на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 р. та ухвалу господарського суду Донецької області від 11.09.2013 р. в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "ПУМБ" по справі № 905/3020/13 за заявою кредиторів : ТОВ "Науково-виробниче підприємство "МІГ", Микитівської виправної колонії Управління державної пенітенціарної Служби України в Донецькій області та ТОВ "Лорі" до ПП "Дінікс-Компані" про банкрутство, -

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.04.2013 р. прийнято до розгляду заяву кредиторів : ТОВ "Науково-виробниче підприємство "МІГ", Микитівської виправної колонії Управління державної пенітенціарної Служби України в Донецькій області та ТОВ "Лорі" про порушення провадження по справі про банкрутство ПП "Дінікс-Компані".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.05.2013 р. порушено провадження по справі № 905/3020/13 про банкрутство ПП "Дінікс-Компані", на підставі ст.ст. 10, 11, 12, 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній з 19 січня 2013 р., введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Моісєєва Ю.В.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Донецької області від 11.09.2013 р. по справі № 905/3020/13 /суддя Лейба М.О./ затверджено реєстр вимог кредиторів ПП "Дінікс-Компані", в тому числі і вимоги ПАТ "Перший український міжнародний банк"

в розмірі : основного боргу 1 533 151,70 грн. - 4 черга, пені - 466414,74 грн. (6 черга), окремо внесено до реєстру вимоги банку, які забезпечені заставою майна боржника у сумі 7 591890 грн. та відмовлено у визнанні грошових вимог в сумі 1 147,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 р. по справі № 905/3020/13 /судді: Богатир К.В., Дучал Н.М., Ушенко Л.В./ ухвалу господарського суду Донецької області від 11.09.2013 р. змінено в частині визнання кредиторських вимог ПАТ "Фідобанк" до боржника наступним чином: визнано вимоги кредиторів: - ПАТ "ФІДОБАНК" в сумі основного боргу 1 307 903,46 грн. (вимоги четвертої черги); пеня - 338 215,38 грн. (вимоги шостої черги); затверджено реєстр вимог кредиторів ПП "Дінікс-компані" на загальну суму основного боргу 3 768 366,81 грн., штрафні санкції, пеня - 880597,39 грн., що складається з вимог, зокрема, ПАТ "ФІДОБАНК" в сумі основного боргу 1307 903,46 грн. (вимоги четвертої черги); пеня - 338 215,38 грн. (вимоги шостої черги); окремо внесено до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника: ПАТ "ФІДОБАНК" в сумі 3 984 015 грн.; Ухвалу господарського суду Донецької області від 11.09.2013 р. в частині кредиторських вимог ПАТ "Перший український міжнародний банк". залишено без змін.

В касаційній скарзі ПАТ "Перший український міжнародний банк" просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 р. та змінити ухвалу господарського суду Донецької області від 11.09.2013 р. в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "ПУМБ" скасувати, посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення по справі, яким внести до реєстру вимог кредиторів ПП "Дінікс-Компані" кредиторські вимоги ПАТ "Перший український міжнародний банк" в загальному розмірі 9 591 456,44 грн., з яких не забезпечені заставою на суму 8 541 456,44 грн., окремо внести до реєстру вимоги, що забезпечені заставою у сумі 1 050 000,00 грн. та судовий збір у сумі 1 147,00 грн. -до першої черги.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника ПАТ "ПУМБ", який підтримав подану касаційну скаргу у повному обсязі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

В газеті "Голос України" № 123 (5623) 06.07.2013 р. опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ПП "Дінікс-Компані".

ПАТ "Перший український міжнародний банк" 05.08.2013 р. подав до суду заяву про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 9 591 456,44 грн. (т.8, а.с.2-5).

Як вбачається із матеріалів справи, між ЗАТ "Донгорбанк", правонаступником якого є ПАТ "Перший український міжнародний банк" та ПП "Дінікс-компані" 29.08.2008 р. укладений генеральний кредитний договір № 13, відповідно до п.п.1.1., 1.2 якого, Банк зобов'язався надавати боржнику за його вимогою банківські послуги з кредитування загальним лімітом кредитних операцій в розмірі 6 000 000,00 грн., на умовах, визначених договором про надання конкретного кредиту (т.8, а.с.45, 46).

Між ЗАТ "Донгорбанк" та ПП "Дінікс-компані" 29.08.2008 р. укладений кредитний договір № 13/1 з урахуванням додаткових угод до нього № б/н від 24.10.2008 р., № 2 від 31.10.2008 р., № 3 від 28.08.2009 р., № 4 від 10.09.2009 р., № 4.1 від 20.09.2009 р., № 4.2 від 28.09.2009 р., № 8 від 04.11.2009 р. Відповідно до умов даного кредитного договору Банк надав позичальнику кредиту в режимі відновлювальної кредитної лінії в максимальній сумі 6 000 000,00 грн. строком до 27.08.2010 р. (т.8, а.с.47-55).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між Банком та боржником 29.08.2008 р. укладений договір іпотеки № 13 на загальну суму 7 591 890,00 грн. (т.8, а.с. 62-68).

Також, 27.11.2009 р. між сторонами укладено договір застави майнових прав № 13 та договір застави майнових прав № 13-1.

В заяві про визнання кредиторських вимог до боржника, Банк відмовився від забезпечення застави майнових прав, згідно договорів від 27.11.2009 р. № 13 та № 13-1, відповідно до ч.2 абз.2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У зв'язку з невиконанням ПП "Дінікс-Компані" вимог кредитного договору від 29.08.2008 р. загальна сума заборгованості за кредитним договором (з урахуванням нарахованих відсотків - 4 725 041,70 грн. за користування кредитними коштами та пені - 466 414,74 грн.) становить 9 591 456,44 грн.

Також, ПАТ "Перший український міжнародний банк" надано суду висновок про вартість заставного майна за договором іпотеки № 13 від 29.08.2008 р., проведеного Асоціацією "УкрЕксПроБуд", на замовлення Банку, відповідно до якого станом на 05.08.2013 р. вартість заставленого нерухомого майна (виробничій будинок, літ. "Е-І" та виробничий будинок, літ "Б-І, Б1-І, Б2-І" становила 1 050 000 грн. (т.8, а.с.86-123).

Визнаючи вимоги Банку до боржника в сумі 7 591 890,00 грн. - як такі, що забезпечені заставою, господарський суд першої інстанції, виходив з того, що саме ця сума вимог визначена у договорі іпотеки № 13 від 29.08.2008 р., а оскільки зміна вартості предмету застави не здійснювалась сторонами цього договору в установленому порядку, то одностороння зміна вартості предмета застави не допускається.

Відмовляючи Банку у визнанні грошових вимог в сумі 1147,00 грн., які складаються з витрат на оплату судового збору за подачу заяви про визнання конкурсних вимог до ПП "Дінікс-Компані", господарський суд Донецької області виходив з того, що вказані вимоги, згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не є конкурсними, та не підлягають визнанню на стадії попереднього засідання, згідно ст.23 Закону.

Оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції від 11.09.2013 р., якою визнано грошові вимоги Банку в сумі 1 533 151,70 грн. - основний борг та пені в розмірі 466414,74 грн. мотивована тим, що вищезазначені вимоги підтверджуються матеріалами справи та належними доказами, ґрунтуються на вимогах Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , а отже підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

Донецький апеляційний господарський суд погодився з висновками господарського суду першої інстанції та залишив ухвалу попереднього засідання господарського суду першої інстанції від 11.09.2013 р. в частині кредиторських вимог ПАТ "Перший український міжнародний банк" без змін.

Але з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції та апеляційна постанова зазначеним вище вимогам не відповідають.

Згідно ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Провадження по даній справі про банкрутство ПП "Дінікс-Компані" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції, чинній після 19 січня 2013 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство;

забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно ч.1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається із матеріалів справи і було зазначено вище, вимоги ПАТ "Перший український міжнародний банк" в сумі 9 591 456,44 грн. до боржника обґрунтовані заборгованістю за кредитним договором від 29.08.2008 р. і вказані вимоги частково забезпечені заставою, згідно договору іпотеки № 13 від 29.08.2008 р. При цьому, кредитор наполягає про зменшення вартості предмету застави, відповідно до проведеної оцінки нерухомого майна боржника, що перебуває у заставі Банку.

Частиною 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Статтею 45 даного Закону встановлено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, яке є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Відповідно до ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду. Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Крім того, частиною 3 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що до заяви конкурсного кредитора в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ "Перший український міжнародний банк", звертаючись до суду із заявою про визнання кредиторських вимог, додав до заяви платіжне доручення № 24 721 від 30.07.2013 р. про сплату судового збору в сумі 1147,00 грн., відповідно до вимог Закону "Про судовий збір" (3674-17) (т.8, а.с.6).

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати на оплату судового збору.

Відмовляючи Банку у визнанні кредиторських вимог в сумі 1147,00 грн. - витрат на оплату судового збору за подачу заяви про визнання грошових вимог до боржника, суд першої інстанції на вказані вище вимоги Закону уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку, що такі вимоги не є конкурсними і не включаються до реєстру вимог кредиторів.

Статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються:

розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;

дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.

Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі при спрощеному порядку розгляду справи про банкрутство.

Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку та залишаючи ухвалу суду першої інстанції від 11.09.2013 р. без змін, Донецький апеляційний господарський суд, в порушення ст.ст. 91- 101 ГПК України на вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та фактичні обставини справи уваги не звернув та не дав їм ніякої оцінки.

Судами попередніх інстанцій за результатами розгляду кредиторських вимог ПАТ "Перший український міжнародний банк" до боржника належним чином не було перевірено: чи здійснював кредитор відмову від забезпечення у відповідності до ч. 2 ст. 23 Закону; чи погоджувалась зміна вартості заставного майна з боржником ; якими є вимоги ПАТ "Перший український міжнародний банк" до боржника, конкурсними чи забезпеченими; черговість даних вимог та їх розмір.

Отже, господарські суди першої та апеляційної інстанції, в порушення вимог закону, постановили судові рішення по справі без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи та доказів, які мають суттєве значення по справі.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 р. та ухвалу господарського суду Донецької області від 11.09.2013 р. в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "ПУМБ" по справі про банкрутство ПП "Дінікс-Компані" не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін щодо кредиторських вимог ПАТ "ПУМБ" до боржника і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-10- 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ПАТ "Перший український міжнародний банк" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 р. та ухвалу господарського суду Донецької області від 11.09.2013 р. в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "ПУМБ" по справі № 905/3020/13 скасувати.