ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

29 січня 2019 року

справа № 812/1619/16

адміністративне провадження №К/9901/31860/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року у складі судді Чиркіна С.М.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у складі колегії суддів Чебанова О.О., Сіваченко І.В., Шишова О.О.

у справі №812/1619/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тана"

до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області

про визнання протиправним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

21 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тана" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 грудня 2017 року № 0007111202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1834904 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 917452 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

30 січня 2017 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін 30 травня 2017 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, позов Товариства задоволений повністю, скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 12 грудня 2016 року №0007111202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1834904,00 грн за жовтень 2016 року та нараховані штрафні санкції у розмірі 917452,00 грн, з підстав недоведеності складу податкового правопорушення податковим органом покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

23 жовтня 2017 року податковим органом подана касаційна скарга, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статті 198 Податкового кодексу України та статей 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

23 жовтня 2017 року позивачем надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу, у яких просить залишити судові рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

25 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за скаргою податкового органу, справа №812/1619/16 з Луганського окружного адміністративного суду витребувана не була.

01 березня 2018 року матеріали касаційного провадження К/9901/31860/18 передані до Верховного Суду.

07 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги К/9901/31860/18 прийняті до свого провадження та витребувано з Луганського окружного адміністративного суду справу №812/1619/16.

19 березня 2018 року справа №812/1619/16 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 24195267, є платником податку на додану вартість з 05 грудня 2015 року, перебуває на податковому обліку податкового органу.

12 грудня 2016 року керівником податкового органу згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України прийняте податкове повідомлення-рішення №0000741401, предметом якого є зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2016 року у сумі 1834904 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 917452 грн, на підставі акта камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариством за жовтень 2016 року від 01 грудня 2016 року №1875/12-14-12-01/25-24195267 (далі - акт перевірки), за порушення положень пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), за положеннями останнього із наведених пунктів при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 цього кодексу платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті. Згідно з підпунктом 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (?накл), обчислену за такою формулою: ?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 5 розділу V Порядку заповнення та надання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28 січня 2016 року (z0159-16) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289 (z0159-16) , платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент подачі податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року 21 листопада 2016 року о 14:49:19 і заяви про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 2500000 грн., сума реєстраційного ліміту, обчисленого за правилами підпункту 200-1.3 Податкового кодексу України (2755-17) , складала 3165095,96 грн, що підтверджується квитанцією № 2 від 21 листопада 2016 року.

Відтак, позивач правомірно прийняв рішення і заявив бюджетне відшкодування у сумі 2500000 грн, яка не перевищувала реєстраційний ліміт.

Сума 665095,96 грн відображалась у системі електронного адміністрування податку на додану вартість станом на 21 листопада 2016 року о 15:03:03, тобто, після прийняття податкової декларації з податку на додану вартість 21 листопада 2016 року о 14:49:19.

На час подання податкової декларації сума реєстраційного ліміту складала 3165095,96 грн, позивачем заявлено суму бюджетного відшкодування 2500000 грн, суди попередніх інстанцій визнали прийнятними доводи позивача про те, що вказана сума, на яку посилається відповідач, 665095,96 грн. виникла після подання податкової декларації внаслідок віднімання суми бюджетного відшкодування (2500000 грн.) від суми наявного реєстраційного ліміту (3165095,96 грн.).

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідач у порушення вимог чинного законодавства при проведенні перевірки взяв за основу реєстраційний ліміт не на час подання звітності, а суму, яка виникла за вирахуванням суми заявленого бюджетного відшкодування.

Висновуючись на тому, що податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2016 року прийнята податковим органом 21 листопада 2016 року, відповідач безпідставно не зарахував 1 834 904,00 грн. до від'ємного значення, що обумовило протиправне зменшення позивачу розмір бюджетного відшкодування на зазначену суму та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі №812/1619/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер ' 'p'