Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.,

розглянувши матеріали касаційних скарг Заступника прокурора Одеської області та Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 у справі Господарського суду Одеської області за позовом Першого заступника прокурора міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Спільного Українсько-Німецького підпрємства "Та.Ма.Ка.Sо." про звільнення земельної ділянки в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились,

відповідача: Печерський М.Ю. - директор, Печерський Л.М. (дов. від 17.11.14 № 26),

Прокуратури: Кузнецова Ю.В. (посв. від 26.11.13 № 023135),

Рішенням від 21.07.2014 господарського суду Одеської області в задоволенні позову про визнання відповідача таким, що втратив право власності та інші майнові права на зруйновані будинки, розташовані по пров. Красний, 26,28,30,32 у м. Одеса та зобов'язання Спільного Українсько-Німецького підприємства "Та.Мa.Кa.So." звільнити земельну ділянку площею 1463,2 м2 вартістю 7238450 грн. шляхом знесення металевого паркану, відмовлено.

Постановою від 04.09.2014 Одеського апеляційного господарського суду зазначене вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Одеська міська рада також подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення, справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційні скарги залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали оскаржувані рішення, відповідно до умов договору купівлі-продажу від 26.10.1999 № 40, укладеного між Одеською міською радою та Спільним Українсько-Німецьким підприємством "Та.Мa.Кa.So.", останнім придбано у власність будівлю по провулку Красний, № 26 у м. Одеса загальною площею 370,8 м2, з яких основна площа 241 м2, підсобна площа 128,1 м2, у т.ч. площа підвалу 82,3 м2.

Згідно п. 1.1 договору купівлі-продажу наведена вище будівля на момент продажу перебувала у ветхо-аварійному стані.

На підставі договору купівлі-продажу від 19.07.2002 Спільним Українсько-Німецьким підприємством "Та.Мa.Кa.So." придбано у власність у ТОВ "Алвона" будівлі за адресою: м. Одеса, провулок Красний, № 30 загальною площею 337,02 м2, з яких основна площа 60,6 м2, підсобна площа 276,42 м2, у т.ч. площа підвалу 60,8 м2 та провулок Красний, № 32 загальною площею 257,34 м2, з яких основна площа 54,6 м2, підсобна площа 203 м2.

Пунктом 1.3 договору купівлі-продажу від 19.07.2002 передбачалось, що придбані об'єкти перебувають у стані реконструкції у відповідності до затвердженого проекту та кошторису.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 24.12.2002 № 217, укладеного між Одеською міською радою та Спільним Українсько-Німецьким підприємством "Та.Мa.Кa.So.", товариством придбано у власність будівлю № 28 по провулку Красний у м. Одесі загальною площею 661,4 м2, у т.ч. площа підвалу 133 м2, яку згідно рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів від 17.06.1993 № 867 було визнано аварійною.

Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор послався на те, що придбані згідно зазначених вище договорів купівлі-продажу об'єкти зруйновані, земельна ділянка вільна від об'єктів нерухомості, огороджена металевим парканом. Відповідач використовує земельну ділянку без відповідного рішення Одеської міської ради про передачу земельної ділянки у користування або власність, що, на думку прокурора, є самовільним зайняттям земельної ділянки площею 1463,2 м2, чим порушуються права територіальної громади в особі Одеської міської ради.

Судами з'ясовано, що право власності Спільного Українсько-Німецького підприємства "Та.Мa.Кa.So." на спірні будівлі було зареєстровано у встановленому порядку, що підтверджується реєстраційними посвідченнями від 23.12.2002 на об'єкти за адресою м.Одеса, провулок Красний, № 30, № 32 та завіреними копіями свідоцтв про право власності № 003789 від 25.11.1999 та № 024518 від 19.01.2003 на об'єкти за адресою м.Одеса, провулок Красний, № 26, № 28.

Окрім того, судам було надано копії погодженої дозвільної документації на реконструкцію та будівництво, що надавались попередньому власнику майна - ТОВ "Алвона", у т.ч. дозвіл на проведення будівельних робіт № 85 від 05.04.2000, що передбачав демонтаж аварійних конструкцій у будівлях по пров. Красний 30,32, дозвіл на виконання будівельних робіт № 156/01 від 09.04.2001, яким передбачалось проведення будівництва адміністративної офісної будівлі за авторським наглядом ТОВ "Мастер-проект".

02.08.2009 у будівлі за адресою м. Одеса, провулок Красний, №26 сталась пожежа, про що складено акт про пожежу від 03.08.2009. В подальшому, 18.08.2009 в результаті перевірки будівель за адресою м. Одеса, провулок Красний, № 26, № 28 працівниками Інспекції з благоустрою міста було виявлено наявність звалища побутового та будівельного сміття на об'єкті, у зв'язку з чим посадову особу Спільного Українсько-Німецького підприємства "Та.Мa.Кa.So." зобов'язано ліквідувати звалище у строк до 28.08.2009 з подальшим встановленням стандартної огорожі площадки, що було виконано відповідачем.

Відповідно до даних довідки КП "Одеське МБТІ та РОН" від 04.03.2013 № 1584-02/20, за результатами обстеження об'єктів за адресами: м. Одеса, пров. Красний, 26,28,30,32 було встановлено факт зруйнування будинків № 26,№ 28,№ 30,№ 32.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій у цьому зв'язку обґрунтовано взято до уваги висновок № 3080 від 07.04.2014 проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи, згідно якого у даний час залишки об'єктів нерухомості по пров. Красний, 26,28 перебувають у зруйнованому стані. Площадка раніше існуючих будівель надземної частини вказаних будівель обмежена парканом зі сторони пров. Красний та Грецької площі, існуючою будівлею у пров. Красний, 24, стінами нульового циклу знову зведеної капітальної будівлі по пров. Красний, 30, 32. На місці раніше існуючих будівель по пров. Красний, 30, 32 виконано нульовий цикл офісу туристичної фірми у відповідності з "Робочим проектом на "Адміністративну офісну будівлю "ТОВ Алвона", складеним ТОВ "Мастер-проект". Фактична площа забудови складає 442 м2, що практично відповідає проектним параметрам та у невеликій мірі перевищує площу рівну 431 м2, котра зазначена у договорі купівлі-продажу від 19.02.2002. Фактична площа забудови земельної ділянки, на якій розташований вказаний вище нульовий цикл, складає 693 м2. Об'єкти нерухомості по пров. Красний, 26, 28 згідно даних технічних паспортів від 09.02.2000р. та від 23.08.2002р. практично відсутні, збереглись фундаменти із ракушечника (буту), що, на думку експерта, підлягають ліквідації шляхом остаточного розібрання без перспективи використання.

Також правомірно, судами в даному випадку враховано приписи ст. 2 Закону України "Про власність", ст. 86 ЦК УРСР, а також те, що спірні будівлі придбано відповідачем на підставі чинних цивільно-правових угод, право власності на будівлі № 30 та № 32 підтверджується реєстраційними посвідченнями від 23.12.2002, а будівлі № 26, № 28 - свідоцтвами про право власності № 003789 від 25.11.1999 та № 024518 від 19.01.2003.

Відповідно до ст. 346 ЦК України, на яку як на підставу заявленого позову посилався Перший заступник прокурора м. Одеса, право власності на майно припиняється, зокрема, в разі його знищення, при цьому останнім не взято до уваги, що згідно ст. 349 ЦК України право власності на майно, яке підлягає державній реєстрації, припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Отже, згідно наведеної норми лише власник майна має право за своєю волею визначити фактичну та юридичну долю речі.

При цьому у зазначеній нормі йдеться про знищення майна, тобто припинення його існування у вигляді конкретного об'єкта права власності, в результаті чого припиняються і самі відносини власності.

Таким чином, за відсутності доказів звернення відповідача з відповідною заявою до реєстраційних органів та наявності чинних правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомості, відсутні правові підстави для визнання в судовому порядку відповідача таким, що втратив право власності та інші майнові права на зруйновані будинки, що розташовані за адресами: м. Одеса, пров. Красний, 26, 28, 30, 32.

Колегія суддів Вищого господарського суду України в даному випадку зважає також і на те, що спірні будинки було придбано відповідачем в аварійному стані з метою здійснення повної реконструкції, у зв'язку з чим виконкомом Одеської міської ради було дозволено останньому замовити в ліцензованої проектної організації ескізний проект бізнес-центру по пров. Красний, 26-32 зі зносом існуючих будівель (лист. Від 21.06.04 № 03-10/1325).

В частині вимог прокурора про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення металевого паркану, судами встановлено, що відповідач неодноразово звертався до органів та служб міста з метою оформлення документів по землекористуванню земельною ділянкою, на якій розташовувалось придбане нерухоме майно за адресами: м. Одеса, пров. Красний, 26, 28, 30, 32, однак, дане питання не було вирішено.

Відповідно до ст. 132 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю та споруду до юридичних осіб переходить право користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції 2002 року) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України в даному випадку зважає на положення Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (v0006600-11) , якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюваних документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

Окрім того, з листа - відповіді ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 29.04.2013 № 18103/10/15-3 вбачається, що Спільне українсько-німецьке підприємство "Та.Ма.Ка.SО" є платником земельного податку за земельні ділянки, розташовані по пров. Красний, 26-32 у м. Одеса.

За вказаних обставин, прокурором не доведено наявність порушеного або оспорюваного права комунальної громади, у зв'язку з користуванням відповідачем зазначеними земельними ділянками та наявності у останнього права власності на спірні будівлі.

З врахуванням зазначеного вище правомірним є висновок судів про відмову в позові, а відтак, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційні скарги залишити без задоволення.

Постанову від 04.09.2014 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 916/1052/13 залишити без змін.