розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 р. у справі Господарського суду № 907/1039/13 Закарпатської області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення збитків та безпідставно отриманих коштів у сумі 9 666,26 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_3, дов. № 1638 від 28.05.2013 р.; відповідача: не з'явились;

У жовтні 2013 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою, у якій просила стягнути на її користь з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) грошові кошти у розмірі 9 666,26 грн., які складаються з: 4 137,60 грн. надлишково отриманих коштів та 5 528,66 грн. понесених ФОП ОСОБА_1 збитків.

Позовні вимоги ФОП ОСОБА_1, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ) обґрунтовувала тим, що ФОП ОСОБА_2 неналежно виконував роботи за укладеним між сторонами договором на будівництво дерев'яного будинку від 04.03.2013 р. в частині термінів та якості виконання робіт. Так, в порушення договірних зобов'язань ФОП ОСОБА_2 не завершив роботи у строк до 11.04.2013 р., у зв'язку з чим вона відмовилась від договору на виконання якого сплатила 28 000,00 грн. Оскільки ступінь готовності недобудованого будинку становить 51,38 %, а загальна вартість робіт складала 48 000 грн., ФОП ОСОБА_2 безпідставно утримує надлишково сплачені кошти у розмірі 4 137,60 грн. Окрім того, в результаті усунення недоліків, допущених ФОП ОСОБА_2 при виконанні договірних робіт, ФОП ОСОБА_1 було завдано збитків у розмірі 5 528,66 грн. які підлягають стягненню у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2013 р. (суддя Ушак І.Г.) у позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 р. (колегія суддів: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2013 р. залишено без змін.

Вказані судові рішення мотивовано недоведеністю належними та допустимими доказами посилань позивача на неналежне виконання відповідачем договірних робіт щодо якості та обсягу фактично виконаних робіт, а також неможливістю достовірно встановити обсяг, зміст, ціну та вимоги до договірних робіт через відсутність погодженого між сторонами проекту та проектно-кошторисної документації до договору.

ФОП ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 р. та рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2013 р. скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до Господарського суду Закарпатської області. Викладені у касаційній скарзі вимоги ФОП ОСОБА_1 обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення укладеного між сторонами договору від 04.03.2013 р., приписи ст.ст. 22, 177, 525, 843, 846, 849, 852, 857, 882 ЦК України та ст.ст. 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

ФОП ОСОБА_2 скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 р. - без змін. Викладені у відзиві вимоги ФОП ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

За розпорядженням секретаря другої судової палати від 24.03.2014 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. (головуючого), Мачульського Г.М. та Рогач Л.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- спірні правовідносини сторін виникли та ґрунтуються на умовах договору на будівництво дерев'яного будинку від 04.03.2013 р., за умовами якого Замовник (ФОП ОСОБА_1.) доручив, а Виконавець (ФОП ОСОБА_2) прийняв на себе зобов'язання по виготовленню дерев'яного будинку згідно наданого Замовником проекту, який є додатком до договору та підписаний кожною із сторін (далі - Договір);

- за умовами п. 1.1. Договору Замовник зобов'язався надати проект для виготовлення замовленого дерев'яного будинку, який є додатком до укладеного договору підряду та має бути підписаний кожною зі сторін правочину. Пунктом 1.1. Договору, також визначені загальні вимоги відносно замовленого дерев'яного будинку, його конструктивних частин, та матеріалів з яких вони мають бути виготовлені;

- відповідно до п. 1.4 Договору його загальна вартість становить 48 000,00 грн. Оплату за договором передбачено здійснити у три етапи: перший етап - авансовий платіж у розмірі 30% зазначеної суми, який здійснюється після підписання договору; другий етап оплати здійснюється після монтажу каркасу та даху також у розмірі 30 % суми; третій етап оплати - здійснення остаточного розрахунку (40% суми) після завершення всіх етапів будівництва;

- Виконавець починає виконувати замовлення з моменту поступлення попередньої оплати та підписання проектної документації. Строк виготовлення дерев'яного будинку - 30 календарних днів після підписання договору та першого етапу оплати (п.п. 2.3 - 2.4 Договору);

- згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договору передача (приймання-здача) комплектуючих деталей збірного дерев'яного будинку, згідно наданої Виконавцем специфікації, здійснюється представником замовника на складі Виконавця, про що складається відповідний акт; після чого Виконавець проводить монтаж збірного дерев'яного будинку на території Замовника на виготовлений фундамент;

- сторони приступили до виконання Договору: ФОП ОСОБА_1 здійснила оплату, в тому числі, попередню, двома платежами 07.03.2013 та 23.04.2013 на загальну суму 28 800,00 грн. за виготовлення дерев'яного будинку на рахунок ФОП ОСОБА_2, натомість останній розпочав виготовляти дерев'яний будинок за власним проектом, з врахуванням основних вимог до будинку викладених у п. 1.1. Договору, оскільки проекту замовленого дерев'яного будинку ФОП ОСОБА_1 так і не було надано ФОП ОСОБА_2;

- всупереч умов Договору сторони не здійснювали передачу об'єкту із складанням відповідних актів;

- в зв'язку із несвоєчасним виконанням ФОП ОСОБА_2 умов Договору, 21.05.2013 р. ФОП ОСОБА_1 звернулась до експерта для проведення експертного будівельно-технічного дослідження недобудованого дерев'яного будинку з метою з'ясування ступеню його готовності, визначення фактичної вартості виконаних робіт з урахуванням ступеню готовності та договірної ціни, а також вартості робіт, що потребують повторного виконання. За результатами дослідження 28.05.2013 експертом складено висновок № 88/05-13, згідно якого ступінь готовності недобудованого будинку складає 51,38 %; фактична вартість виконаних робіт, з урахуванням договірної ціни (48 000,00 грн.), складає 24 662,40 грн.; вартість робіт, що потребують повторного виконання, становить 5 528,66 грн.;

- 28.05.2013 р. ФОП ОСОБА_1 в односторонньому порядку (без участі та повідомлення ФОП ОСОБА_2) здійснила обстеження дерев'яного будинку, склала за його результатами акт № 1, яким встановила ступінь готовності недобудованого будинку та недоліки при його виготовленні;

- на підставі висновку експерта № 88/05-13 від 28.05.2013 р. та акту № 1 від 28.05.2013 р. ФОП ОСОБА_1 звернулась 29.05.2013 р. до ФОП ОСОБА_2 з вимогою про повернення надлишково сплачених грошових коштів у розмірі 4 137,60 грн. та відшкодування збитків у розмірі 5 528,66 грн. Вказані вимоги становлять предмет позову у даній справі, оскільки сторони не досягли згоди щодо врегулювання спору у досудовому порядку.

Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між сторонами у справі виникли правовідносини у сфері будівельного підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

За приписами частин 1, 2 ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Місцевим та апеляційним господарськими судами було встановлено, що в порушення умов Договору та наведених вище положень законодавства, проект замовленого дерев'яного будинку позивачем відповідачу передано не було, відповідного додатку до Договору між сторонами не підписано.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із правовою позицією судів попередніх інстанцій про те, що за відсутності погоджених проекту та проектно-кошторисної документації, сторони не визначили обсягу та змісту робіт по виготовленню дерев'яного будинку, а також вимог, які ставилися до цих робіт.

Порядок передачі та прийняття підрядних робіт визначено ст. 882 ЦК України, відповідно до частин 1, 2 та 4 якої, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, в порушення визначеного Договором та законодавством порядку, прийняв від відповідача незавершені ним роботи без акту прийому-передачі, тобто також без зазначення обсягу, змісту та вартості виконаних робіт, що унеможливлює встановлення наявності або відсутності недоліків фактично виконаних робіт та вартість робіт, пов'язаних з усуненням таких недоліків.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій надано належну правову оцінку тій обставині, що в умовах невизначеності обсягу, змісту та вимог до роботи по виготовленню дерев'яного будинку, складений в односторонньому порядку без участі та повідомлення відповідача акт обстеження дерев'яного будинку № 1 від 28.05.2013 р., а також, складений без достовірної інформації щодо обсягу, змісту та вимог до роботи за Договором висновок експерта № 88/05-13 від 28.05.2013 р., не можуть бути належними та допустимими доказами заподіяння ФОП ОСОБА_1 збитків на суму 5 528,66 грн. через неналежне виконання договірних робіт.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, місцевим та апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередніми судами надано належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо недоведеності позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про стягнення на її користь 5 528,66 грн. збитків за неналежне виконання договірних робіт та, відповідно, відсутності підстав для їх задоволення, колегія суддів Вищого господарського суду України визнає правомірними та обґрунтованими.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає передчасними висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про стягнення на її користь суми надлишково отриманих коштів у розмірі 4 137,60 грн., з огляду на наступне.

За приписами статей 188 Господарського кодексу України та 525 ЦК України (435-15) , зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до положень частини четвертої ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Згідно з частиною третьою ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини другої ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

З наведених положень законодавства вбачається, що договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін. При цьому, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги про стягнення надлишково отриманих коштів ФОП ОСОБА_1, із посиланням на положення ст. 1212 ЦК України обґрунтовує тим, що вона як замовник за Договором відмовилась від нього, Договір припинив свою дію і підстава на якій ФОП ОСОБА_2 були набуті спірні грошові кошти - відпала.

За приписами частини 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Правовий аналіз наведених вище положень законодавства та підстав звернення ФОП ОСОБА_1 до суду з позовними вимогами про стягнення надлишково отриманих коштів свідчить про те, що для правильного вирішення спору в цій частині, господарським судам попередніх інстанцій необхідно було надати правову оцінку посиланням позивача на відмову від укладеного Договору, дослідити відповідні докази відмови від Договору та встановити таким чином обставини чинності Договору.

Оскільки з встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що сторонами у справі вчинялись дії, направлені на виконання умов Договору, зокрема позивачем здійснено проплату робіт на загальну суму 28 000,00 грн., а відповідачем виконувались будівельні роботи за власним проектом, з врахуванням основних вимог до будинку викладених п. 1.1. Договору, господарським судам попередніх інстанцій, у разі встановлення факту припинення Договору у зв'язку з відмовою позивача від нього, необхідно було достовірно встановити вартість фактично виконаних відповідачем робіт, у раз необхідності, із призначенням відповідної судової експертизи у справі.

Між тим, вказані обставини, в порушення ст. 43 ГПК України, під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами встановлені не були, доводи, покладені в обґрунтування позовних вимог про стягнення надлишково отриманих коштів залишились без правової оцінки.

Виходячи зі змісту ст. ст. 47, 33, 43 ГПК України (1798-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові акти в частині відмови у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про стягнення на її користь суми надлишково отриманих коштів у розмірі 4 137,60 грн. прийняті з порушенням норм процесуального права, внаслідок чого фактичні обставини справи не були достовірно встановлені, у зв'язку з чим неможливо зробити висновки щодо їх обґрунтованості.

Відповідно до частини першої ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (розділом XII1 "ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ" ГПК України (1798-12) ) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 р. та рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2013 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про стягнення на її користь суми надлишково отриманих коштів у розмірі 4 137,60 грн. підлягають скасуванню, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області. В іншій частині постанова Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 р. підлягає залишенню без змін, оскільки вона відповідає нормам матеріального та процесуального права, а касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 не спростовує висновків господарських судів попередніх інстанцій.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 р. та рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2013 р. у справі № 907/1039/13 в частині відмови у стягненні 4 137,60 грн. надлишково отриманих коштів скасувати.