Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Малетича М.М.

суддів Мамонтової О.М.

Круглікової К.С.

За участю представників сторін:

від позивача Грищенко О.М. (дов. від 02.06.14 р.)

від першого відповідача не з'явилися

від другого відповідача не з'явилися

розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на рішення господарського суду Одеської області від 05.05.14 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.08.14 р.

у справі № 916/771/14

за позовом ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", м. Київ

до першого відповідача ТОВ "Совагро", м. Одеса

другого відповідача ТОВ "Артемівські зорі", с. Артемівка Харківської області

про стягнення 32435,32 грн

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.05.14 р. у справі № 916/771/14 (суддя Гуляк Г.І.) позов задоволено частково, з відповідачів на користь позивача солідарно стягнуто 3000 грн штрафу за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК180111/4 від 18.01.11 р., угоди № 15-11/12-134 про заміну кредитора у зобов'язані від 15.11.12 р., договору поруки № 03-02-2014-6 від 03.02.14 р., а також з другого відповідача на користь позивача - 27885,30 грн штрафу, 1550,02 грн 3% річних за договором № ТК180111/4 від 18.01.11 р. та угодою № 15-11/12-134 від 15.11.12 р.; в решті позову - відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.08.14 р. (головуючий Мацюра П.Ф., судді Ліпчанська Н.В., Лисенко В.А.) вказане рішення частково скасовано, в частині задоволених вимог - відмовлено, в решті - рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 05.08.14 р. скасувати, а рішення від змінити, задовольнивши позовні вимоги повністю. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 5, 512- 519 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 4-2, 4-3, 32, 34, 35 ч. 2, ст. 43 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

18.01.11 р. між ТОВ "Корпорація "Агросинтез" (Постачальник) та ТОВ "Артемівські зорі" (Покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК180111/4, за умовами якого у строки, зумовлені договором, постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець - прийняти товар для власних та виробничих потреб, сплатити проценти за користуванням товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Відповідно пункту 6.1, покупець зобов'язався оплатити продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у специфікаціях.

За прострочення (порушення)строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0.05 %. але не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а у разі якщо прострочення складає понад 30 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу (пункт 8.2.3).

Пунктом 8.5 сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується наступним чином: СП (СППх0,5хД)/100, де СП сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику. СПП сума простроченого платежу, Д кількість календарних днів прострочення платежу.

Згідно специфікації № 1 від 18.01.11 р. (а.с. 43), товар оплачується покупцем в порядку, вказаному в договорі, та в такі строки: перший платіж - 36032,85 грн не пізніше 28.01.11 р.; другий - 66918,15 грн не пізніше 03.10.11 р.

У виконання вказаного договору ТОВ "Корпорація "Агросинтез" поставило другому відповідачеві товар на загальну суму 102951 грн, що підтверджується видатковою накладною № А-00003451 від 13.04.11 р. та довіреністю № 41 від 13.04.11 р. (а.с. 38, 44 т. 1).

Згідно акту № 23/12/11-01 заліку зустрічних однорідних вимог станом на 23.12.11 р. заборгованість ТОВ "Артемівські зорі" перед ТОВ "Корпорація "Агросинтез" за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК180111/4 від 18.01.11р. становила 41608,52 грн.

15.11.12 р. ТОВ "Корпорація "Агросинтез" (Первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (Новий кредитор) було укладено угоду № 15-11/12-134 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512- 519 ЦК України), за умовами якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання ТОВ "Артемівські зорі" (Боржник) зобов'язання щодо сплати розміру пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3% річних, інфляційних витрат та штрафу, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК180111/4 від 18.01.11 р. у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання за вказаним договором (в редакції додаткової угоди № 1 від 14.08.13 р.).

Згідно п. 2.1 угоди, вартість зобов'язання, що відступається за угодою, складає 135676,36 грн., яка є загальною сумою пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляційних втрат та штрафу, котрі нараховані за період з 19.01.11 р. по 02.02.12 р.

Відповідно п. 2.3 угоди, сума нарахованого штрафу - 30885,30 грн, пені - 8034,45 грн, відсотків за користування чужими грошовими коштами - 94598,93 грн, інфляційних втрат (за лютий-червень 2011р.) - 2157,68 грн.

03.02.14 р. між ТОВ "Совагро" (Поручитель) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (Кредитор) укладено договір поруки № 03-02-2014-7, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ "Артемівські зорі" (Боржник) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру штрафу у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору.

За пунктом 3.1, відповідальність поручителя перед кредитором обмежується 3000 грн штрафу.

Відповідно п. 4.1, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (п. 6.2).

05.06.13 р. ТОВ "Корпорація "Агросинтез" повідомило ТОВ "Артемівські зорі" про заміну кредитора у зобов'язанні.

17.02.14 р. ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" звернуломя з вимогою до ТОВ "Совагро" виконати взяті на себе зобов'язання за договором поруки від 03.02.14 р. У відповідь (а.с. 14 т. 1) ТОВ "Совагро" повідомило, що у зв'язку з скрутним фінансовим становищем зобовязання будуть виконані в строк до 31.08.14 р.

04.03.14 р. ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося з позовом до ТОВ "Совагро" та ТОВ "Артемівські зорі" про солідарне стягнення 3000 грн штрафу на підставі договору поруки від 03.02.14 р., 2300 грн адвокатських витрат згідно договору від 06.12.12р., а також з ТОВ "Артемівські зорі" - 27885,30 грн штрафу та 1550,02 грн 3% річних за договором № ТК180111/4 від 18.01.11 р. та угодою № 15-11/12-134 від 15.11.12 р., нарахованих у період з 29.01.11 р. по 02.02.12 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.05.14 р. у справі № 916/771/14 позов задоволено частково, відмовлено у стягненні витрат на послуги адвоката, в зв'язку з непідтвердженністю їх належними доказами та неоплатою.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.08.14 р. вказане рішення частково скасовано, в частині задоволених вимог відмовлено, в решті - рішення залишено без змін. постанова мотивована не доведеністю існування заборгованості другого відповідача перед ТОВ "Корпорація "Агросинтез" на момент укладення угоди № 15-11/12-134 про заміну кредитора у зобов'язанні, отже, були відсутні підстави для уступки іншій особі вимог за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК180111/4 від 18 січня 2011 р. в частині основного боргу.

Відповідно ч. 2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною другою ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора (ч. 1 ст. 518 ЦК України).

Судами встановлено, у виконання договору поставки за специфікацією № 1 від 18.01.11 р. ТОВ "Корпорація "Агросинтез" поставило другому відповідачеві товар на загальну суму 102951 грн, а 15.11.12 р. - уклало з позивачем угоду № 15-11/12-134 про заміну кредитора у зобов'язані, якою уступило останньому право вимоги до другого відповідача по сплаті пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3% річних, інфляційних витрат та штрафу; згідно договору поруки № 03-02-2014-7 від 03.02.14 р. перший відповідач поручився перед позивачем за виконання другим відповідачем грошового зобов'язання зі сплати штрафу за основним договором - угодою № 15-11/12-134 про заміну кредитора у зобов'язані.

На думку колегії, суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про відсутність заборгованості другого відповідача за договором поставки на момент укладення угоди від 15.11.12 р., в порушення п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України не зазначив, якими належними доказами це підтверджується. Проте, не можна залишити в силі й рішення суду першої інстанції, який також не встановив розмір основного боргу ТОВ "Артемівські зорі" за договором поставки на умовах товарного кредиту від 18.01.11 р., не витребував і не дослідив платіжні документи щодо часткового розрахунку за накладною № А-00003451 від 13.04.11 р., оригінал акту заліку зустрічних однорідних вимог № 23/12/11-01, а тому передчасно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у визначеній позивачем сумі. Крім того, місцевий господарський суд невірно стягнув 3000 грн штрафу солідарно з відповідачів, тоді як судом встановлено, що за договором поруки № 03-02-2014-7 передбачена відповідальність поручителя у вказаному розмірі.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а також про порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення від 05.05.14 р. та постанова від 05.08.14 р. підлягають скасуванню в зв'язку з порушенням норм процесуального і неправильним застосуванням норм матеріального права, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно взяти до уваги викладене та вирішити спір згідно з вимогами чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 05.05.14 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.08.14 р. у справі № 916/771/14 скасувати повністю.

Справу № 916/771/14 передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.