розглянувши у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2017 року (головуючий суддя - Келеберда В.І.)

та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Кучма А.Ю., судді - Карпушова О.В., Кобаль М.І.)

у справі №826/18039/16

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

У листопаді 2016 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з огляду на приписи пп. 4.1.9 п. 4.1 статті 4 ПК України податковий орган наділений повноваженнями нараховувати та стягувати транспортний податок лише з 01.01.2017, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення рішення відповідача, яким визначено позивачу грошове зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.06.2016 №197-1305 прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві;

- стягнуто на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 551, 21 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що належний позивачу на праві приватної власності автомобіль іншої моделі, ніж автомобіль наявний в наданій відповідачу Мінекономрозвитком інформації, оскільки відрізняється за потужністю двигуна, типом коробки передач, габаритами, конструкцією кузову, базою, вагою та іншими характеристиками. З огляду на вищевикладене, суди дійшли висновку про те, що доводи податкового органу щодо того, що належний позивачу на праві приватної власності автомобіль коштує понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" (928-19) є безпідставними, що вказує на необґрунтованість та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що належний позивачу на праві приватної власності автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником транспортного засобу марки RANGE ROVER SPORT, з об'ємом циліндрів двигуна 2 993 куб. см., 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, не оновленої версії, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та листом ТОВ "ВІДІ-Пауер" офіційного дилера Jaguar та Land Rover в Україні (а.с.23-24).

06 червня 2016 року контролюючм органом було прийнято податкове повідомлення- рішення від 06.06.2016 №197-1305, яким визначено позивачу податкове зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000 грн. (а.с. 12).

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) та Податковим кодексом України (2755-17) в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

' 'br' Податковий кодекс України (2755-17) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (71-19) , що набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.

24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (909-19) , що набрав чинності 01.01.2016 року (далі - Закон №909-VIII (909-19) ), яким внесено зміни у Податковий кодекс України (2755-17) щодо об'єкту оподаткування транспортним податком.

Підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 ст. 267 ПК України (в редакції Закону України від 24.12.2015 №909) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Змісту пп. 267.2.1 ч. 267.2 ст. 267 ПК України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 (66-2016-п) вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно листа ТОВ "ВіДі-Пауер" належний позивачу на праві приватної власності автомобіль марки RANGE ROVER SPORT, з об'ємом циліндрів двигуна 2 993 куб.см., 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 є автомобілем не оновленої версії, має токсичність відпрацьованих газів Євро 4, реалізовувався в Україні до вересня місяця 2013 року та в подальшому був знятий з виробництва у зв'язку з тим, що були змінені норми по токсичності відпрацьованих газів, а саме введена норма Євро 5. З вересня 2013 року в Україні продається нова модель Range Rover Sport - автомобіль, що побудований на абсолютно новій платформі, має 8-ми ступневу автоматичну коробку передач і 3-літровий дизельний двигун, який відповідає вимозі викидів Євро 5, оснащення і вартість якого є значно більшою вартості автомобіля позивача.

З огляду на вищевикладене, а також те, що належний позивачу на праві приватної власності автомобіль не є ідентичним автомобілю оновленої версії, що був взятий за основу при здійснення розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу, на думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Частиною четвертою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи положення вищенаведених норм, колегія суддів Верховного Суду вважає, що відповідачем не виконано обов'язку щодо надання належних доказів на підтвердження наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік, натомість позивачем спростовано доводи контролюючого органу, що належний йому на праві власності автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року - без змін.