головуючого суддів: Запорощенка М.Д., Акулової Н.В., Алєєвої І.В.розглянувши касаційну скаргу малого приватного підприємства "Продуктсервіс Купава", м.Київ на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 рокуу справі № 38/441 господарського суду міста Києва за позовом малого приватного підприємства "Продуктсервіс Купава", м.Київ до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Класік Констракшн", м. Київ, 2) Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, м. Київ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 Київської міської ради, м. Київза участю Прокуратури міста Києва про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії

За участю представників сторін:

від прокуратури: Баклан Н.Ю. (посв.№008813 від 11.10.2012 року);

від позивача: Сенін О.М. - директор (наказ №15 від 01.10.2009 року);

Воробйова Н.О. (дов.б/н від 01.07.2013 року);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Павлишин М.М. (дов.№7/26-17/0211/05 від 02.11.2012 року);

від третьої особи: не з'явився;

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2011 року по справі №38/441 (суддя: Станік С.Р.) позов задоволено; визнано за малим приватним підприємством "Продуктсервіс "Купава" право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 площею 193,9 кв.м.; вирішено усунути перешкоди у користуванні належним малому приватному підприємству "Продуктсервіс "Купава" нерухомим майном, а саме нежитловим приміщенням по АДРЕСА_1 площею 193,9 кв.м. шляхом зобов'язання Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва видати Малому приватному підприємству "Продуктсервіс "Купава" сертифікат відповідності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 площею 193,9 кв.м.

Рішення суду першої інстанції, мотивовано наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем на підставі рішення Третейського суду від 21.08.2008 року було набуто право власності на нежитлове приміщення літ. "А" по Броварському проспекті, 33-в у м. Києві, яке було реконструйоване по договору про спільну діяльність від 21.01.2009 та загальна площа якого після реконструкції склала 193,9 кв.м., але оскільки відповідач-1 не передав всупереч укладеному договору позивачу необхідні документи для реєстрації права власності позивача на спірне нерухоме майно, цим він заперечує право власності позивача на зазначене нерухоме майно; відповідач-2, відмовивши позивачу у видачі сертифікату відповідності, вчиняє перешкоди у користуванні позивачем нежитловим приміщенням по АДРЕСА_1 площею 193,9 кв.м. тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 року по справі №38/441 (судді: Іоннікова І.А., Гончаров С.А., Зубець Л.П.) рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2011 р. у справі №38/441 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки спірне майно побудовано за відсутністю проектної та дозвільної документації, не прийнято у встановленому законом порядку в експлуатацію, відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 193,9 кв.м.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, мале приватне підприємство "Продуктсервіс Купава", м.Київ звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 року по справі №38/441, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2011 року у справі №38/441 залишити в силі.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні, представник позивача підтримав вимоги та доводи викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Представники прокуратури та представник відповідача-2, у судовому засіданні, проти задоволення касаційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Третейського суду від 21.08.2008 у справі № 21/08/08 було задоволено зустрічний позов МПП "Продуктсервіс "Купава" до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_8, а саме: визнано за МПП "Продуктсервіс "Купава" право власності на нежитлові приміщення - магазин павільйон "В" площею 100,65 кв.м. та "Г" площею 12,6 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (на переході до магазину "Дитячий світ" біля станції метро "Дарниця" Дніпровського району м. Києва).

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26.08.2008 винесено ухвалу про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду від 21.08.2008.

Згідно з витягами щодо державної реєстрації прав, виданих КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна", за МПП "Продуктсервіс "Купава" на підставі рішення третейського суду від 21.08.2008 та ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26.08.2008 було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення площею 100,65 кв.м. (№ запису 1051-П в книзі 219п-228) та площею 12,6 кв.м. (№ запису 10392 в книзі 217п-261).

21.01.2009 між МПП "Продуктсервіс "Купава" (сторона-1) та ТОВ "БФ "Класік Констракшн" (сторона-2) укладено договір про спільну діяльність, предметом якого є організація спільної діяльності, пов'язаної з реконструкцією, будівництвом об'єкта нерухомості нежитлового приміщення - магазину-павільйону по АДРЕСА_1, зокрема для: проведення ремонтних робіт та робіт по реконструкції об'єкта нерухомості, проведення будівництва об'єкта нерухомості - нежитлової будівлі, введення в експлуатацію і реєстрація права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 (п. 1.1, 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3).

Відповідно до п. 3.1 та п.п. 3.1.1 договору позивач зобов'язався з моменту підписання цього Договору за власні кошти здійснювати, проведення робіт по реконструкції, будівництву нежитлового приміщення по АДРЕСА_1.

Відповідно до п.п.4.1.1. та п.п.4.1.2. відповідач-1 зобов'язався з моменту підписання цього Договору отримати відповідну дозвільну документацію на проведення реконструкції, будівництва нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, після завершення позивачем робіт по реконструкції, будівництву нежилих приміщень, ввести в експлуатацію нежилі приміщення майнового комплексу та зареєструвати право власності на майновий комплекс за позивачем.

Після закінчення позивачем робіт згідно умов договору про спільну діяльність від 21.01.2009, які були завершені у березні 2009, загальна площа нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 склала 193,9 кв.м., і позивач звернувся до відповідача-1 з проханням надати йому необхідні документи для реєстрації права власності згідно умов договору; до відповідача-2 з заявою про видачу сертифікату відповідності нежилого приміщення по АДРЕСА_1 площею 193,9 кв.м, але відповідач-1 листом від 09.09.2011 №7/26-6133/11 відмовив позивачу у видачі сертифікату відповідності, з посиланням на те, що позивачем не подано документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифікату.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом до ТОВ "БФ "Класік Констракшн" та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва про визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 193,9 кв.м., та усунення перешкод у користуванні зазначеним майном шляхом зобов'язання інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва видати сертифікат відповідності на нежиле приміщення загальною площею 193,9 кв.м. по АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" (у редакції чинній на момент проведення спірних робіт) встановлено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю).

Стаття 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" (у редакції, яка була чинною на час здійснення робіт) передбачає, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному ст. 24 ЗУ "Про планування і забудову територій" (діяв станом на час будівництва та реконструкції).

Відповідно до статті 24 ЗУ "Про планування і забудову території" (у редакції чинній на час здійснення будівельних робіт) встановлено, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво). Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України або її територіальних органів (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю).

Відповідно до ч.2, 3 ст. 18 Закону України "Про основи містобудування" (в редакції чинній на момент проведення робіт) встановлено, що будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад. Це право ради можуть делегувати відповідним виконавчим органам. Закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

Крім того, відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірне майно побудовано за відсутністю проектної та дозвільної документації; вказане майно не прийнято у встановленому законом порядку в експлуатацію; матеріали справи не містять доказів на підтвердження надання Інспекцією документа, який би надавав право на виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення на Броварському проспекті, 33-в, що є однією з підстав правомірної відмови у видачі сертифіката відповідності об'єкта державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у власності позивача чи користуванні земельної ділянки площею 193,9 кв. м по АДРЕСА_1.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 193,9 кв.м. та усунення перешкод у користуванні зазначеним майном шляхом зобов'язання інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва видати сертифікат відповідності на нежиле приміщення загальною площею 193,9 кв.м. по АДРЕСА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясував дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваного судового акту не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятої постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - мале приватне підприємство "Продуктсервіс Купава", м.Київ.