Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Полянського А.Г., суддів Коробенка Г.П., Мачульського Г.М. (доповідач), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 у справі № 910/21706/14 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбуд М" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за участю

- відповідача: Рищенко Д.О. (довіреність від 06.11.2014 р.),

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайбуд М" (далі - позивач) просило суд визнати таким, що не підлягає виконанню та скасувати виконавчий напис нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Дмитра Олеговича від 16.09.2014, реєстраційний номер 6051, про вилучення у позивача (лізингоодержувача) та повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (далі - відповідач) (лізингодавцю) об'єктів рухомого майна, що є предметом договору фінансового лізингу № 1283-FL від 03.12.2013.

Позивачем також подано заяву про забезпечення позову, де він просив зупинити стягнення на підставі вищевказаного виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 (суддя Мудрий С.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бєляновський В.В., судді - Мишкіна М.А., Будішевська Л.О.), заяву про забезпечення позову задоволено, зупинено, до набрання рішення у справі законної сили, стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. від 16.09.2014, зареєстрованого в реєстрі за № 6051.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані ухвалу і постанову та прийняти нове рішення, про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Позивач свою заяву про забезпечення позову мотивував тим, що примусове виконання незаконного виконавчого напису призведе до незворотних наслідків для нього, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення у разі його задоволення, а задоволення заяви жодним чином не порушить права відповідача у разі відмови у задоволенні позову.

Суд першої інстанцій при забезпеченні позову погодився із такими доводами. Апеляційний суд, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, також зазначив, що у разі виконання органами державної виконавчої служби стягнення за спірним виконавчим записом вирішення спору у даній справі стане неможливим, оскільки виконавчий напис буде виконаним, відповідно предмет спору відсутнім, тому захист прав позивача у визначений статтею 50 Закону України "Про нотаріат" спосіб буде неможливим.

Підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Частиною першою статті 67 вказаного кодексу передбачено, що позов може забезпечуватись зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (v0016600-11) роз'яснено, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідач в касаційній скарзі посилається на те, що при винесенні оскаржених ухвали та постанови суди не дослідили, а позивач не підтвердив, наявність фактичних обставин, які ускладнюють виконання майбутнього судового рішення в разі задоволення позову, а також суди не забезпечили баланс інтересів сторін при задоволенні заяви про забезпечення позову.

Виконавчий напис нотаріуса відповідно до статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, за яким здійснюється примусове виконання рішень державною виконавчою службою.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову на момент її подання було відкрито виконавче провадження з виконання спірного виконавчого напису нотаріуса відділом Державної виконавчої служби Гусятинського районного управління юстиції у Тернопільській області.

Тобто в разі повного виконання спірного виконавчого напису нотаріуса та задоволення позову у даній справі, відновлення законних прав та інтересів позивача безпосередньо не відбудеться, тобто не відбудеться автоматичного повороту виконання виконавчого напису нотаріусу, а лише буде встановлено юридичний факт невідповідності виконавчого напису нотаріуса приписам законодавства. А позивач ймовірно буде змушений звертатись з новим позовом про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку сам факт того, що в даній справі розглядається питання про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, та відкриття виконавчого провадження вже свідчить про наявність обставин, що можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду та відновлення порушених прав позивача.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.1, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 у справі Господарського суду міста Києва № 910/21706/14, залишити без змін.