головуючого: Полякова Б.М. суддів: Коваленка В.М., Короткевича О.Є.(доповідач у справі) розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцяхна постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 року та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 28.03.2014 року у справі № 3/380-295/б за заявою до Спільного підприємства Акціонерного товариства "Украгробізнес" Чернівецького обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості про банкрутство, в судовому засіданні представників: від ГПУ-Кузнецова Ю.В.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 28.03.2014 року (суддя Ковальчук Т.І.) визнано поточні вимоги ДПІ у м. Чернівцях у розмірі 1 938 881,45 грн. основного боргу для задоволення в четверту чергу та 109 950,27 грн. штрафних санкцій та пені для задоволення в шосту чергу. В мотивувальній частині ухвали суд першої інстанції вказав про відхилення решти вимог ДПІ у м. Чернівцях.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 року (колегія суддів: Желік М.Б. - головуючий, Марко М.І., Орищин Г.В.) ухвалу господарського суду Чернівецької області від 28.03.2014 року скасовано в частині невизнання поточних вимог ДПІ у м. Чернівцях у розмірі 1 617 822,02 грн. основного боргу для задоволення в четверту чергу та 2 988,50 грн. штрафних санкцій та пені для задоволення в шосту чергу.

Визнано поточні вимоги ДПІ у м. Чернівцях до боржника у розмірі 1 617 822,02 грн. основного боргу для задоволення в четверту чергу та 2 988,50 грн. штрафних санкцій та пені для задоволення в шосту чергу. В решті ухвалу господарського суду Чернівецької області від 28.03.2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ДПІ у м. Чернівцях звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Чернівецької області від 28.03.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 року в сумі 453 297, 01 грн. та прийняти нове рішення, яким визнати поточні вимоги на суму 453 297, 01 грн.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою арбітражного суду Чернівецької області від 08.09.1999 року за заявою Спільного підприємства Акціонерного товариства "Украгробізнес" порушено провадження у справі про банкрутство Чернівецького обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на загальних підставах згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції Закону України № 784 -XIV від 30.06.1999 (784-14) ).

07.11.2013 року постановою господарського суду Чернівецької області від Чернівецьке обласне державне об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Нестіну О.В. (в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) ).

22.11.2013 року в газеті "Голос України" № 220 опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

20.12.2013 року ДПІ у м. Чернівцях звернулася до господарського суду із заявою № 1317-КР про визнання кредиторських вимог до боржника (з урахуванням поданих уточнень від 19.03.2014 року за № 1227/24-12-10-0009) на суму 4 123 087,98 грн., у тому числі 1 302 978,31 грн. безспірних вимог підтверджених постановами Чернівецького окружного адміністративного суду та постановою господарського суду Чернівецької області, а також 2 820109,67 грн. вимог підтверджених документами податкового обліку і звітності та рішеннями про застосування податкових санкцій.

При цьому, судами встановлено, що ліквідатором боржника кредиторські вимоги ДПІ у м. Чернівцях визнано частково з урахуванням вимог ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", а також ст. 102 Податкового кодексу України (відзиви № 02-01/27 від 13.02.2014 року та № 02-01/28 від 06.03.2014 року).

Місцевий господарський суд частково задовольняючи заяву ДПІ у м. Чернівцях визнав поточні вимоги на суму 1 938 881,45 грн. основного боргу та 109 950,27 грн. штрафних санкцій і пені, встановив, що сума поточних вимог ДПІ у м. Чернівцях до боржника складається, зокрема, з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходу платника у вигляді заробітної плати 122,63 грн. - основного платежу та 245,26 грн. штрафних санкцій; з податку на прибуток 170,00 грн. - штрафних санкцій; з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів 18 569,00 грн. - основного платежу та 1 690,00 грн. - штрафних санкцій; з земельного податку з юридичних осіб 1 649 618,96 грн. - основного платежу та 2 725,17 грн. - штрафних санкцій; з податку на додану вартість 55 979,00 грн. - основного платежу та 1 963,00 грн. - штрафних санкцій; з акцизного збору - 340,00 грн. штрафних санкцій; з комунального податку 1 227,50 грн. - основного збору; інші збори за забруднення навколишнього природного середовища 128,14 грн. - основного платежу, 340,23 грн. - штрафних санкцій; частина чистого прибутку господарюючих організацій, що вилучений з бюджету - 152 550,00 грн. - основного платежу; штрафні санкції за порушення законодавства про патентування та норм регулювання обігу готівки 44 934,82 грн. - штрафних санкцій; пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД - 850 грн.; адміністративних штрафів на інших санкцій - 56 691,79 грн.; єдиного соціального внеску 60 686,22 грн. - основного платежу.

Разом з тим, аналізуючи решту вимог ДПІ у м. Чернівцях суд першої інстанції в ухвалі від 28.03.2014 року вказав про їх відхилення, посилаючись на строки давності визначення і стягнення податковим органом сум податкових зобов'язань, які були встановлені ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та з 01.01.2011 року - ст. 102 Податкового кодексу України.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині невизнання поточних вимог ДПІ у м. Чернівцях у розмірі 1 617 822,02 грн. основного боргу для задоволення в четверту чергу та 2 988,50 грн. штрафних санкцій та пені для задоволення в шосту чергу послався на те, що оскільки усі заявлені вимоги кредитора виникли з моменту порушення провадження у справі про банкрутство Чернівецького обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, а саме з 08.09.1999 року та до моменту визнання боржника банкрутом, а саме 07.11.2013 року, ці вимоги за своєю суттю є поточними, їх розгляд слід здійснювати в межах процедури ліквідації згідно вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого є спеціальними по відношенню до інших законодавчих актів, які регулюють відносини щодо нарахування та сплати податків та зборів, у випадку якщо на боржника поширюються судові процедури банкрутства, що й мало місце.

При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходу платника у вигляді заробітної плати в розмірі 643,29 грн. за період з 25.04.2007 року по 07.05.2007 року виникла на підставі податкового повідомлення рішення № 000348171 від 25.04.2007 року (із врахуванням зворотного боку облікової картки платника податків станом на 31.12.2007 року). Вказані вимоги заявлені у строк встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , підтвердженні документально, а відтак підлягають визнанню у заявленій сумі.

Що стосується штрафної санкції у сумі 7 120,20 грн., що нарахована згідно податкового повідомлення рішення № 000348171 від 25.04.2007 року у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання, апеляційний суд відмовляючи у їх задоволенні послався на те, що оскільки її нарахування здійснювалося під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, тобто в порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Стосовно заборгованості з податку на прибуток у розмірі 124 162,63 грн. судом апеляційної інстанції зазначено, що вказана сума виникла в період з 26.07.2001 року по 31.12.2004 року у зв'язку з невиконанням боржником умов розстрочки сплати податкового боргу, наданої згідно з рішеннями про розстрочення податкового боргу № 77-24 від 26.07.2001 року та № 8 від 13.05.2002 року (т. 15 а.с. 24-25). Вказані вимоги заявлені у строк встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , підтвердженні документально, а відтак підлягають визнанню у заявленій сумі.

Проте, вимоги в частині стягнення пені у розмірі 36 800,73 грн. відхилено апеляційним судом з тих підстав, що заявлена пеня нарахована в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у відповідності зі ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Заборгованість з податку на прибуток, який одержаний за рахунок знижувального коефіцієнта 0,8 до норми амортизації у сумі 31 347,29 грн. і виник за період з 13.05.2002 року по 31.12.2004 року у зв'язку з невиконанням боржником умов розстрочки сплати податкового боргу, наданої згідно з рішеннями про розстрочення податкового боргу № 77-24 від 26.07.2001 року та № 8 від 13.05.2002 року визнана судом апеляційної інстанції, оскільки вказані вимоги заявлені у строк встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) і підтверджені документально.

Однак, у задоволенні заявленої кредитором пені у сумі 8 595,86 грн. апеляційним судом відмовлено з тих підстав, що вона нарахована в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що заборгованість по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 20 852,30 грн. виникла за період з 11.05.2005 року по 14.01.2008 року. На підтвердження своїх вимог заявником додано податкове повідомлення рішення № 0006392320 від 11.05.2005 року, уточнюючий звіт вих.№ 197839 від 23.03.2007 року, уточнюючий звіт за вих.№ 202970 від 23.03.2007 року, розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за № 1127 від 22.01.2007 року, податкове повідомлення рішення № 0000312231 від 25.04.2007 року (т.13, а. с. 135-138), та акт перевірки ДПІ у м. Чернівцях № 1456/142/23-1/00384682 від 05.05.2005 року.

Відтак апеляційним судом відмовлено у задоволенні вказаної заборгованості, оскільки штрафна санкція у розмірі 510,00 грн. нарахована в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно податкового повідомлення рішення № 0000312231 від 25.04.2007 року.

Разом з тим, судом встановлено, що інші ж вимоги заявлені у строк встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , підтвердженні документально, а відтак підлягають визнанню у сумі 20 342,30 грн. та включенню до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу. Заявлена пеня у сумі 1 108,66 грн. нарахована в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Заборгованість по збору за спеціальне використання водних ресурсів у сумі 7 719,33 грн. нарахована згідно розрахунків збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики № 197697 від 08.02.2005 року, № 74683 від 15.07.2005 року, № 85126 від 26.07.2005 року, № 133226 від 24.10.2005 року, № 187389 від 01.02.2006 року, уточнюючого розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики № 152836/Ут від 28.11.2005 року. Вказані вимоги заявлені у строк встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , підтвердженні документально, а відтак підлягають визнанню у заявленій сумі.

Крім того, апеляційною інстанцією зазначено, що задоволенню підлягає також 41,08 грн. - сума штрафу в розмірі 5% від суми недоплати із збору за спеціальне використання водних ресурсів згідно уточнюючого звіту № 152836/УТ від 28.11.2005 року, оскільки вона не підпадає під дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, бо донарахована не за порушення грошового зобов'язання, а самостійно платником податку відповідно до п.17.2. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Окрім того, суд послався на те, що задоволенню підлягає сума штрафної санкції у розмірі 170,00 грн., згідно податкового повідомлення рішення № 000314231/0 від 25.04.2007 року, оскільки вона нарахована за неподання розрахунків із збору за спецводокористування, а не за невиконання грошового зобов'язання, відтак на неї не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів. Заявлена пеня у сумі 351,08 грн. нарахована в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а відтак вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Апеляційним судом також задоволено заборгованість із земельного податку з юридичних осіб у загальній сумі 583 380,97 грн. що виникла, зокрема, на підставі рішення про розстрочення податкового боргу № 77-24 від 26.07.2001 року у сумі 14 046,21 грн., та у сумі 569 334,76 грн. за період з 26.07.2001 року по 03.03.2008 року на підставі податкових розрахунків земельного податку № 110921 від 21.09.2005 року, № 3050 від 31.01.2006 року, № 183759 від 24.01.2007 року, № 1124 від 22.01.2007 року, № 3204 від 29.01.2008 року, № 23403 від 30.01.2004 року, зведеного розрахунку суми земельного податку на 2003 рік № 15539 від 23.01.2003 року, зведеного розрахунку суми земельного податку на 2002 рік № 12224 від 31.01.2001 року, оскільки вказані вимоги заявлені у строк встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) і підтвердженні документально.

Заявлена пеня у сумі 18 324,87 грн. нарахована в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а відтак вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Заборгованість із податку на додану вартість у сумі 265 942,00 грн. виникла за період з 18.05.2005 року по 27.07.2009 року на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість № 52869 від 18.05.2005 року, № 79019 від 20.07.2005 року, 3 109694 від 20.09.2005 року, № 430086 від 03.05.2006 року, № 61387 від 19.06.2006 року, № 75575 від 11.07.2006 року, № 132544 від 20.10.2006 року, 3 147435 від 16.11.2006 року, № 155637 від 18.12.2006 року, № 180430 від 19.01.2007 року, № 16005 від 20.03.2007 року, № 34760 від 18.04.2007 року, № 81425 від 18.07.2007 року, № 97546 від 09.08.2007 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 197600 від 22.12.2008 року, № 104844 від 27.07.2009 року, № 104842 від 27.07.2009 року, № 104848 від 27.07.2009 року, № 104846 від 27.07.2009 року. Апеляційним судом визнано вказані вимоги, оскільки вони заявлені у строк встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , підтвердженні документально.

Однак, апеляційним судом відхилено заявлену кредитором пеню у сумі 34 843,90 грн., оскільки вона нарахована в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Заборгованість з акцизного збору у сумі 588 094,89 грн., що виникла за період з 26.07.2001 року по 14.02.2006 року та підтверджується рішенням про розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань (боргу) № 8 від 13.05.2002 року, рішенням про розстрочення податкового боргу № 77-24 від 26.07.2001 року, розрахунок акцизного збору № 33848 від 22.04.2005 року, № 56012 від 24.05.2005 року, № 63173 від 24.06.2005 року, № 82280 від 22.07.2005 року, № 110927 від 21.09.2005 року, № 121250 від 14.10.2005 року, № 168394 від 11.01.2006 року, податкове повідомлення рішення № 0000522600/0 від 11.05.2005 року.

Проте, апеляційний суд зазначив, що із вказаної заборгованості не підлягає до задоволення сума основного платежу у розмірі 10 386,21 грн. нарахована згідно податкового повідомлення рішення №18 від 11.04.2005 року, оскільки така не підтверджена належними та допустимими доказами і на вимогу суму зазначеного повідомлення рішення представником заявника не надано.

Інші ж вимоги заявлені у строк встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , підтвердженні документально, а відтак підлягають визнанню у сумі 577 708,68 грн. та включенню до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.

Заявлена пеня у сумі 69 007,52 грн. нарахована в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а відтак вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо штрафної санкції на суму 233 512,00 грн. нарахованих згідно податкового повідомлення рішення № 0000752600/3 від 05.10.2005 року судом апеляційної інстанції зазначено, що вказана штрафна санкція розрахована згідно акту перевірки ДПІ м. Чернівців № 1456/142/23-1/00384682 від 05.05.2005 року. Апеляційним судом встановлено, що вказаним актом перевірки передбачено, що боржник неправомірно користувався пільгою по акцизному збору за червень 2004 року в сумі 376 000,00 грн. та за серпень 2004 року в сумі 91 024,00 грн., відтак в порушення вимог ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1996 року "Про акцизний збір" (18-92) допущено заниження акцизного збору у сумі 467 024,00 грн., у зв'язку з чим на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) податковими органами платнику податків нараховано штрафну санкцію у розмірі 50% від суми заниженого акцизного збору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції у задоволенні вимог щодо її визнання відмовив, пославшись на те, що заявлена сума штрафної санкції у розмірі 233 512,00 грн. нарахована за порушення грошового зобов'язання, зокрема, під час дії заборони на нарахування штрафу та пені під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що заборгованість по комунальному податку нарахована за період з 20.09.2004 року по 03.03.2008 року у сумі 5 962,90 грн. на підставі податкового розрахунку комунального податку № 122010 від 20.09.2004 року, № 141703 від 20.10.2004 року, № 159934 від 22.11.2004 року, № 161800 від 07.12.2004 року, 3 188367 від 20.01.2005 року, № 8354 від 21.02.2005 року, № 14660 від 21.03.2005 року, № 34069 від 22.04.2005 року, № 55627 від 24.05.2005 року, № 63166 від 24.06.2005 року, № 75752 від 27.07.2005 року, № 104023 від 23.08.2005 року, № 110157 від 21.08.2005 року, № 131291 від 21.10.2005 року, № 51893 від 21.11.2005 року, № 156926 від 16.12.2005 року, № 168138 від 11.01.2006 року, № 9310 від 20.02.2006 року, № 14826 від 17.03.2006 року, № 36771 від 19.04.2006 року, № 55381 від 22.05.2006 року, № 61388 від 19.06.2006 року, № 75386 від 11.07.2006 року, № 100661 від17.08.2006 року, № 107362 від 18.09.2006 року, № 133046 від 20.10.2006 року, № 147538 від 16.11.2006 року, № 155638 від 18.12.2006 року, № 180564 від 19.01.2007 року, №8499 від 19.02.2007 року, № 16048 від 20.03.2007 року, № 38088 від 20.04.2007 року, № 54643 від 18.05.2007 року, № 61091 від 19.06.2007 року, № 81510 від 18.07.2007 року, № 97553 від 09.08.2007 року, № 108771 від 19.09.2007 року, № 130596 від 18.10.2007 року, № 148549 від 12.11.2007 року, № 158875 від 18.12.2007 року, № 183768 від 18.01.2008 року, № 9970 від 20.02.2008 року. Таким чином апеляційний суд задовольнив вимоги щодо заборгованості по комунальному податку у заявленій сумі, оскільки вони заявлені у строк встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , підтверджені документально.

Проте, в частині заявленої кредитором пені на суму 419,85 грн. апеляційним судом відмовлено, оскільки заявлена пеня нарахована в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що вимоги ДПІ у м. Чернівцях стосовно стягнення пені зі збору за провадження торговельної діяльності у сумі 24,31 грн. не підлягають задоволенню, оскільки пеня застосована за несвоєчасну оплату боржником торговельного патенту (збору за провадження торговельної діяльності), тобто за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Відтак, в силу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів вказана сума пені не підлягає визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.

Суд апеляційної інстанції також визнав заборгованість у сумі 612,63 грн., що виникла за період з 26.07.2005 року по 19.02.2008 року на підставі податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища № 85087 від 26.07.2005 року № 132742 від 24.10.2005 року, № 187521 від 01.02.2006 року, № 139124 від 06.11.2006 року, № 187474 від 01.02.2007 року, № 48011 від 08.05.2007 року, № 97170 від 09.08.2007 року, № 143564 від 07.11.2007 року, № 197772 від 07.02.2008 року пославшись на те, що вказані вимоги заявлені у строк встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) і підтверджені документально.

Однак, судом апеляційної інстанції зазначено, що заявлена пеня у сумі 31,18 грн. нарахована в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, тому, вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, суд апеляційної інстанції визнав та включив до реєстру вимог кредиторів до шостої черги штрафну санкцію у розмірі 145,88 грн., яка нарахована за період з 27.09.2010 року по 04.10.2010 року на підставі податкового повідомлення рішення № 0001550231 від 27.09.2010 року у зв'язку з порушенням законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі пославшись на те, що вказана штрафна санкція за своєю природою є адміністративно-господарською санкцією, яка застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення ними правил здійснення господарської діяльності, відтак на неї не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

При цьому апеляційним господарським судом визнано та включено в шосту чергу до реєстру вимог кредиторів пеню у розмірі 2380,00 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, що нарахована за період з 25.04.2007 року по 25.05.2007 року на підставі податкового повідомлення рішення № 000041220/0 від 25.04.2007 року, оскільки пеня за порушення термінів розрахунків визначена спеціальним Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) за порушення законодавчо встановлених строків, а не за невиконання грошових зобов'язань.

Також апеляційним судом встановлено, що заборгованість у сумі 81,54 грн. за період з 26.07.2005 року по 21.11.2005 року виникла на підставі розрахунків збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету № 85255 від 26.07.2005 року та № 133241 від 24.10.2005 року. Крім того, суд послався на те, що штрафна санкція у розмірі 170,00 грн. нарахована згідно податкового повідомлення рішення № 000315231/0 від 25.04.2007 року на підставі акту перевірки податкових органів № 1603,/23-1/00384682 від 12.04.2007 року. Вказаним актом перевірки підтверджується, що штрафна санкція нарахована згідно п.13 Постанови Кабінету Міністрів України № 115 від 29.01.1999 року (115-99-п) "Про затвердження порядку справляння збору за геологорозвідувальні роботи" та п.п. 4.1.4. п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у зв'язку з невчасним поданням до ДПІ у м. Чернівцях розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції визнав та включив їх до реєстру вимог кредиторів для задоволення в шосту чергу зазначивши, що штрафна санкція нарахована не у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, тому на неї не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими висновки місцевого господарського суду щодо правомірності відмови судом у визнанні кредиторських вимог заявника щодо штрафу у розмірі 12 497,89 грн. та 19 750,75 грн. пені, застосованих згідно рішення начальника УПФУ в м. Чернівцях про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 1987 від 16.05.2013 року та № 3907 від 24.07.2013 року. При цьому зазначив, що вказані вимоги нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання із сплати єдиного соціального внеску в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, тобто в порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Свої висновки суд апеляційної інстанції належно обґрунтував посиланням на те, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами. Цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків передбачених Законом (ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Преамбула Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , а також п. 1.3. ст. 1 Податкового кодексу України передбачає, що цей кодекс та закон не регулюють питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Статтею 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. При цьому, Закон про банкрутство не встановлює обов'язку кредитора після порушення провадження у справі про банкрутство звертатися до суду з позовними вимогами щодо стягнення з боржника заборгованості, а натомість надає йому право пред'явлення вимог на протязі встановленого цим Законом строку шляхом подання відповідної заяви про визнання кредиторських вимог в межах справи про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про часткове задоволення апеляційної скарги ДПІ у м. Чернівцях та про визнання поточних вимог в розмірі 1 617 822,02 грн. основного боргу для задоволення в четверту чергу та 2 988, 50 грн. штрафних санкцій та пені для задоволення в шосту чергу, оскільки суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови правильно і достатньо обґрунтовано застосував вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в частині, що врегульовує порядок введення та дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, і спростував необхідність застосування до спірних правовідносин Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , який діяв до 01.01.2011 року та положень Податкового кодексу України (2755-17) щодо спливу строку давності.

Доводи касаційної скарги ДПІ у м. Чернівцях про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема, щодо застосування норм Закону про на задоволення вимог кредиторів, свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні не знайшли.