08-2/11-2476а/НЮдч, на підставі якого експлуатується під'їзна колія, що належить власнику та примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою № 2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом, межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено біля вхідного сигналу Ч станції Допоміжна власника колії на відстані 4779 метрів від стрілки примикання.

Відповідно до п.4 договору рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і сигналізації та місцевої інструкції по обслуговуванню під'їзної колії.

Згідно з п.5 договору в редакції додаткової угоди № 5 від 03.10.2011 р. передача (здача) вагонів для під'їзної колії здійснюється: порожніх вагонів під навантаження через інтервал часу- 1,5год.; маршрутів, завантажених аглорудою через інтервал часу - 5,0 год.; маршрутів, завантажених вапняком через інтервал часу- 4,5год.; передача розбірних поїздів - за повідомленнями. Вагони з небезпечними вантажами подаються на під'їзну колію поза інтервалом не пізніше, ніж за 2 години з моменту прибуття їх на станцію Кривий Ріг і здаються власнику колії на приймально-здавальних коліях ст. Допоміжна через 30 хвилин після прибуття поїзду. Встановлюються слідуючи строки здачі в забезпечення навантаження: поточна доба: аглохоппери - 10 год.40 хв.; напіввагони - 11 год.10 хв.; в залік нової доби: аглохоппери - 13 год. 40 хв.; напіввагони - 13 год.30 хв.

В п.6 договору сторонами узгоджено, що вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Здавання вагонів провадиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.

Згідно з п.8 договору про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗ по прямому телефонному зв'язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг. Повідомлення передається не пізніше, ніж за 2.0 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

П.11 договору передбачено, що час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

Відповідно до п.16 договору власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами згідно з Правилами перевезення вантажів та збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї), згідно з Правилами зберігання вантажів на підставі ст.62 Статуту залізниць України (457-98-п) по передплаті через ЄТех ПД з відповідними оголошеними Укрзалізницею коефіцієнтами підвищення.

По накладних (т.1, а.с.178-232, 137-149) позивач прийняв порожні вагони власності ПАТ"Південний гірничо-збагачувальний комбінат", ТОВ "Євразтранс Україна" та ТОВ "Лемтранс" до перевезення на адресу одержувача ПАТ "ПГЗК", станцією та залізницею призначення в яких зазначена станція Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

Позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони, про що зроблено відповідні записи у книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

Вагони, що перевозились на підставі вказаних накладних, за наказами від 29.11.2013 р. № 669 о 22 год.20 хв. та від 03.12.2013 р. № 688 о 13 год.20 хв. були затримані відповідно на станціях Мусіївка та Кривий Ріг-Західний Придніпровської залізниці у зв'язку з неприйняттям їх вантажовласником ПАТ "ПГЗК" по причині скупчення вагонів на станції Кривий Ріг, що прибули на його адресу і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що також прибув на його адресу.

Відповідно до наказу від 23.11.2013р. № 669 позивачем було затримано вагони №№ голова 56222623 хвіст 56833568 у кількості 61 вагон, індекс поїзда 4005-61-4672 з вантажем на своїх осях, що перевозились у поїзді № 2156.

Відповідно до наказу від 03.12.2013р. № 688 позивачем було затримано вагони №№ голова 55074116 хвіст 54066865 у кількості 56 вагонів, індекс поїзда 4011-61-4672 з вантажем на своїх осях, що перевозились у поїзді № 2130.

29.11.2013 р. о 23 год.10 хв. та 03.12.2013 р. о 13 год. 50 хв. станціями Мусіївка та Кривий Ріг- Західний Придніпровської залізниці відповідачу були вручені повідомлення про затримку згідно з наказами № 669, яке зі сторони відповідача підписано без застережень та № 688, яке підписано відповідачем з застереженням про готовність прийняття вагонів внаслідок наявності вільних колій.

За наведеними фактами станціями затримки Мусіївка та Кривий Ріг-Західний Придніпров-ської залізниці складено акти загальної форми ГУ-23 від 29.11.2013 р. № 25 та від 03.12.2013 р. № 182, а також акти про затримку вагонів форми ГУ-23а від 29.11.2013 р. № 23 та від 03.12.2013 р. № 102.

04.12.2013 р. в журналі № 4 диспетчерських розпоряджень по Криворізькій дирекції залізниці на відміну наказів по затриманих поїздах форми ДУ-58 об 01год.20 хв. зареєстровано наказ № 1102 про надання дозволу станції Мусіївка Придніпровської залізниці відправити поїзд № 2156, який був затриманий за наказом № 669, з оформленням усіх необхідних документів.

Відповідно до акту про затримку вагонів форми ГУ-23а № 23 від 29.11.2013 р. затримані вагони, що прибули поїздом № 2156, відправлені 04.12.2013 р. о 02 год.25 хв. поїздом № 2156.

04.12.2013 р. в журналі № 4 диспетчерських розпоряджень по Криворізькій дирекції залізниці на відміну наказів по затриманих поїздах форми ДУ-58 об 09 год.45 хв. зареєстровано наказ № 1107 про надання дозволу станції Кривий Ріг-Західний Придніпровської залізниці відправити поїзд № 2130, який був затриманий за наказом № 688, з оформленням усіх необхідних документів.

Відповідно до акту про затримку вагонів форми ГУ-23а № 102 від 03.12.2013 р. затримані вагони, що прибули поїздом №2130, відправлені 04.12.2013 р. о 10 год.30 хв. поїздом № 2130.

Викладені обставини слугували визначальними для нарахування позивачем плати за користування вагонами по відомостях плати форми ГУ-46 № 07129118, 07129121, 25129170, 25129177, 07129117, 09129127 в сумі 73734 грн. 96 коп. та збору за зберігання вантажу по накопичувальній картці форми ФДУ-92 № 04129224 в сумі 2364 грн.96 коп.

Перелічені відомості та картка підписані відповідачем з застереженням про непогодження з затримкою та про готовність прийняти спірні вагони.

Доводи скаржника про невідповідність актів загальної форми ГУ-23 вимогам п.8 Правил користування вагонами і контейнерами, складених на початок затримки, з посиланням на підписання цих актів зі сторони товариства неуповноваженими особами, колегією суддів визнані безпідставними.

Так, у разі затримки вагонів на станції Кривий Ріг складається акт загальної форми ГУ-23 на початок затримки та електронною поштою зі станції Кривий Ріг надається до робочих місць прийомоздавальників та операторів ЕОМ станції Допоміжна, які знаходяться на під'їзній колії ПАТ "ПГЗК". Даний акт складається з метою почати відлік затримки для обліку плати за користування та збору за зберігання. Акт підписують особи, які приймали участь у його складанні, з обов'язковим підписом чергового диспетчера УЗТ ПАТ "ПГЗК" та наданням одного примірника акта працівникам комбінату. Підпис чергового диспетчера УЗТ ПАТ "ПГЗК" в акті загальної форми ГУ-23 обов'язків, оскільки саме він виконує планування і організацію роботи обміну вагонопотоками між станціями Кривий Ріг і Допоміжна згідно з Інструкцією про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії ПАТ "ПГЗК".

Акти на віднесення на відповідальність вантажовласника, які підписані представниками ПАТ "ПГЗК" без заперечень, а саме диспетчерами Меньшовим, Ілющенко, Нагаєць та Лисовою є належними доказами зайнятості колій станції призначення з вини відповідача, оскільки їх посадове становище має безпосереднє відношення до організації приймання потягів і згідно з Інструкцією про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії ПАТ "ПГЗК" саме вони виконують планування та організацію роботи обміну вагонопотоками між ст. Кривий Ріг та ст. Допоміжна.

Відповідно до п.3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. N 334 (z0567-02) акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Згідно з п.8 Правил користування вагонами та контейнерами, як зазначено вище, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті зазначається час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів та їх номери. Надані позивачем акти загальної форми ГУ-23 складені після закінчення затримки вагонів, в них відповідно до вимог п.8 названих Правил вказано час початку та закінчення затримки вагонів, їх номери. Зазначені акти засвідчені підписами представників сторін, які підписавши їх, погодились з даними, зазначеними в цих актах, у тому числі, щодо періоду затримки вагонів.

Посилання скаржника на відсутність вини товариства у затримці вагонів визнані колегією суддів необґрунтованими.

Зайнятість прийомо-відправних колій по станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку УЗ і власних, вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ПАТ "ПГЗК", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції. Відповідно до Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України (лист № 0701-11/96/715/14 від 12.06.2014 року) визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технологічної роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.

Надані позивачем пояснення поїзних диспетчерів свідчать про неможливість подачі спірних вагонів у зв'язку з зайнятістю колій станції призначення з вини вантажоотримувача, яким не забиралися подані на його адресу вагони.

Несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п.33 Правил видачі вантажів та ст.ст.46, 47 Статуту залізниць України (457-98-п) , якими визначено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом, договором, контрактом, замовленням тощо.

Крім того, відповідно до п.п.3, 5 Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзному шляху ПАТ "Південний ГЗК", узгодженої сторонами, перегін Кривий Ріг- Допоміжна - є одноколійний, обладнаний релейним напівавтомотичним блокуванням. Планування та організація роботи по обміну вагонопотоками між станціями Кривий Ріг та Допоміжна здійснюється маневровими диспетчерами станції Кривий Ріг та диспетчером зовнішнього транспорту УЗ ПАТ "Південний ГЗК" по прямому міжстанційному зв'язку, або телефонному зв'язку.

Згідно з п.8 договору про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗ по прямому телефонному зв'язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг. Повідомлення передається не пізніше ніж за 2 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

Позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони на його під'їзну колію щодо яких складено вищевказані акти загальної форми. Відповідні записи відображені у книзі форми ГУ-2 повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці .

Доказів на підтвердження повідомлення залізниці прямим телефонним зв'язком відповідно до умов договору або іншим чином щодо готовності забрати на свою під'їзну колію вагони та доказів на підтвердження прийняття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов договору в частині дотримання строку здачі вагонів на під'їзну колію вантажовласника скаржник зі свого боку не надав.

Судами відмовлено в задоволенні клопотання товариства про витребування від залізниці графіків руху поїздів по вузлу Кривий Ріг та виконаного руху по вузлу Кривий Ріг, у тому числі, зайнятість приймально-відправних колій на дату затримки вагонів за наказами №№15,16 від 10.01.2014р., оскільки акти загальної форми ГУ-23, акти про затримку вагонів форми ГУ-23а, витяги із Книг повідомлення про прибуття вантажу форми ГУ-2, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, накопичувальні картки форми ФДУ-92 та накладні, додані до матеріалів справи є достатніми доказами правомірності нарахування позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. Судами також відхилено клопотання скаржника про призначення по справі судової експертизи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (457-98-п) , Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

У ст. 42 Статуту (457-98-п) закріплено, що залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.

Статтею 46 Статуту (457-98-п) передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

За користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами (ст. 119 Статуту (457-98-п) ).

Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що перевезення власних вагонів у завантаженому і порожньому стані у всіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з правилами оформлення перевізних документів.

Порожні власні приватні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус вантажу, який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

У п. 3 Правил користування вагонами передбачено, що облік часу користування вагонами та нарахування відповідної плати провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113 (z0165-99) , у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно з п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (z0861-00) (з подальшими змінами), передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

У п. 5.10 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 р. № 04-5/6-1 (v_601600-02) зазначено, що затримка вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення оформляється наказом залізниці, актом про затримку вагонів форми ГУ-23а, що складається станцією затримки вагонів і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання актів, але не менше як двома особами відповідно до пункту 3 Правил складання актів. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" на станцію призначення, яка повинна інформувати вантажовласника про затримку вагонів з його вини шляхом вручення копії такого "Повідомлення…" не пізніше двох годин після його отримання станцією призначення.

Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 (z0565-02) , передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що накази про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення були видані через наявність на коліях станції призначення Кривий Ріг неприйнятих ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вагонів, що надійшли на його адресу. За цим фактом станціями затримки Мусіївка та Кривий Ріг-Західний у порядку, передбаченому п.9, 10 Правил, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а від 29.11.2013 № 23 та від 03.12.2013 № 102, та акти загальної форми ГУ-23 29.11.2013 № 25 та від 03.12.2013 № 182. Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення Кривий Ріг представникам комбінату вручено в порядку і строки, визначені, абз.4 п.10 Правил користування вагонами та контейнерами (z0165-99) 29.11.2013 о 23 год. 10 хв. та 03.12.2013 о 13 год. 50 хв. При цьому, судами встановлено, що надані ДП "Придніпровська залізниця" акти загальної форми ГУ-23, ГУ-23а та накази відповідають формі та змісту Правил користування вагонами і контейнерами.

Відповідач не спростував доводів позивача, не надав доказів того, що мав можливість прийняти спірні вагони, а також не довів наявність обставин, що могли б бути підставою для відмови в позові з огляду на положення ст. 121 Статуту (457-98-п) та п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) , згідно з якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких, згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

З огляду на те, що затримка вагонів на станції призначення виникла з причин, які залежали від ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", що встановлено судами, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що причини затримки вагонів викладені у актах ГУ-23 не відповідають дійсності. Відповідачем зауважено, що вагони простоювали з вини позивача внаслідок недотримання ним технологічного процесу роботи та за наявністю достатньої кількості вільних копій. Відповідач надав суду акти загальної форми ГУ-23 на початок затримки вагонів на ст. Кривий Ріг. На них відсутній підпис представника ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", а тому акти не можуть бути доказами вини відповідача. Меньшов, Лисова, Ілющенко, Нагаєць, підписи яких є в актах загальної форми ГУ-23 складених на початок затримки, не являються представниками відповідача.

Судами встановлено, що відповідно до п.п.3, 5 Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзному шляху ПАТ"Південний ГЗК", узгодженої сторонами, перегін Кривий Ріг-Допоміжна - є одноколійний, обладнаний релейним напівавтомотичним блокуванням. Планування та організація роботи по обміну вагонопотоками між станціями Кривий Ріг та Допоміжна здійснюється маневровими диспетчерами станції Кривий Ріг та диспетчером зовнішнього транспорту УЗ ПАТ "Південний ГЗК" по прямому міжстанційному зв'язку, або телефонному зв'язку. Судами також зауважено, що надані позивачем пояснення поїзних диспетчерів свідчать про неможливість подачі спірних вагонів у зв'язку з зайнятістю колій станції призначення з вини вантажоотримувача, яким не забиралися подані на його адресу вагони.

Судами також встановлено, що вказані особи - Меньшов, Лисова, Ілющенко, Нагаєць - підписали акти ГУ-23 від імені комбінату. Так як відповідач не надав доказів, які б спростували такі висновки судів, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що акти ГУ-23 не відповідають п.8 Правил користування вагонами та контейнерами (z0165-99) .

Таким чином, вищевказані доводи скаржника спростовуються обставинами справи, встановленими судами. У касаційній скарзі комбінат фактично не згодний з висновками судів в цій частині та просить касаційний суд надані іншу правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, що виходить за межі компетенції касаційного суду, встановленої ст. 111-7 ГПК України.

Доводи скаржника про те, що пусті вагони відносяться до залізничного рухомого транспорту, а не до вантажу спростовуються п. 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, яким встановлено, що порожні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус вантажу, який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Не знайшли свого підтвердження доводи скаржника про порушення судами ст. 41 ГПК України.

Так, в силу вимог ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Таким чином призначення експертизи є правом суду, а не його обов'язком. Судами встановлено, що клопотання відповідача про призначення експертизи є необґрунтованим. Скаржник не згодний з таким висновком судів та знову просить касаційний суд надані іншу правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, що виходить за межі компетенції касаційного суду, встановленої ст. 111-7 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів констатує, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням до них діючих норм матеріального права. Суди повно та всебічно дослідили наявні в матеріалах справи докази та прийняли обґрунтовані та законні рішення. Підстави для їх скасування та прийняття нового рішення у справі - відсутні.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 - без змін.