головуючого суддів: Акулової Н.В., Алєєвої І.В., Владимиренко С.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР", м. Харків на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 року у справі № 5023/2210/12 Господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будуніверсалсервіс", м. Краматорськ Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР", м. Харків про стягнення 529 534,47 грн.

за участю представників: від позивача - від відповідача - Мельченко В.І., за дов. б/н від 25.04.2013; Садловська Н.В., за дов. №65 від 11.03.2013;

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.08.2012 року по справі №5023/2210/12 (головуючий суддя: Доленчук Д.О., суддя Жигалкін І.П., суддя Аріт К.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будуніверсалсервіс" суму боргу у розмірі 203409,36 грн. та судовий збір у розмірі 4068,19 грн., в решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладена угода від 13.09.2011 року про розстрочення платежів до договору підряду №8-07-03 від 01.04.2007 року, №8-07-04 від 01.04.2007 року, №8-07-06 від 01.04.2007 року, №8-07-18 від 10.11.2007 року не є доказом заборгованості відповідача за вищевказаними договорами, оскільки зазначена в ній сума заборгованості у розмірі 522 350,18 грн. не підтверджується первинними документами за договорами.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 року по справі №5023/2210/12 (судді: Істоміна О.А., Гребенюк Н.В., Слободін М.М.) апеляційну скаргу ТОВ "Будуніверсалсервіс" задоволено частково; рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2012 у справі № 5023/2210/12 в частині відмови в стягненні 303940,82 грн. основного боргу, 4369,47 грн. - 3% річних та 26065,20 грн. інфляційних скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будуніверсалсервіс" 303 940,82 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 4369,47 грн., інфляційних в розмірі 26065,20 грн., витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 6218,31 грн. та 3109,15 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Прийнята постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що дійсно угода від 13.09.2011 року про розстрочення платежів до договору підряду №8-07-03 від 01.04.2007 року, №8-07-04 від 01.04.2007 року, №8-07-06 від 01.04.2007 року, №8-07-18 від 10.11.2007 року не є первинним документом бухгалтерського обліку, проте в даному випадку зобов'язання сторін виникає з двосторонніх договорів підряду №8-07-03 від 01.04.2007 року, №8-07-04 від 01.04.2007 року, №8-07-06 від 01.04.2007 року, №8-07-18 від 10.11.2007 року, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР", м. Харків звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 року по справі №5023/2210/12 в частині задоволення позовних вимог, а рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2012 року по справі №5023/2210/12 залишити в силі.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будуніверсалсервіс" до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняту у справі постанову суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

У судовому засіданні представник відповідача, підтримав вимоги касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача, у судовому засіданні, заперечував, проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (підрядником) та відповідачем (замовником) були укладені наступні договори підряду: № 8-07-03 від 01.04.2007 р.; № 8-07-04 від 01.04.2007 р.; № 8-07-06 від 01.04.2007 р.; № 8-07-18 від 10.11.2007 р. предметом яких є зобов'язання позивача (підрядника) виконати за завданням відповідача (замовника) відповідні роботи, передбаченими договорами, у відповідності з затвердженою проектно-кошторисною документацією, переданою відповідачем, а зобов'язанням відповідача (замовника) прийняти цю роботу та сплатити її вартість у встановлені договором строки. (п.1.1. договорів).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за договором підряду № 8-07-03 від 01.04.2007 р. складені акти: за травень 2008 року на суму 60 298 грн. та акт за лютий 2008 на суму 22 138,16 грн. Загальна сума робіт 82 436,18 грн.; відповідачем сплачено 299 901,09 грн.; переплата становить 217 464,91 грн.; апеляційна інстанція вважає, що загальна сума виконаних робіт за актами склала 327 381,53 грн.; відповідачем оплачено 240 905,62 грн.; сума різниці складає 86 475,91 грн.

За договором підряду № 8-07-04 від 01.04.2007 р. сума виконаних робіт відповідно до підписаних між сторонами актів приймання виконаних робіт №10-08-3 за лютий 2008 року та №6-1-1 за червень 2007 року становила 198 831,44 грн., а відповідачем було оплачено вартість робіт у розмірі 123 500,00 грн.; сума різниці між заборгованістю за договором підряду № 8-07-04 від 01.04.2007 р. та часткової її сплати становить 75 331, 44грн.

За договором підряду № 8-07-06 від 01.04.2007 р. сума виконаних робіт відповідно до підписаних між сторонами актів приймання виконаних робіт №9-1-15 за вересень 2007 року, №6-1-8 за червень 2007 року, №6-1-11 за червень 2007 року, №6-1-9 за червень 2007 року, №6-1-10 за червень 2007 року, №11-1-10 за листопад 2007 року, №7-1-20 за липень 2007 року, №1-08-1 за січень 2008 року складала 141 852,77 грн., а відповідачем було оплачено вартість робіт у розмірі 4416,83 грн.,про що було зазначено позивачем в позові; заборгованість відповідача за договором № 8-07-06 становила 137 435,94 грн.

За договором підряду № 8-07-18 від 10.11.2007 р. сума виконаних робіт відповідно до підписаних між сторонами актів приймання виконаних робіт №12-1-6 за грудень 2007 року, №11-1-9 за грудень 2007 року, №15-08-3 за лютий 2008 року, за травень 2008 року становила 242 606,89 грн., відповідач за договором підряду № 8-07-18 від 10.11.2007 р. оплатив роботи частково на суму 34 500,00 грн., заборгованість становить 208 106, 89 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 13.09.2011 року між сторонами укладена угода про розстрочення платежів до договорів підряду № 8-07-03 від 01.04.2007 р., № 8-07-04 від 01.04.2007 р., № 8-07-06 від 01.04.2007 р., № 8-07-18 від 10.11.2007 р., пунктом 1 якої сторони погодили, що відповідач (замовник) має перед позивачем (підрядником) заборгованість за виконанні роботи у сумі 522 350,18 грн.

Відповідно до п.2 угоди позивач пропонує відповідачу розстрочку платежів на умовах цієї угоди, а відповідач сплачує заборгованість рівними части по наведеному в угоді графіку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будуніверсалсервіс" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" про стягнення з відповідача на свою користь 522 350,18 грн. суми простроченого зобов'язання за угодою від 13.09.2011 р.; 4579,09 грн. 3% річних та 2605,20 грн. інфляційних, оскільки відповідачем графік погашення заборгованості не виконувався.

Частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будуніверсалсервіс" суму боргу у розмірі 203409,36 грн. суд першої інстанції виходив з того, що укладена угода від 13.09.2011 року про розстрочення платежів до договору підряду №8-07-03 від 01.04.2007 року, №8-07-04 від 01.04.2007 року, №8-07-06 від 01.04.2007 року, №8-07-18 від 10.11.2007 року не є доказом заборгованості відповідача за вищевказаними договорами, оскільки зазначена в ній сума заборгованості у розмірі 522 350,18 грн. не підтверджується первинними документами за договорами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 303 940,82 грн. основного боргу, 4 369,47 грн. - 3% річних та 26 065,20 грн. інфляційних та приймаючи в цій частині нове рішення про задоволення позову та стягуючи з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будуніверсалсервіс" 303 940,82 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 4369,47 грн., інфляційних в розмірі 26065,20 грн. суд апеляційної інстанції виходив з того, що угода від 13.09.2011 року про розстрочення платежів до договору підряду №8-07-03 від 01.04.2007 року, №8-07-04 від 01.04.2007 року, №8-07-06 від 01.04.2007 року, №8-07-18 від 10.11.2007 року не є первинним документом бухгалтерського обліку, проте в даному випадку зобов'язання сторін виникає з двосторонніх договорів підряду №8-07-03 від 01.04.2007 року, №8-07-04 від 01.04.2007 року, №8-07-06 від 01.04.2007 року, №8-07-18 від 10.11.2007 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що угода від 13.09.2011 року про розстрочення платежів до договору підряду №8-07-03 від 01.04.2007 року, №8-07-04 від 01.04.2007 року, №8-07-06 від 01.04.2007 року, №8-07-18 від 10.11.2007 року не є доказом заборгованості відповідача за вищевказаними договорами, оскільки зазначена в ній сума заборгованості у розмірі 522 350,18 грн. не підтверджується первинними документами за договорами.

Проте суд першої інстанції дійшов невірного висновку, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будуніверсалсервіс" суми боргу у розмірі 203409,36 грн. оскільки з угоди від 13.09.2011 року не вбачається за якими актами у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на ту обставину, що звертаючись з позовом до господарського суду Харківської області Товариство з обмеженою відповідальністю "Будуніверсалсервіс" в позові посилалося саме на угоду від 13.09.2011 року про розстрочення платежів до договору підряду №8-07-03 від 01.04.2007 року, №8-07-04 від 01.04.2007 року, №8-07-06 від 01.04.2007 року, №8-07-18 від 10.11.2007 року, та зазначало, що відповідачем з моменту підписання вказаної угоди в рахунок виплати погодженої суми заборгованості по погодженому в угодні сторонами графіку, станом на 14.11.2011 року не виконано ні одного платежу. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не передбачає право судам самостійно змінювати підставу позову.

Відповідно до статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Харківської області від 30.08.2012 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 року по справі №5023/2210/12 підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Будуніверсалсервіс", м. Краматорськ Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР", м. Харків про стягнення 529 534,47 грн. відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову, апеляційної скарги та касаційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Будуніверсалсервіс", м.Краматорськ Донецька область.

Рішенням господарського суду Харківської області з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будуніверсалсервіс" стягнуто судовий збір у розмірі 4068,19 грн. На виконання вказаного рішення 17.09.2012 року господарським судом Харківської області видано наказ.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 року з відповідача на користь позивача стягнуто витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 6218,31 грн. та 3109,15 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги. Проте матеріали справи не містять наказу на виконання вказаної постанови.

При поданні касаційної скарги відповідачем зайво сплачено судовий збір у розмірі 1 604,66 грн. Зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню відповідачу з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР", м. Харків задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 року та рішення Господарського суду Харківської області від 30.08.2012 року по справі №5023/2210/12 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Будуніверсалсервіс", м. Краматорськ Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР", м.Харків про стягнення 529 534,47 грн. відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будуніверсалсервіс" (84323, Донецька область, м. Краматорськ, вул. О.Вишні, буд. 11, кв. 90, код ЄДРПОУ 33270707) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" (61106, м. Харків, Орджонікідзевський район, вул. Індустріальна, буд. 3, код ЄДРПОУ 32359553) витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 4068,19 грн., за подання касаційної скарги в сумі 5 295,35 грн.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" (61106, м. Харків, Орджонікідзевський район, вул. Індустріальна, буд. 3, код ЄДРПОУ 32359553) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 1 604,66 грн.