розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 року у справі № 901/3122/13 за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Будівельна група "Боспор" про розірвання договору,

У вересні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача про розірвання договору про закупівлю робіт за державні кошти від 09.07.2013 року № 16 у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а саме, отримання позивачем подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим з вимогами про вжиття заходів до усунення виявлених порушень Закону України "Про здійснення державних закупівель" (2289-17) та вирішення питання про розірвання договору про закупівлю робіт за державні кошти, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо початку виконання робіт.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2013 року (суддя Шаратов Ю.А.) в позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 року (судді Заплава Л.М., Антонова І.В., Котлярова О.Л.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та позов задовольнити.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 09.07.2013 року між Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна-будівельна група Боспор" укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти № 16.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3, 3.1, 4.1, підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 договору від 09.07.2013 року, в редакції додаткової угоди від 31.07.2013 № 1, учасник (відповідач) зобов'язався у термін липень 2013 - грудень 2014 на власний ризик із своїх матеріалів і устаткування виконати за завданням замовника (позивача) роботи з реконструкції нежитлових приміщень по вул. Крилова, 7, у м. Сімферополь під адміністративно-побутове приміщення (ІІ черга), а позивач зобов'язався надати відповідачу будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, дозвільну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти завершений реконструйований об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів учасника.

Обсяг, характер, вартість робіт, визначаються договірною ціною, що узгоджується сторонами та є невід'ємною частиною договору, а також підставою для проведення взаємних розрахунків.

Ціна договору становить 10 917 657,00 грн., в тому числі ПДВ.

Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником рахунка на оплату робіт та підписаного сторонами акту виконаних робіт (форми КБ-2В) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), окрім суми авансу.

Аванс на закупівлю матеріалів становить 30 відсотків вартості річного обсягу робіт за договором, та виплачується замовником учаснику протягом одного місяця з дня підписання цього договору за умовами своєчасного фінансування.

Згідно із підпунктами 6.2.11, 6.2.12 пункту 6.2 договору замовник має право ініціювати розірвання договору та вимагати відшкодування збитків, якщо учасник своєчасно не розпочав роботи або допустив відставання темпів виконання робіт від передбачених графіком на 30 календарних днів, а також за наявності істотних порушень учасником умов договору.

За умовами підпунктів 5.1.1, 5.1.2, 5.1.3 пункту 5.1 договору початок робіт визначається днем передачі замовником учаснику будівельного майданчика, документації згідно додатку № 2 договору, декларації про початок виконання будівельних робіт на об'єкті. Про початок робіт складається відповідний двосторонній акт. Учасник бере на себе зобов'язання виконати роботи згідно календарного плану-графіку виконання робіт (Додаток № 1), за умови виконання замовником зобов'язань, що визначені п. 6.1.1 договору, а саме замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати виконані роботи.

Заступником прокурора Автономної Республіки Крим за результатами перевірки додержання вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" (2289-17) позивачу було внесено подання від 15.08.2013 року з вимогами про вжиття заходів до усунення виявлених порушень Закону України "Про здійснення державних закупівель" (2289-17) та вирішення питання про розірвання договору про закупівлю робіт за державні кошти від 09.07.2013 № 16.

15.08.2013 року позивачем було направлено відповідачу для підписання додаткову угоду № 3 до договору від 09.07.2013 року про розірвання договору з метою запобігання заподіянню учаснику матеріальної шкоди та упущеної вигоди.

Відповідач листом від 16.08.2013 року № 33 повідомив позивача про свою відмову від розірвання договору від 09.07.2013 року у зв'язку з тим, що він не допустив порушень його умов.

Предметом даного судового розгляду є вимоги замовника до підрядника про розірвання спірного договору про закупівлю робіт за державні кошти у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору та невиконанням умов договору щодо початку виконання робіт.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в позові про розірвання договору про закупівлю робіт за державні кошти, виходили з недоведеності правових підстав за заявленими вимогами для розірвання договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті (коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом), - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, а відтак суд касаційної інстанції погоджується із висновком місцевого і апеляційного господарських судів, що позивачем відповідно до приписів ст. 33 ГПК України не було доведено наявності умов, визначених ст. 652 ЦК України для розірвання договору у судовому порядку.

При цьому господарські суди дійшли правильного висновку, що подання прокурора від 15.08.2013 року з вимогами про вжиття заходів до усунення виявлених порушень закону України "Про здійснення державних закупівель" (2289-17) та вирішення питання про розірвання договору, на яке посилається позивач в обґрунтування своїх вимог не може бути підставою для розірвання договору у розумінні ст. 652 ЦК України, оскільки не є обставиною, яка істотно змінилася.

Водночас, посилання на порушення процедури здійснення державних закупівель не може бути підставою для розірвання договору про закупівлю, а може бути у разі доведеності підставою для визнання такого договору недійсним, що не є предметом даного спору.

Крім того, позивачем не доведено й передбачених договором підстав для його розірвання, оскільки відповідач був позбавлений можливості розпочати будівельні роботи, визначені договором у зв'язку з простроченням кредитора (щодо передачі будівельного майданчика, документації, декларації про початок виконання будівельних робіт на об'єкті, складання двостороннього акту про початок робіт, сплати авансу).

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що наведені позивачем причини в обґрунтування підстав для розірвання спірного договору не відповідають встановленим законом умовам для розірвання договору без узгодження сторін.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, прийняті судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 року - без змін.