Рогач Л.І. - головуючого, Волковицької Н.О., Мачульського Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт"- "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 р. у справі № 910/8080/13 Господарського суду міста Києва за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт"- "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" до Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство "Шепетівський ремонтний завод" за участю Прокуратури Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері про стягнення 271365,51 грн. за участю представників: Прокурора Яговдін С.М., посв. № 000730 позивача Божков Т.І., дов. від 08.01.2014 р., Ноздрачева А.В., дов. від 08.01.2014 р. відповідача Єрмоленко Ю.О., дов. від 09.12.2013 р. третьої особи не з'явився

24.04.2013 року Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України стягнення 312861 грн. Позов вмотивований приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, з огляду на відсутність підстав утримання відповідачем грошових коштів позивача, перерахованих за ще не реалізовані вироби.

25.05.2013 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на свою користь 271365,51 грн.

Відповідач заперечив проти позову, вказавши на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.09.2013 року (суддя Ващенко Т.М.) в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 року (судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.) рішення місцевого господарського суду залишене без змін як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення у даній справі, та передати справу на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, статей 1144, 1212 Цивільного кодексу України, статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України; скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не надав оцінку доказам, залученим до матеріалів справи; суди неповно з'ясували обставини справи, порушили вимоги статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності сторін у судовому процесі, постановивши судові рішення виключно на твердженнях відповідача.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, третя особа не скористалася правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.11.2010 року відповідачем (далі - Комітент) та позивачем (далі - Комісіонер) укладено Договір комісії № 3/7/1-016/10-12/193-Д щодо відчуження та реалізації військового майна на зовнішньому ринку, відповідно до пункту 1.1 якого Комітент доручає Комісіонеру, а Комісіонер бере на себе зобов'язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать цьому Договору, виконати від свого імені, в інтересах Комітента та за рахунок останнього, контракт з покупцем (далі - Покупець) для реалізації на зовнішньому ринку на умовах FСА - аеропорт Гостомель, м. Гостомель. відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати "ІНКОТЕРМС" у редакції 2000 року, виробів (далі - Спецвироби), згідно із Специфікацією Спецвиробів, які передаються Комітентом Комісіонеру, для реалізації Покупцю (Додаток № 1 до Договору). Відшкодування витрат Комісіонера на організацію реалізації Спецвиробів Покупцю за цим Договором, сплата податків та обов'язкових платежів до бюджету, крім тих, що Комісіонер відповідно до чинного законодавства має сплачувати самостійно за рахунок власних обігових коштів (податок на прибуток тощо), а також нарахування суми комісійної плати здійснюється за рахунок коштів, які надійшли на рахунок Комісіонера від Покупця за реалізовані Спецвироби.

Згідно з пунктом 2.1 Договору номенклатура, категорія та кількість Спецвиробів, які передаються для реалізації за цим Договором, повинні відповідати Додатку № 1 до Договору.

Приписами п. 3.1 Договору сторонами погоджено, що для проведення реалізації Спецвиробів Покупцю Комітент зобов'язується передати Комісіонеру зазначені у Додатку № 1 Спецвироби на умовах ЕХW - військова частина 2276 ВВ МВС України, Охтирка Сумської обл., відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати "ІНКОТЕРМС" у редакції 2000 року.

Дія Договору закінчується після виконання сторонами зазначених в Договорі взаємних зобов'язань, але не пізніше 31.12.2010 року, додатковими угодами до Договору строк його дії продовжено до 01.04.2012 року.

Відповідно до пункту 4.1 загальна сума цього Договору, за яким Комітент передає для реалізації Комісіонеру Спецвироби, підтверджується додатками до Договору, встановлюється сторонами у розмірі 1599095,33 грн. і включає залишкову вартість спецвиробів.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що ціна реалізації Спецвиробів Покупцю встановлюється Комісіонером з урахуванням вимог пункту 4.1 Договору, кон'юнктури ринку, витрат на виконання передпродажної підготовки Спецвиробів, комісійної плати та витрат Комісіонера, а також встановлених чинним законодавством податків, які безпосередньо пов'язані з реалізацією Спецвиробів Покупцю та виконанням умов Договору. Ціна реалізації Спецвиробів повинна бути вище залишкової вартості Спецвиробів та зазначених витрат, якщо інше не буде погоджене з Міністерством економіки України та Комітентом і обумовлено Додатковою угодою між сторонами (п. 4.2 Договору).

Згідно з пунктом 4.3 Договору, грошова сума, яку Комісіонер зобов'язується перерахувати Комітенту від виконання його доручення, повинна бути не меншою суми 1783390,86 грн., визначеної у пункті 5 Додатку № 2 до Договору.

Відповідно до пункту 5.5 Договору кошти (частина коштів), які надійшли на рахунок Комісіонера за реалізовані спецвироби Покупцю, за виключенням комісійної плати та документально підтверджених сум витрат, понесених Комісіонером при організації реалізації спец виборів Покупцю за Договором (у розмірах, узгоджених з Комітентом), у строк п'яти робочих днів з дати продажу валютних надходжень, але не пізніше десяти робочих днів з дати їх зарахування на рахунок Комісіонера, перераховуються у гривнях за курсом продажу на рахунок Комітента з обов'язковою позначкою в платіжному дорученні "Для Внутрішніх військ МВС України. Надходження від реалізації військового майна за Договором від "_ " ____ 2010р. № __".

Окрім цього, пунктом 1.2 Договору визначено, що Комісіонер укладає та виконує окремий договір з Державним підприємством "Шепетівський ремонтний завод" щодо проведення робіт з передпродажної підготовки Спецвиробів.

25.11.2010 року між Комісіонером та третьою особою (Виконавцем) укладено Договір № 12/196-Д, згідно з пунктом 1.1. якого позивач доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги з капітального ремонту на передпродажної підготовки 30мм гранатометів АГС-17 у кількості 60 комплектів (далі - вироби).

Пунктами 1.2, 3.1, 10.1 Договору № 12/196-Д від 25.11.2010 року визначено, що позивач зобов'язався оплатити вартість послуг, загальний розмір яких складає 1139022 грн.; вказаний договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31.03.2011 року, в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань за цим Договором; додатковими угодами строк його дії продовжено до 31.12.13р.

Попередніми судовими інстанціями досліджено та з матеріалів справи вбачається, що 03.09.2010 року позивачем, як Продавцем, та Компанією "Culworth Investments Corporation", як Покупцем, укладений контракт № 5/71-К, відповідно до пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець купує товар, умови постачання, кількість, ціна і номенклатура якого зазначені в додатках до цього контракту.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що відповідачем для реалізації на підставі наряду від 25.11.2010 року № ВО-10/100 та акта прийому-передачі майна від 26.11.2010 року було передано позивачу 60 штук гранатометів 30мм АГС-17 1988-1990 років; а позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 1913821 грн. на підставі платіжних доручень: № 2120 від 30.12.2010 року на суму 312861 грн., № 2375 від 10.12.2010 року на суму 1470460 грн., № 2440 від 20.12.2010 року на суму 130500 грн. з призначенням платежу "Надходження коштів від реалізації військового майна внутрішніх військ МВС України за договором № 3/7/1-016/10-12/193-Д від 22.11.2010 року Без ПДВ. код бюджетної класифікації 24050009, символ 216".

Звертаючись з позовом до господарського суду на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, позивач вказав, що грошові кошти в розмірі 271365,51 грн. (за платіжним дорученням № 2120 від 30.12.2010 року на суму 312861 грн.) перераховані позивачем відповідачу за 10 одиниць ще не реалізованих спецвиробів, тому утримуються відповідачем безпідставно.

Відмовляючи в позові, господарські суди вказали, що за умови існування між сторонами договірних правовідносин неналежне виконання відповідачем умов договору може слугувати підставою для відповідальності, а не підставою для застосування приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

Судова колегія звертає увагу господарських судів попередніх інстанцій, що відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави на набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу частини 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За приписами частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що між сторонами спору склалися правовідносини за договором комісії, у яких згідно з положеннями статей 1011, 1013, 1014 Цивільного кодексу України одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента; комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії; комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок.

Також судами з'ясовано зміст взаємних зобов'язань сторін відповідно до укладеного договору, що полягає у передачі для проведення реалізації Спецвиробів Покупцю Комітентом Комісіонеру зазначених у Додатку № 1 Спецвиробів та у перерахуванні Комісіонером Комітенту коштів (частини коштів), які надійшли на рахунок Комісіонера за реалізовані спецвироби.

Звертаючись до господарського суду з наведених у позові підстав, позивач посилався на здійснення ним перерахування коштів відповідачу не відповідно до змісту визначеного у договорі зобов'язання, за нереалізовані спецвироби, право власності на які не змінилося, та, відповідно, вказував на обов'язок відповідача повернути такі кошти, як отримані не в межах виконання Комітентом своїх обов'язків за договором, а не у зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань та настання його відповідальності.

Існування між сторонами договірних правовідносин не виключає виникнення між ним зобов'язань з інших підстав, що не охоплюються умовами укладеного договору.

Вказуючи на невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, суди обмежились констатацією існування між сторонами укладеного договору та залишили поза увагою наведені вище доводи та докази позивача, не навели будь-яких пунктів договору, що регулювали б правовідносини сторін у спорі, що виник з даних обставин, та встановлювали б відповідні зобов'язання відповідача та його відповідальність, про яку зазначено в судових рішеннях, в межах існуючих договірних зобов'язань, не перевірили відповідність підстав набуття спірних коштів позивачем підставам, обумовленим договором.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, невірно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України, постанову та рішення у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.