головуючого судді Євсікова О.О. суддів: Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача:ОСОБА_4 від відповідача: Менюк С.А. - дов. від 17.07.13 р. № 49 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчий універмаг "Меркурій" на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2012 р. та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 р. у справі № 5011-7/15449-2012 господарського суду міста Києва за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчий універмаг "Меркурій" про стягнення 100 472,81 грн. У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 22.08.2014 р. № 02-05/363 для розгляду справи № 916/733/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Євсіков О.О., судді Кролевець О.А., Попікова О.В.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчий універмаг "Меркурій" про стягнення 100 472,81 грн. на підставі договору оренди від 20.04.2012 р., з яких 72 000,00 грн. становить заборгованість з орендної платі, 332,60 грн. - заборгованість з комунальних платежів, 10 000,00 грн. - витрати на проведення ремонту, 13 000,00 грн. - неустойки, 4 281,55 грн. - пені, 858,66 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2012 р. (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2014 р. (головуючий суддя Авдеєв П.В., судді Яковлєв М.Л., Куксов В.В.), позов задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 525, 625, 629, 759, 760, 762, 785 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 232, 286 Господарського кодексу України, з огляду на встановлення факту порушення з боку відповідача умов договору оренди щодо своєчасності та повноти внесення орендної плати, наявності заборгованості з оплати комунальних платежів, а також витрат на проведення ремонту.

Не погодившись з рішення та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 84, 105 Господарського процесуального кодексу України, статей 145, 207, 237, 241 Цивільного кодексу України, статей 65, 181 Господарського кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції не зазначено доводів, на підставі яких було відхилено висновок експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС в місті Києві, який спростовує твердження позивача про підписання договору оренди саме директором відповідача ОСОБА_6, а відтиск печатки не відповідає експериментальним зразкам.

Від позивача надійшов відзив, у якому він просить залишити без змін оскаржувані судові рішення з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 20.04.2012 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Господарчий універмаг "Меркурій" (орендар) було укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець, маючи на праві власності об'єкт оренди - нежиле приміщення площею 250,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, передає, а орендар приймає зазначене приміщення у користування.

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. договору за орендоване майно орендар сплачує орендну плату, яка складає за один місяць розмір 15 500 грн. за 250,5 кв.м. При цьому сторони узгодили, що крім встановлених орендних платежів, орендар на протязі трьох днів з моменту виписки рахунку орендодавцем, сплачує комунальні платежі, пов'язані з використанням електроенергії, теплоенергії, води, стоків та послуг ЖЕКу.

Договором визначено, зокрема п. 3.1., що об'єкт оренди передається на строк до 20 травня 2013 року.

Згідно з пунктом 4.1. договору він вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань або до його припинення на умовах, передбачених договором.

Передача об'єкта оренди, як зазначено у п. 5.1. договору, оформлюється актом на протязі доби з моменту підписання даного договору.

У пункті 2.3 договору сторони погодили, що на термін проведення ремонту, а саме на строк з 20 квітня по 20 травня 2012 року, орендар звільняється від орендної плати, тобто перший місяць оренди, за який буде нараховуватися орендна плата буде починатися з 21 травня поточного року, другий місяць оренди - з 21 червня поточного року і т.д.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що за перший та останній місяці оренди орендна плата сплачується орендарем на протязі двох днів з моменту підписання договору, за другий, третій та інші місяці - до 23 числа поточного місяця.

В разі дострокового розірвання договору незалежно із чиєї сторони, орендар повинен сплатити десять тисяч гривень для проведення ремонту об'єкта в 10-ти денний термін з моменту розірвання договору (п. 9.1. договору). Разом з тим, сторони узгодили сплату пені у випадку прострочення терміну сплати платежів, визначених п.п. 2.1.-2.4.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.04.2012 року на виконання умов договору позивачем та відповідачем був підписаний Акт прийому-передачі об'єкта оренди.

Також судами було з'ясовано, що 20.04.2012 року на виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято в тимчасове платне користування об'єкт оренди, на підтвердження чого позивач надав суду підписаний між сторонами Акт прийому-передачі об'єкта оренди від 20.04.2012 року.

У зв'язку з несплатою орендних платежів позивач 02.10.2012 року скерував на адресу відповідача лист про дострокове розірвання Договору внаслідок несплати орендних платежів на протязі трьох місяців. Згаданий лист отримано відповідачем 10.10.2012 р.

І відповідно, суди погодились з доводами позивача стосовно того, що дію Договору оренди від 20.04.2012 було достроково припинено 10.10.2012 року у зв'язку з несплатою відповідачем орендних платежів.

Наведені обставини слугували підставою для звернення із позовом у даній справі, предмет якого становить вимога про стягнення 100 472,81 грн. на підставі договору оренди від 20.04.2012 р., з яких, 72 000,00 грн. заборгованість з орендної плати, 332,60 грн. - заборгованість з комунальних платежів, 10 000,00 грн. - витрати на проведення ремонту, 13 000,00 грн. - неустойки, 4 281,55 грн. - пені, 858,66 грн. - 3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги суди визнали доведеним факт виконання позивачем взятих на себе зобов'язань щодо надання відповідачеві у тимчасове платне користування об'єкт оренди на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору. При цьому встановили, що відповідач в порушення умов Договору, після припинення його дії, не сплатив орендну плату у розмірі 72 000,00 грн., комунальні платежі у розмірі 332,60 грн., витрати на проведення ремонту у розмірі 10 000,00 грн.

Касаційна інстанція визнає такі висновки судів передчасними з огляду наступне.

Згідно із ч.1 статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відхиляючи доводи відповідача стосовно того, що спірний Договір та Акт прийому-передачі об'єкта оренди від 20.04.2012 р. останнім не підписувались, апеляційна інстанція зазначила, що наведене спростовується наданими судовими експертами на виконання ухвал суду висновками Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Хмельницького відділення, Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС в м.Києві та Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Однак, судами залишено поза увагою вимоги частин 5 і 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2013 р. про призначення повторної судової почеркознавчої та технічної експертизи експертами науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в м. Києві було проведено судові технічну та почеркознавчу експертизи, за результатами яких складено експертні висновки № 301/тдд від 22.01.2014 р. та № 302/тдд від 22.01.2014 р., з яких вбачається, що відтиск круглої печатки ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" на останній сторінці договору оренди нежилого приміщення від 20.04.2012 р. загальною площею 250,5 кв.м., яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1, під написом "орендар" нанесений не печаткою, експериментальні зразки відтиску якої надавались на дослідження. Однак, відтиск круглої печатки ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" на останній сторінці договору оренди нежилого приміщення від 20.04.2012 р. загальною площею 250,5 кв.м., яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1, під написом "орендар" нанесений тією ж печаткою, що і вільні зразки відтисків печатки із зразками підписів і відбитка печатки договорі банківського рахунку на здійсненні розрахунково-касового обслуговування від 17.10.2011 р, т.і.

Експертним висновком № 302/тдд встановлено, що підпис на останній сторінці договору оренди нежилого приміщення від 20.04.2012 р. загальною площею 250,5 кв.м., яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1, під написом "орендар" виконаний не особою, зразки підписів якої надавались в якості зразків підписів ОСОБА_6 та містяться в наступних документах: зокрема в експериментальних зразках.

Всупереч вимогам ч.6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України апеляційним судом зазначені експертні висновки не оцінювалися та не відхилялися як докази у справі, в зв'язку з чим колегія визнає передчасними висновки суду щодо укладання та невиконання з боку відповідача умов договору оренди від 20.04.2012 р.

Відповідно до ч. 2 статті 207 Цивільного кодексу України та ч. 1 статті 181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, скріплюється печаткою не підпис, а сам документ. Вимоги до порядку засвідчення печатками різноманітних документів встановлені у податковому законодавстві, у бухгалтерському обліку, стосовно банківських документів, тощо.

Однак, при наявності відбитку різних печаток на документах, що походять з однієї юридичної особи, розбіжностей висновків експертизи стосовно відповідності печатки юридичній особі відповідачу, не було з'ясовано чи виготовлялися відповідачем додаткові печатки.

Окрім цього судами не було надано оцінки наступному.

У відповідності до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Стаття 762 Цивільного кодексу України регламентує, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі; форма плати за користування майном встановлюється договором найму; договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; орендна плата встановлюється у грошовій формі; залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі; строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно умов п. 2.1., та 2.2 договору орендар сплачує орендну плату у розмірі 15 500 грн. за місяць один місяць за 250,5 кв.м. Також сторони узгодили, що крім встановлених орендних платежів, орендар на протязі трьох днів з моменту виписки рахунку орендодавцем, сплачує комунальні платежі, пов'язані з використанням електроенергії, теплоенергії, води, стоків та послуг ЖЕКу

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення орендної плати та заборгованості з комунальних платежів, суди обмежились лише виставленим позивачем рахунком № 29\-8-12 від 28.08.2012 р. на загальну суму 332,60 грн. комунальних платежів, та листом від 29.08.2012 р., яким позивач повідомляв відповідача про реквізити його рахунку в банківській установі, куди необхідно перерахувати орендні та комунальні платежі.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано належним чином підстави нарахування комунальних платежів; чи виставлялись щомісячно позивачем рахунки на сплату орендних та комунальних платежів, як це передбачено умовами договору оренди, чи використовувалося фактично орендоване приміщення і чи були підстави для сплати витрат на проведення ремонту.

Також судами не надано оцінки наявним в матеріалах справи довідкам комунальних підприємств "Хмельницькводоканал", "Хмельницькобленерго" та довідці Житлово-експлуатаційної контори № 2 міста Хмельницький.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів у даній справі вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 1117 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.