розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у складі судді Войтовича І.І.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року у складі колегії суддів Лук'янчук О.В., Градовського Ю.М., Кравченка К.В.

у справі № 821/1312/16

за позовом Фермерського господарства "Валерія"

до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Фермерське господарство "Валерія" (далі - Господарство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (після реорганізації Херсонська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області) (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 травня 2016 року № 0000461200 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.

12 жовтня 2016 року постановою Херсонського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року, позовні вимоги задоволені, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000461200 від 11 травня 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що термін реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не є даними податкової звітності, які досліджуються під час проведення камеральної перевірки, а отже, податковим органом не в спосіб встановлений законодавством складено акт камеральної перевірки з посиланням на таке порушення, як несвоєчасна реєстрація податкової накладної.

1 березня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відзив відповідача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанови судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 19 квітня 2016 року, на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України (2755-17) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючим органом проведено камеральну перевірку дотримання термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН Фермерським господарством "Валерія" (код 22750747) у грудні 2015 року, за результатами якої складено акт № 62/15/22750747.

Камеральною перевіркою встановлено, що в порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, позивачем порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 Податкового кодексу України.

11 травня 2016 року на підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "Н" № 0000461200, яким позивачу визначено суму штрафу за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів у сумі 65 687,19 грн.

Факт та строки затримки реєстрації податкових накладних визнається позивачем, не є спірним між сторонами та не підлягає доказуванню за приписами частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Звертаючись з позовом до суду позивач вказує, що затримка реєстрації податкових накладних відбулась з вини податкового органу, оскільки останній декілька разів відмовив позивачу в укладенні договору "Про визнання електронних документів" на різних підставах.

За приписами частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення) предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

В супереч вимогам, судом першої інстанції не досліджено та не надано оцінку доводам позивача, викладеним у адміністративному позові. Поза увагою суду залишені доводи, викладені податковим органом у запереченні до адміністративного позову. При прийнятті рішення, суд першої інстанції керувався виключно доповненнями до адміністративного позову, наданими позивачем 7 жовтня 2016 року, які майже дослівно процитовані у судовому рішенні.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на допущене порушення, не дослідив доводи апеляційної скарги, не надав належної правової оцінки обставинам справи та прийняв рішення про залишення без змін постанови суду першої інстанції, спираючись виключно на доводи доповнень до адміністративного суду.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент винесення рішення судом першої інстанції) суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, не можливо залишити поза увагою, що приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій посилались на Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, які затверджені Наказом Міністерства доходів і зборів України № 165 від 14 червня 2013 року.

Судами залишено поза увагою, що вказані рекомендації не зареєстровані належним чином в Міністерстві юстиції України, отже не є нормативно-правовим актом в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Аналогічно Регламент опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими нараховано від'ємне значення та/або задекларовано бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затверджено Наказом Державної податкової служби України № 522 від 16 червня 2012 року, але не зареєстровано у Міністерстві юстиції України.

Крім того, у даному випадку, судами помилково ототожнюються податкові накладні та податкові декларації.

Верховний Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення-рішення за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних

Судами попередніх інстанцій не з'ясовано обставин щодо реальної підстави такого порушення, не встановлено чому позивач своєчасно не уклав договір "Про визнання електронних документів", не з'ясовано, чи оскаржував позивач дії податкового органу, якщо вважав їх протиправними. Судами не надано належної оцінки доводам адміністративного позову та доводам відповідача, викладеним в запереченнях до позову та апеляційній скарзі.

Верховний Суд зауважує, що мета адміністративного судочинства досягається виключно за умови, якщо суд оцінює кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше суди не виконують свої зобов'язання щодо пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судом першої інстанції) та частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє після 15 грудня 2017 року) суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, пунктом 1 частини 2, частиною 4 статті 353, статтями 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року у справі № 821/1312/16 скасувати.