Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г.- головуючого,

Мележик Н.І.,

Гольцової Л.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційні

скарги Херсонської обласної ради та

Комунального закладу Херсонської обласної ради "Херсонський обласний онкологічний диспансер"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року

у справі № 923/1453/13

господарського суду Херсонської області

за позовом Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_5

до Комунального закладу Херсонської обласної ради "Херсонський обласний онкологічний диспансер"

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні

відповідача Херсонської обласної ради

про внесення змін до договору

за участю представників:

позивача - не з'явились;

відповідача - не з'явились;

третьої особи - не з'явились;

В жовтні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом до комунального закладу Херсонської обласної ради "Херсонський обласний онкологічний диспансер" про внесення змін до п.10.1 договору оренди комунального майна щодо продовження дії договору до 24.10.2016 року.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.11.2013 року (суддя Александрова Л.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року (судді: Ліпчанська Н.В., Мацюра П.Ф., Лисенко В.А.) рішення господарського суду Херсонської області від 19.11.2013 року скасовано, позов задоволено частково, внесено зміни до Договору оренди комунального майна, що належить до спільної власності територіальних громад області та перебуває в оперативному управлінні Херсонського обласного онкологічного диспансеру укладеного від 25.10.2010 року в частині строку його дії з метою приведення договору відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 (1759-17) № 1759, виклавши п. 10.1 у наступній редакції: "Цей Договір укладено строком на 5 років та діє з 25.10.2010 року до 25.10.2015 року". Також з відповідача стягнуто судовий збір.

В касаційних скаргах Херсонська обласна рада та комунальний заклад Херсонської обласної ради "Херсонський обласний онкологічний диспансер" просять скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року та залишити в силі рішення господарського суду Херсонської області від 19.11.2013 року, посилаючись на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, порушення норм Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" (1759-17) .

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин і повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що ФОП ОСОБА_5 визнано переможцем конкурсу на право оренди комунального майна, що належить до спільної власності територіальних громад області та перебуває в оперативному управлінні Херсонського обласного онкологічного диспансеру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 22,4 кв.м, строком на 1 рік (розпорядження голови Херсонської обласної ради від 15.09.2010 року № 61 "Про визначення переможців конкурсу за результатами засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу на право оренди комунального майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад області").

На виконання п. 2 вказаного розпорядження 25.10.2010 року між ФОП ОСОБА_5 (позивач) і комунальним закладом Херсонської обласної ради "Херсонський обласний онкологічний диспансер" (відповідач) укладено договір оренди комунального майна, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати, а позивач прийняти в строкове платне користування комунальне майно площею 22,4 кв.м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1, на 2-му поверсі будівлі.

Термін дії договору встановлено на один рік з 25.10.2010 року по 26.10.2011 року.

Факт приймання-передачі нерухомого майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 25.10.2010 року.

В подальшому, на підставі поданої позивачем заяви від 23.08.2013 року, рішення Херсонської обласної ради від 21.09.2011 року № 304 "Про надання дозволу на продовження договорів оренди комунального майна, що належить до спільної власності територіальних громад Херсонської області" та укладеної сторонами додаткової угоди, строк дії договору продовжено до 24.10.2013 року.

22.07.2013 року ФОП ОСОБА_5 подано заяву із пропозицією продовження строку дії договору на п'ять років.

Листом від 06.08.2013 року відповідачем відмовлено у продовженні строку дії договору із посиланням на необхідність використання приміщення за його технічним призначенням.

На повторну пропозицію від 18.10.2013 року щодо продовження дії договору до 24.10.2016 року на підставі ст. 17 "Про оренду державного та комунального майна" відповідач вимагав оплати орендних платежів та повернення орендованого майна у зв'язку із закінченням терміну дії договору.

Вважаючи, що комунальний заклад Херсонської обласної ради "Херсонський обласний онкологічний диспансер" порушує право ФОП ОСОБА_5 на продовження дії договору відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно якої термін договору оренди визначається за погодженням сторін, але не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін, позивач звернувся до господарського суду з позовом про внесення змін до договору.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про внесення змін до спірного договору, господарський суд першої інстанції вказав на їх необґрунтованість, пославшись на пропозицію саме позивача про продовження дії договору на 2 роки.

При цьому, місцевим господарським судом зазначено, що термін оренди є істотною умовою договору, а з огляду на вимоги положень ст. 284 ГК України, ч. 1. ст. 759 ЦК України, ч. 1 ст. 10 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", ч. 7 ст. 180 ГК України сторонами визначено та врегульовано всі його істотні умови, у тому числі і строк при укладенні додаткової угоди про продовження строку дії договору до 24.10.2013 року.

Проте, апеляційна інстанція, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, та, задовольняючи частково позовні вимоги, вірно вказала на помилковість висновку суду першої інстанції щодо пропозиції ФОП ОСОБА_6 про продовження дії договору на менший ніж 5 років термін шляхом підписання нею додаткової угоди до спірного договору, оскільки сторони не позбавлені права вимагати внесення змін до діючих договорів в частині збільшення строку їх дії.

З огляду на приписи пункту 5 Прикінцевих положень до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" № 1759-VI від 15.12.2009 року (1759-17) , термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважається продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Статтею 3 цього ж Закону внесено зміни до частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Обов'язковість виконання всіма державними органами, в тому числі сторонами у справі, імперативних приписів вказаного закону не поставлено законодавцем у залежність від намірів власника (орендодавця) чи балансоутримувача використовувати орендоване майно для власних потреб або від будь-яких інших обставин, за винятком пропонування орендарем (суб'єктом малого підприємництва) меншого, ніж 5 років, терміну продовження договорів оренди державного та комунального майна.

Відтак, мінімальний п'ятирічний термін дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених як до набрання чинності цим Законом (до 30.12.2009 року), так і в тому числі спірного договору оренди від 25.10.2010 року, є встановленим в силу імперативних приписів п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 року (1759-17) № 1759, що свідчить про конституційний обов'язок сторін дотримуватись приписів цього Закону.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками Одеського апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та внесення змін до договору оренди комунального майна в частині строку його дії, оскільки вищевказаними положеннями законодавства передбачено продовження терміну дії вищевказаного договору до п'яти років з дня укладення.

Доводи касаційних скарг щодо порушення апеляційним господарським судом норм Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" (1759-17) не знайшли свого підтвердження, а тому є безпідставними.

В зв'язку з викладеним, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг не спростовують правильних висновків Одеського апеляційного господарського суду, в зв'язку з чим підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5 - 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційні скарги Херсонської обласної ради та Комунального закладу Херсонської обласної ради "Херсонський обласний онкологічний диспансер" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року у справі № 923/1453/13 залишити без змін.