розглянув у письмову провадженні за наявними матеріалами касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області (далі - управління ПФУ) на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року (судді Мікула О.І., Курилець А.Р., Кушнерик М.П.) у справі № 807/4158/13-а за адміністративним позовом управління ПФУ до товариства з додатковою відповідальністю (далі - ТзДВ) "Селена" про стягнення заборгованості, -

Управління ПФУ звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій у розмірі 33 892 грн 74 коп. за період з 27 січня 2010 року по 04 січня 2013 року.

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 24 грудня 2013 року позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 травня 2015 року постанову суду першої інстанції скасував, адміністративний позов на підставі статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції, чинній на час розгляду справи, залишив без розгляду.

Управління ПФУ не погодилося із рішенням суду апеляційної інстанції і звернулося із касаційною скаргою про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Вимоги мотивує тим, що строк звернення до адміністративного суду управління ПФУ не пропустило, оскільки листом від 23 жовтня 2013 року № 5097/05 повідомило відповідача про наявність заборгованості. До отримання підприємством розрахунку та закінчення терміну на його оплату витрати на відшкодування пенсії не вважаються заборгованістю. За відсутності відомостей про добровільне відшкодування цих витрат, управління ПФУ у встановлений законом строк звернулося до суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з'ясував обставини, на підставі яких було прийнято оскаржене рішення суду апеляційної інстанції, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Суди встановили, що ТзДВ "Селена" є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Селена", яке було реорганізоване згідно з наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 10 серпня 1994 року № 899 шляхом перетворення з державного підприємства "Селена". Відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", а з 01 січня 2004 року - платником страхових внесків відповідно до статті 15 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058).

Згідно із записами копії трудової книжки, виданої 19 липня 1973 року, довідки від 27 січня 2010 року № 19 про підтвердження наявності трудового стажу у ТзДВ "Селена" працювала ОСОБА_1 і, як убачається з цих записів, працювала в шкідливих умовах праці повний робочий день.

Відповідно до статтею 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ) визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також врегульовано порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до підпунктів "а", "б"-"з" цієї статті.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

За пунктом 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (z0064-04) , відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Розділу 15 Прикінцевих положень Закону № 1058.

За приписами пункту 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції.

Пунктом 6.9 Інструкції встановлено, що не сплачені та/або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених в абзаці другому пункту 6.1 цієї Інструкції, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що управління ПФУ 27 листопада 2013 року звернулося до суду з позовом про відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах ОСОБА_1 за період з 27 січня 2010 року по 04 січня 2013 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого статтею 99 КАС.

З таким висновком суду апеляційної інстанції Верховний Суд не погоджується з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, обставини, які стали підставами для відшкодування сум витрат на виплату і доставку пенсії, виникли після того, як Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 червня 2013 року захистив право позивачки на отримання пенсії на пільгових умовах і зобов'язав управління ПФУ призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Управління ПФУ листом від 29 жовтня 2013 року № 5097/05 надіслало до ТзДВ "Селена" розрахунок виплаченої ОСОБА_1 пенсії в розмірі 33 892 грн 74 коп. за період з 27 січня 2010 року по 04 січня 2013 року. Після отримання розрахунку відповідач добровільно не відшкодував.

Згідно з частиною першою статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Відповідно до статті 100 КАС адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Дата 04 січня 2013 року, від якої суд апеляційної інстанції повів відлік строку на звернення до суду і послався на неї як на підставу визнання пропуску строку звернення до суду, є днем у відтинку часу роботи у шкідливих умовах праці, за час якої позивачка ОСОБА_1 просила призначити і виплатити їй пенсію на пільгових умовах. За цей і дні роботи в шкідливих умовах праці, що передували йому від 27 січня 2010 року, управління ПФУ не проводило виплат і доставку пенсій. Подія із відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, які понесло управління ПФУ, насправді настала пізніше, після того як, згідно з аргументами апеляційної скарги, було виконано судове рішення від 20 червня 2013 року, ОСОБА_1 за означений вище відтинок часу роботи управління ПФУ упродовж вересня-жовтня 2013 року нарахувало і виплатило пенсію на пільгових умовах, фактично понесло витрати, запропонувало відповідачу їх відшкодувати, але такого відшкодування не отримало.

Із описаного вище перебігу обставин, можна простежити, що вони настали у строкових рамках, упродовж якого закон дозволяє звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

На ці обставини суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги й поспішно ухвалив рішення про залишення позовної заяви без розгляду на підставі статей 99, 100 КАС. Водночас таке рішення призвело до того, що цей суд фактично залишив без розгляду по суті доводи апеляційної скарги відповідача.

За положеннями пункту 2 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Наведені положення закону в контексті предмету касаційного перегляду дають підстави вважати, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення про залишення позовної заяви без розгляду, хоча фактичні обставини та правові передумови не давали для цього підстав. За вимогами закону після скасування такого рішення справу належить направити для продовження апеляційного розгляду. Тому касаційна скарга підлягає задоволенню в частині вимог про скасування оскарженого судового рішення.