розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрогресГруп" на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2013 р. (суддя Дупляк О.М.) та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 р. (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Рудченко С.Г., Агрикова О.В.) у справі № 910/14911/13 господарського суду міста Києва за позовом Дочірнього підприємства "Львівське монтажне управління" Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-ТМ ЛЬВІВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрогресГруп" про стягнення 689 374 грн. 97 коп. за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрогресГруп" до Дочірнього підприємства "Львівське монтажне управління" Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-ТМ ЛЬВІВ" про стягнення 327 395 грн. 50 коп. за участю представників: від позивача Карпінська Т.В., довіреність № 72/1 від 04.03.2014 р. від відповідача не з'явились

У серпні 2013 року Дочірне підприємство "Львівське монтажне управління" Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрогресГруп" про стягнення 689 374 грн. 97 коп. за договором підряду № 0-50 від 30.07.2010 р.

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПрогресГруп" звернулось до господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до Дочірного підприємства "Львівське монтажне управління" Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" про стягнення 327 395 грн. 50 коп.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 р. замінено первісного позивача Дочірнє підприємство "Львівське монтажне управління" Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-ТМ ЛЬВІВ".

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2013 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 р., первісний позов задоволено повністю, у задоволені зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями Товариство з обмеженою відповідальністю "ПрогресГруп" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить дані оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Скаржник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права. Не встановлено всіх обставин, що мають значення для справи, а саме: не прийнято до уваги те, що в актах приймання виконання будівельних робіт та в довідках про вартість виконаних будівельних робіт відсутні підписи представника ВАТ "ДТЕК Західенерго" (фактичний замовник робіт). До того ж, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належну оцінку тому, що ВАТ "ДТЕК Західенерго" прийняв роботи у первісного відповідача тільки частково, тому оплата такого прийняття робіт є меншою за суму фактично сплачену позивачу відповідачем за первісним позовом, отже, різниця переплати повинна стягуватись на користь скаржника (первісного відповідача).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.06.2014 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), Мирошниченко С.В., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрогресГруп" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.06.2014 р.

22 червня 2014 року через відділ документального забезпечення діяльності судових палат Вищого господарського суду України представником скаржника подано клопотання про перенесення судового засідання та продовження строку розгляду справи.

Розпорядженням Секретаря першої судової палати від 23.06.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Демидової А.М. на лікарняному та судді Мирошниченка С.В. у відпустці, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді - Волік І.М., Прокопанич Г.К.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.06.2014 р. продовжено строк розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрогресГруп" на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд на 05.08.2014 р.

В судове засідання 05.08.2014 р. з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити оскаржувані рішення місцевого та апеляційного господарського судів без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.07.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім заводу "Прогрес" (далі - замовник) та Дочірнім підприємством "Львівське монтажне управління" Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" (далі - підрядник) було укладено договір підряду № 0-50.

Пунктом 1.1 вказаного договору встановлено, що підрядник зобов'язується на свій ризик, з використанням власного інструменту, пристосувань, машин, механізмів і витратних матеріалів, виконати будівельно-монтажні роботи з технічного переоснащення 2-х батарейних циклонних пиловловлювачів котла ст. № 7 Бурштинської ТЕС у відповідності з погодженою технічною і кошторисною документацією, у встановлений строк, що є невід'ємними частинами договору, а замовник зобов'язується надати для монтажних робіт будівельний майданчик, прийняти змонтовані об'єкти і оплатити виконані роботи у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4, 3.1 договору сторони погодили, що види робіт, їх обсяги і вартість погоджується договірною ціною на основі проектно-кошторисної документації. Загальна вартість робіт за цим договором з урахуванням вартості обладнання та матеріалів складає - 2 220 000 грн., в тому числі ПДВ 20% - 370 000 грн.

Згідно з пунктами 3.5, 3.6 договору, замовник здійснює щомісячно протягом десяти календарних днів проміжні платежі за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт (форма № КБ-2в) та довідок (форма № 3 КБ), підписаних уповноваженими представниками сторін згідно з розділом 4 Договору. Розрахунок за умовами Договору повинен здійснюватись шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок підрядника в національній валюті України.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що здавання-приймання виконаних робіт за договором оформляється шляхом підписання двостороннього акта ф-2 кб і ф-3 кб виконаних робіт (п. 4.1 договору).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, під час дії договору сторонами було підписано ряд додаткових угод до договору. Зокрема, додатковими угодами № 1 від 30.12.2010 р., № 2 від 29.04.2011 р., № 6 від 29.10.2012 р., № 7 від 28.12.2012 р. продовжено строк дії договору до 31.03.2013 р. Додатковими угодами № 3, 4, 5, 6 та 7 сторони погодили виконання додаткових робіт, а також продовжували строк дії договору.

Додатковою угодою № 8 від 31.05.2013 р., змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім заводу "Прогрес" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ПрогресГруп", погоджено використання для створення первинної документації свідоцтво № 200126791, разом з цим в новій редакції викладено розділ 8 Договору, а саме, змінено банківські реквізити товариства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, первісний позивач, на виконання умов договору, виконав роботи на загальну суму 2 736 257 грн. 26 коп., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт в період з жовтня 2010 року по лютий 2013 року та довідками про вартість виконаних будівельних робіт. Вказані акти та довідки підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками, без зауважень та доповнень.

Відповідачем за первісним позовом оплата наданих послуг здійснена лише частково в сумі 2 052 000 грн.16 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом звернувся до відповідача з претензією № 128 від 14.03.2013 р. на суму 684 257 грн. 10 коп., додатком якої є акт звірки розрахунків.

Відповідач за первісним позовом відповів на вищевказану претензію листом вих. № 306 від 03.04.2013 р., в якому зазначив, що проведе розрахунки з позивачем після того, як замовник робіт Публічне акціонерне товариство "Західенерго" розрахується з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім заводу "Прогрес".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на час звернення до суду з позовною заявою відповідач за первісним позовом зазначену заборгованість не погасив, а тому позивач просить стягнути суму основного боргу в розмірі 684 257 грн. 10 коп., а також 5 005 грн. 39 коп. - 3% річних.

Як зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, договір № 0-50 від 30.07.2010 р., укладений між позивачем та відповідачем на виконання умов договору підряду № ПР-2302/2010 від 02.03.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством "ДТЕК Західенерго" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім заводу "Прогрес" (виконавець), предметом якого є: роботи з технічного переоснащення двох батарейних циклонних пиловловлювачів розімкнутих пилосистем котла енергоблоку № 7 Бурштинської ТЕС.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що договір № 0-50 від 30.07.2010 р. за своєю правовою природою є договором субпідряду.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2, 4 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Відповідно до статтей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем за первісним позовом виконано роботи відповідно до умов договору, що підтверджено актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт.

Відповідач за первісним позовом свої зобов'язання в частині оплати за виконані роботи не виконав в повному обсязі, доказів сплати заявленої позивачем заборгованості чи спростування такої заборгованості суду не надав.

Враховующи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджуюється з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-ТМ ЛЬВІВ" про стягнення заборгованості за виконані роботи, а відтак про необхідність їх задоволення.

Як вставновлено місцевим та апеляційним господарськими судами, пунктом 7.3 Договору підряду № 0-50 сторони узгодили, що у випадку несвоєчасних розрахунків відповідач повинен сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних, що становить 5 005 грн. 39 коп., з урахуванням того, що акт виконаних робіт, довідка про вартість виконаних робіт та витрат за лютий 2013 р. підписані первісним відповідачем 28.02.2013 р.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПрогресГруп" в зустрічній позовній заяві просить стягнути з позивача за первісним позовом грошові кошти в сумі 327 395 грн. 50 коп. Він обґрунтовує заявлені вимоги тим, що замовник за договором підряду № ПР-2302/2010 прийняв від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрогресГруп" (підрядник за цим же договором, замовник за договором № 0-50) роботи на загальну суму 1 724 604 грн. 36 коп., а останній, в свою чергу, сплатив Дочірньому підприємству "Львівське монтажне управління" Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" (підприємство, яке фактично виконувало роботи, первісний позивач) 2 051 999 грн. 86 окп. Отже, різниця між фактично сплаченими коштами за виконанні роботи та оплаченими коштами за прийняті роботи замовником робіт Відкритим акціонерним товариством "ДТЕК Західенерго" в сумі 327 395 грн. 50 коп. повинні бути повернуті позивачу за зустрічним позовом (Товариству з обмеженою відповідальнічтю "ПрогресГруп").

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "ПрогресГруп" в зустрічній позовній заяві зазначає, що відповідачем за зустрічним позовом не виконано належним чином умови договору оскільки ним не передано сертифікати, технічні паспорти та інші документи, що підтверджують якість придбаних матеріалів за весь час виконання робіт.

Частина друга статті 838 Цивільного кодексу України встановлює механізм взаємовідносин між учасниками правовідносин генерального підряду. Тільки генеральний підрядник має відносини як з замовником, так і з субпідрядником. Він же відповідає перед замовником за виконання, належне виконання зобов'язань останнім і за виконання замовником своїх обов'язків за договором.

Отже, як встановлено судами попередніх інстанцій, правовідносини між Відкритим акціонерним товариством "ДТЕК Західенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПрогресГруп" (сторони за договором підряду № ПР-2302/2010) не можуть впливати на права Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТЕМ-ТМ ЛЬВІВ", який в даних правовідносинах фактично є субпідрядником.

Отже, доводи відповідача за первісним позовом, стосовно неприйняття виконаних підрядник робіт замовником, правомірно не прийняті судами попередніх інстанцій до уваги, зважаючи на положення частини 2 статті 838 Цивільного кодексу України.

До того ж, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що договором підряду № 0-50 підписання акту Відкритим акціонерним товариством "ДТЕК Західенерго" не передбачено.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки судами попередніх інстанцій в порядку статтей 33, 34, 35, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; досліджено та належним чином оцінено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізувано відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, вірно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення у даній справі прийнято при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.