суддів: Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на постанову від 06.08.2014 Київського апеляційного господарського судуу справі господарського суду міста Києва № 910/10027/14 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 про стягнення 1776,38 грн, за участю представників: позивача - Дмітрієв Р.І. відповідача -Чала І.М. третьої особи - не з'явились

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2014 у справі № 910/10027/14 (суддя Бойко Р.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 (колегія суддів у складі головуючого судді Гончарова С.А., суддів Самсіна Р.І., Шаптали Є.Ю.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (далі-позивач) до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі-відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, про стягнення 1776,38 грн матеріальної шкоди, завданої страхувальнику позивача внаслідок ДТП.

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: пп. 37.1.4 п.37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Зокрема, скаржник зазначає, що реалізація права страховика на відшкодування шкоди, яке перейшло до нього внаслідок виплати страхового відшкодування страхувальнику на підставі договору майнового страхування, може відбуватися не тільки внаслідок звернення безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, а й шляхом подання відповідного позову до суду.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, у судовому засіданні відхилив доводи касаційної скарги, пославшись на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 10.07.2012 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКП "Укрекоенерго" (страхувальник) укладено договір добровільного комплексного автострахування № 06/0648153/0602/12, яким застраховано транспортний засіб - автомобіль ГАЗ 2705-414, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

29.08.2012 в м. Києві по вул. С. Перовської, 4 сталась дорожньо-транспортна пригода, в якій мало місце зіткнення автомобіля ГАЗ 2705-414, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКП "Укрекоенерго" (страхувальник), під керуванням ОСОБА_7, з автомобілем Skoda Oktavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, під керуванням цієї ж особи, внаслідок чого пошкоджено застрахований транспортний засіб - автомобіль ГАЗ 2705-414, в зв'язку з чим страхувальник звернувся до позивача як страховика з заявою від 30.08.2012 про факт настання страхової події і виплату страхового відшкодування.

Відповідно до складеної позивачем калькуляції від 01.10.2012 вартість відновлюваного ремонту становить 1776,38 грн.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_4 п. 10.2 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.09.2012 у справі № 2610/21575/2012, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За страховим випадком - ДТП, що сталась 29.08.2012 за участю застрахованого автомобіля, згідно з страховим актом № 0601/06/2088/S/84829, затвердженим 02.10.2012, позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором страхування №06/0648153/0602/12 від 10.07.2012, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП шляхом виплати коштів у сумі 1776,38 грн. на рахунок СТО (ФОП ОСОБА_8) платіжним дорученням № 0050169 від 09.10.2012.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 за заподіяння шкоди внаслідок експлуатації автомобіля Skoda Oktavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована у Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АВ/3959063 від 08.06.2012).

З метою відшкодування виплаченої своєму страхувальнику страхової суми позивач звернувся до відповідача як до страховика, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди, з претензією № 04-09/13872 від 05.09.2013, у відповідь на яку відповідач у листі № 09-02-11/24700 від 11.11.2013 зазначив про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування у зв'язку з пропуском позивачем річного строку на звернення для отримання такого відшкодування.

Вищевикладені обставини стали підставою подання страховиком - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" до господарського суду цього позову до страхової компанії - Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", в якій застраховано цивільно-правову відповідальність винної особи. Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, приписами ст. 27 Закону України "Про страхування".

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що внаслідок виплати страховиком страхового відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКП "Укрекоенерго" до позивача, у зв'язку з тим, що відбулась заміна кредитора у зобов'язанні в порядку ст. 512 ЦК України, перейшли всі права, а також обов'язки потерпілої особи, зокрема і ті обов'язки, що визначені приписами ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо своєчасного подання заяви про страхове відшкодування, відтак, оскільки позивач звернувся до відповідача через 1 рік та 7 днів з моменту скоєння ДТП, він позбавляється права на отримання страхового відшкодування на підставі п. 37.1.4 ст. 37 цього Закону, яким встановлено, що неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Колегія суддів касаційної інстанції з висновками судів попередніх інстанцій не погоджується, враховуючи таке.

Відповідно до частини другої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Такий випадок встановлено статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування", згідно із якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.

З наведених приписів законодавства вбачається, що позивач як страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування, отже, вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги до особи, яка відповідальна за завдані страхувальнику збитки.

Разом з тим, поза увагою попередніх судових інстанцій залишились ті обставини, що страховик отримує право вимоги потерпілої особи лише після виплати останній страхового відшкодування за договором майнового страхування, втім не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування у строк, встановлений підпунктом 37.1.4 пункту 37.1. статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Таке право страховика, враховуючи висновок, наведений у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (v015p710-02) , може бути реалізоване безпосередньо шляхом подання відповідного позову до суду.

За таких обставин, посилання господарських судів на приписи підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з яким неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування за цим Законом, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки право особи на звернення до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу не може бути обмежене законом та іншими нормативно-правовими актами.

Крім того, з огляду на системний аналіз статей 36, 37, 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", підпункт 37.1.4 пункту 37.1. статті 37 цього Закону стосується порядку та умов прийняття рішення про здійснення страховиком страхового відшкодування та за змістом пункту 36.1 статті 36 цього Закону не позбавляє права на здійснення страхового відшкодування в судовому порядку. При цьому випадки, коли шкода не відшкодовується, визначені переліком, наведеним у статті 32 вказаного Закону.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що строк, встановлений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) для подання потерпілим чи іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, заяви про страхове відшкодування, не є тотожним позовній давності у таких правовідносинах, яка є загальною та становить три роки.

За приписами пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за збитки, що виникли внаслідок експлуатації ОСОБА_4 транспортного засобу Skoda Oktavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, завдані Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКП "Укрекоенерго" як власнику автомобіля ГАЗ 2705-414, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, пов'язані з його відновлювальним ремонтом, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ№3959063 від 08.06.2012, а до позивача як до страховика, який виплатив страхове відшкодування своєму страхувальникові на виконання договору добровільного комплексного автострахування № 06/0648153/0602/12 від 10.07.2012, перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за збитки, завдані його страхувальником.

Оскільки з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування потерпілій особі в сумі 1776,38 грн, заперечень щодо розміру якої не надходило, до нього внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки, у межах його фактичних витрат та у межах загального строку позовної давності, а також враховуючи фактичне звернення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до господарського суду з даним позовом 26.05.2014 в межах загального строку позовної давності, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували, безпідставно відмовивши у задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для направлення справи на новий розгляд, оскільки судові акти прийняті внаслідок неправильного застосування судами норм матеріального права, втім суди не припустились норм процесуального права, які б унеможливлювали встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, відтак, оскаржувані судові акти у справі підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування оскаржуваних судових актів касаційна інстанція здійснює новий розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 у справі Господарського суду міста Києва № 910/10027/14 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2014 у цій справі скасувати.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" судовий збір в сумі 1827,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції, а також витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 913,50 грн та касаційної скарги в сумі 913,50 грн.