Головуючого Мирошниченка С.В., Суддів: Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 р. та на рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2012 р. у справі № 5011-35/3889-2012 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до Відкритого акціонерного товариства "БІГ Енергія"; Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорпо-Інвест" третя особа Національний банк України про визнання договору недійсним

За участю представників: позивача: Пономаренко О.В.; відповідача-1: Мартян О.В.; відповідача-2: Шпортило Я.І.; відповідача-3: Не з'явилися; третьої особи: Ященко М.В.;

Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Банк "БІГ Енергія" та Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про визнання договору про передачу активів та зобов'язань від 24.02.2010 р. недійсним з моменту укладення; застосування наслідків недійсності правочину за договором про передачу активів та зобов'язань ВАТ "Банк "БІГ Енергія" від 24.02.2010 р. та повернення ВАТ Банк "БІГ Енергія" активів та зобов'язань, переданих АТ "Родовід Банк" за договором про передачу активів та зобов'язань ВАТ Банк "БІГ Енергія" від 24.02.2010 р., а саме: зобов'язань, що виникають з договору банківського вкладу (депозиту) № 30/10-11-06 від 10.11.2006 р., укладеного з Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"; прав за кредитним договором № 01/01-12-2009; визнання недійсним договору строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи - резидента №104.1/03-Д-10 від 24.02.2010 р., укладений між АТ "Родовід Банк" та ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", з моменту укладення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.06.2012 р. (суддя Літвінова М.Є.) в задоволені позовних відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 р. (судді: Дідиченко М.А., Скрипка І.М., Пономаренко Є.Ю.) рішення місцевого господарського суду залишене без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариства "Родовід Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суддів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалами справи, та встановлено судами попередніх інстанцій, 24.02.2010 р. між Публічним акціонерним товариством "Родовід банк" (далі - позивач) та Відкритим акціонерним товариством Банком "БІГ Енергія" (далі -відповідач-1) було укладено договір про передачу активів та зобов'язань ВАТ Банку "БІГ Енергія" (далі - договір), яким регулюються відносини, що пов'язані із зміною боржника (Банку "БІГ Енергія") у зобов'язаннях, що виникають з договору банківського вкладу (депозиту) № 30/10-11-06 від 10.11.2006 р., укладеного з Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", та заміною кредитора (Банку "БІГ Енергія") у зобов'язаннях, що виникають з кредитного договору № 01/01-12-2009 від 25.12.2009 р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сорпо-Інвест".

За умовами договору (п.п. 2.1., 3.1. договору) Банк "БІГ Енергія" передає ПАТ "Родовід Банк":

- частину своїх зобов'язань, встановлених договором банківського вкладу (депозиту) №30/10-11-06 (переводить на ПАТ "Родовід банк" частину свого боргу за договором банківського вкладу № 30/10-11-06), внаслідок чого ПАТ "Родовід банк" заміняє Банк "БІГ Енергія" як зобов'язану сторону у зобов'язанні із виплати ДП "МА "Бориспіль" суми вкладу та у зобов'язанні зі сплати ДП "МА "Бориспіль" процентів на таку суму вкладу, а саме: ПАТ "Родовід банк" стає зобов'язаним здійснити (виконати) замість Банку "БІГ Енергія" обов'язок з виплати ДП "МА "Бориспіль" суми вкладу у розмірі 102 743 013, 69 грн. та процентів у розмірі 4 323 651, 21 грн.;

- усі свої права за кредитним договором № 01/01-12-2009, відступає права вимоги до ТОВ "Сорпо-Інвест" за кредитним договором № 01/01-12-2009 на користь ПАТ "Родовід банк", внаслідок чого ПАТ "Родовід банк" замінює Банк "БІГ Енергія" як кредитора у наступних зобов'язаннях, в тому числі, але не виключно: розмір основного зобов'язання 107 000 000,00 грн., процентна ставка за користування кредитними коштами -19% річних, що станом на дату підписання договору складає 66 664, 90 грн., сплата нарахованих процентів здійснюється в кінці строку дії кредитного договору, строк повернення кредитних коштів -07.06.2010 р. та в інших правовідносинах відповідно до умов кредитного договору.

Також 24.02.2010 р. між ПАТ "Родовід банк" та ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" було укладено договір строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи - резидента №104.1/03-Д-10 від 24.02.2010 р., відповідно до якого банк приймає від відповідача-2 грошові кошти у сумі 107 066 664, 90 грн. та зобов'язується повернути відповідачеві-2 суму вкладу 02.03.2011 р. і сплатити нараховані проценти за вкладом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч вимогам чинного законодавства відчуження активів, що є предметом оспорюваного договору про передачу активів та зобов'язань ВАТ Банк "Біг Енергія" від 24.02.2010 р., відбулося без отримання дозволу та не проводилася оцінка активів банку. Крім того, договір строкового банківського вкладу є таким, що суперечить ст.ст. 228, 1058 ЦК України, оскільки був укладений на завідомо безпідставне отримання коштів.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано суду жодних доказів порушення, що договір строкового банківського вкладу в національній валюті особи - резидента № 104.1/03-Д-10 від 24.02.2010 р. порушує публічний порядок.

Але, Вищий господарський суд України вважає такий висновок суддів попередніх інстанцій передчасним, з огляду на наступне.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Як передбачено ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі загрози платоспроможності банку Національний банк України зобов'язаний призначити тимчасову адміністрацію.

Матеріали справи свідчать, що Постановою правління Національного банку України № 134 від 13.03.2009 р. "Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві Банку "БІГ Енергія" було призначено у ВАТ Банку "БІГ Енергія" тимчасову адміністрацію на строк з 16.03.2009 р. до 15.03.2010 р. та призначено тимчасового адміністратора.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 80 Закону України "Про банки і банківську діяльність" тимчасовий адміністратор має право відчужувати активи та/або зобов'язання банку з метою його фінансового оздоровлення.

Частиною 5 статті 80 зазначеного Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) передбачено, що тимчасовий адміністратор зобов'язаний отримати дозвіл Національного банку України на відчуження активів банку, балансова вартість яких перевищує розмір, встановлений Національним банком України.

Пунктом 8.4. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 369 від 28.08.2001 р. (z0845-01) передбачено, що тимчасовий адміністратор здійснює продаж активів банку на відкритих торгах шляхом проведення аукціону, конкурсу. Якщо в банку є активи, щодо обігу яких установлені обмеження, то тимчасовий адміністратор вживає заходів щодо їх продажу на закритих торгах відповідно до статті 95 Закону про банки.

Відповідно до ч. 7 ст. 80 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", тимчасовий адміністратор вживає заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, в тому числі відступлення права вимоги, переведення боргу чи реорганізацію банку, без повідомлення та отримання згоди акціонерів, боржників, кредиторів (вкладників) банку. Акціонери, кредитори (вкладники) банку не мають права вимагати припинення або дострокового виконання зобов'язань банку та відшкодування їм збитків при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку.

Отже, судами попередніх інстанцій не враховано та залишено поза увагою вивчення того факту, що програмою фінансового оздоровлення ВАТ "Біг Енергія" на дату укладання договору про передачу активів та зобов'язань ВАТ "Біг Енергія" від 24.02.2010 р. не були передбачені заходи із здійснення передачі активів та зобов'язань, а саме відступлення права вимоги, переведення боргу ВАТ Банк "Біг Енергія" до іншого банку, чим було порушено норму ч. 7 ст. 80 ЗУ "Про банки і банківську діяльність".

Крім того, судами не перевірено чи були перераховані позивачеві грошові кошти у сумі депозиту 107 066 664,90 грн., зобов'язання по виплаті якого передано позивачу на підставі договору про передачу активів та зобов'язань від 24.02.2010 р.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи неповне з'ясування обставин справи, що є порушенням норм процесуального права, які не можуть бути виправлені касаційною інстанцією, з огляду на визначені ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України повноваження, рішення господарського суду міста Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.