головуючого: Першикова Є.В., суддів: Ходаківської І.П., Яценко О.В., розглянула касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Спіка" (далі - Товариство) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.13 у справі № 05-6-16/11 господарського судуміста Києва за позовом Товариства до Святошинської районної у місті Києві ради (далі - Райрада) про визнання незаконним та скасування чинності рішення.

В засіданні взяли участь представники:

- Товариства: Данильчук М.Я. (копія витягу з ЄДР № АВ 259722) у судовому засіданні 18.04.13, 25.04.13; - Райради:не з'явилися.

Ухвалою від 21.03.13 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Першикова Є.В., суддів - Сибіги О.М., Яценко О.В. касаційну скаргу Товариства було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.04.13.

У зв'язку з виходом судді Данилової Т.Б. з відпустки розпорядженням секретаря другої судової палати від 03.04.13 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Першиков Є.В., судді - Данилова Т.Б., Яценко О.В.

У судове засідання 04.04.13 представники сторін не з'явились, письмового обґрунтованого відзиву до касаційної інстанції не надійшло, що на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, позбавляє учасників судового процесу можливості належним чином здійснювати захист прав та законних інтересів, а тому керуючись ст.ст. 77, 111-5, 111-8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено в межах строків на 18.04.13.

У зв'язку з виходом судді Ходаківської І.П. з лікарняного розпорядженням секретаря другої судової палати від 17.04.13 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Першиков Є.В., судді - Ходаківська І.П., Яценко О.В.

У судовому засіданні 18.04.13 в порядку, визначеному ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 25.04.13.

Про вказані обставини присутнього представника сторони повідомлено на початку судового засідання 18.04.13, 25.04.13. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.04.13 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Ухвалою від 15.01.13 господарського суду міста Києва (суддя Ярмак О.М.) у прийнятті позовної заяви Товариства відмовлено.

Постановою від 14.02.13 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого - Зубець Л.П., суддів - Іоннікова І.А., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а ухвалу від 15.01.13 господарського суду міста Києва - без змін.

Вказані судові рішення мотивовані непідвідомчістю даного спору господарським судам. Суди виходили з того, що вимоги про скасування рішення Райради пов'язані з виконанням уповноваженим державним органом своїх владних управлінських функцій, а тому такий спір не підпадаю під господарську юрисдикцію та має вирішуватись в порядку адміністративного судочинства. Зокрема, судові інстанції зазначили про те, що відповідачем по справі виступає суб'єкт владних повноважень, і з огляду на визначені Товариством підстави та предмет, відповідна позовна заява не підпадає під категорії справ, визначених в ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, тому не підлягає вирішенню в господарському суді.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу від 15.01.13 господарського суду міста Києва та постанову від 14.02.13 Київського апеляційного господарського суду скасувати, а справу направити до господарського суду міста Києва для розгляду позовної заяви по суті.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми процесуального права, зокрема: ст.ст. 4, 22, 36, 53, 83, п. 3 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника Товариства, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Райради про визнання незаконним рішення Святошинської районної у місті Києві ради V-го скликання ХХХ-ї сесії № 469 від 28.10.10 "Про визнання приміщень житловими" та скасування його чинності. Вказаним рішенням визнано житловими приміщення учбових класів №№ 163, 165, 166 житлового будинку № 34 по вул.Миколи Ушакова в місті Києві та зобов'язано Святошинську районну у місті державну адміністрацію вказані приміщення прийняти в експлуатацію. Товариство вважає, що Райрада здійснила акт волевиявлення та прийняла рішення, яким перебрала на себе визначені законодавством функції Київської міської ради та його виконавчого органу - Київської міської державної адміністрації.

Товариство, вважаючи себе власником будинку, в якому розташовані спірні приміщення, оскільки його будівництво було здійснено на замовлення Товариства, в порядку ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 334, 393 Цивільного кодексу України звернулось з позовом у даній справі. При цьому, Товариство звертало увагу на те, що відповідне рішення Райради від 28.10.10 № 469 вже було предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, однак ухвалою від 02.12.10 Святошинського районного суду міста Києва у справі № 2а-871-1/10 провадження у справі було закрито за непідвідомчістю.

Відмовляючи в прийнятті позовної заяви Товариства, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Райрада є суб'єктом владних повноважень, і з огляду на підстави та предмет позову, позовна заява Товариства не підпадає під категорії справ, визначених у ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, тому не підлягає вирішенню в господарському суді.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що з даними висновками погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судами встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з прийняттям 28.10.10 Райрадою рішення № 469 "Про визнання приміщень житловими".

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що при вирішенні питань, пов'язаних з прийняттям позовних заяв, господарським судам слід розрізняти поняття підвідомчості і підсудності справ.

Підвідомчість у відповідності до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду у відповідності до ст.ст. 13, 15 і 16 Господарського процесуального кодексу України .

Господарські суди вирішуючи питання про підвідомчість справ повинні враховувати вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" де визначено, що місцевим господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги ст.ст. 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Підвідомчість господарських спорів визначено у ст. 3 Господарського кодексу України за умови участі у спорі суб'єкта господарювання та наявності між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) і якщо спірні відносини виникли з відповідних господарських правовідносин.

Справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень, які не мають ознак справ адміністративної юрисдикції повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Зокрема, відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 393 Цивільного кодексу України визнання судом незаконним і скасування акту органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Вказаним обставинам попередні судові інстанції не надали належної правової оцінки залишивши спір без розгляду справи по суті та створивши спір щодо підвідомчості спору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що предметом спору в даній справі є право власності на об'єкт нерухомого майна, зокрема, відновлення порушеного права зі сторони інших осіб. Тобто між сторонами існує спір про право, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Окрім того, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із доводами касаційної скарги про те, що в результаті прийняття оспорюваного рішення Райради виникли нові речі (квартири), що зумовлює настання правових наслідків майнового характеру, що, в свою чергу, виключає розгляд даного спору в порядку адміністративного судочинства, а тому висновки судів про відмову в прийнятті позовної заяви за непідвідомчістю спору господарським судам не ґрунтується на вимогах процесуального закону.

За таких обставин, прийняті у даній справі судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню в повному обсязі з передачею справи для розгляду по суті до суду першої інстанції.

Під час розгляду справи, суду слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 12, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Спіка" задовольнити.

Постанову від 14.02.13 Київського апеляційного господарського суду та ухвалу від 15.01.13 господарського суду міста Києва у справі № 05-6-16/11 господарського суду міста Києва скасувати.