головуючого судді Гончарука П.А., судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Стратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивача не з'явився; від відповідача Карпсюк О.В.; від третьої особи 1 не з'явився; від третьої особи 2 не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.08.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року у справі № 908/2118/13 Господарського суду Запорізької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей - Колект" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1. Державної реєстраційної служби України в особі структурного підрозділу Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції державної реєстрації 2. Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" про усунення перешкод у користуванні майном

У червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Наталі" (надалі - ТОВ "Наталі", позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей - Колект" (надалі - ТОВ "Кей - Колект", відповідач) про усунення перешкод у користуванні майном, а саме : визнання договору іпотеки № 11085765000/3 від 29.11.2013 року таким, що припинився; усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівська бухта, 23, яке розташоване на земельній ділянці площею 1978 кв.м, шляхом проведення Державною реєстраційною службою України в особі структурного підрозділу Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна іпотекою.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно чинить перешкоди у користуванні зазначеного майно, оскільки, незважаючи на те, що відповідно до ст. 609 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України (435-15) грошове зобов'язання Фізичної особи-підприємця Дихно Ігора Романовича (надалі - ФОП Дихно І.Р.) перед банком припинилося у зв'язку з банкрутством фізичної особи - підприємця, а тому й іпотека, що має похідний характер від основного зобов'язання, в силу вимог ст. 593 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про іпотеку" також припинилася, не вчиняє дії щодо подання заяви про зняття заборони на відчуження нерухомого майна.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не доведено сам факт вчинення відповідачем перешкод у користуванні належного йому майна.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.08.2013 року у справі № 908/2118/13 (суддя Давиденко І.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Агапова О.Л., суддів : Кододової О.В. та Матртюхіної Н.О.), в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на незастосування норм ст. 8, 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 17 Закону України "Про іпотеку", ст. 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та порушення ст.ст. 55, 124, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, просить скасувати судові рішення у справі та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення. При цьому, відповідач просить суд касаційної інстанції врахувати, що іпотека не припинилась, оскільки припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Дихно І.Р. не звільняє останнього від подальшого виконання кредитного договору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши згідно ст. 111-5, ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України (1798-12) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд Украйни дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 29.11.2006 року Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" (правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк") та ФОП Дихно І.Р. (позичальник) уклали кредитний договір № 11085765000 (надалі - кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику, а позичальник зобов'язався належним чином використати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті з лімітом в сумі 300000,00 доларів США.

У той же день з метою забезпечення виконання позичальником кредитних зобов'язань між банком і ТОВ "Наталі" (надалі - майновий поручитель) був укладений договір іпотеки № 11085765000/3, предметом якого є майновий комплекс, розташований на земельній ділянці площею 1978 кв.м, який знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Оріхівська бухта, будинок № 23.

Згідно із договором факторингу № 1 від 12.12.2011 року, укладеним між фактором - ПАТ "УкрСиббанк" - і клієнтом - ПАТ "Дельта Банк", відбулась передача права вимоги грошової вимоги до ФОП Дихно І.Р. (боржника) від ПАТ "УкрСиббанк" до ТОВ "Кей-Колект".

Постановою Господарського суду Запорізької області від 11.07.2011 року у справі № 29/5009/3735/11 визнано ФОП Дихно І.Р. банкрутом за його заявою та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.05.2012 року у справі № 29/5009/3735/11 підприємницьку діяльність ФОП Дихно І.Р. припинено; вимоги, що незадоволені за недостатністю майна, визнано такими, що погашені; провадження у справі припинено.

Позивач вважаючи, що оскільки зобов'язання ФОП Дихно І.Р. за кредитним договором перед кредитором припинились і таким чином припинились зобов'язання ТОВ "Наталі", як майнового поручителя за договором іпотеки, проте відповідач не вчиняє дії щодо зняття заборони на відчуження предмету іпотеки, чим обмежує його права як власника іпотечного майна, звернувся з позовом про усунення перешкод у користуванні зазначеним майном.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дійсно відповідно до ст. 609 ЦК України грошове зобов'язання позичальника перед ТОВ "Кей-Колект" припинилося у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності фізичної особи підприємця, а тому й іпотека, що має похідний характер від основного зобов'язання, в силу вимог ст. 17 Закону України "Про іпотеку" припинилася. Проте, враховуючи, що предметом позову є усунення перешкод у користуванні майном, суди дійшли висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем перешкод саме у користуванні майном, позивачем не доведено суду порушення з боку відповідача законних та охоронюваних інтересів позивача, і фактично позовні вимоги мають декларативний характер та не можуть бути виконані шляхом державно-примусової діяльності.

Суд касаційної інстанції погоджується із висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на відсутність порушення прав позивача, одночасно вважає помилковими висновки судів про те, що іпотека, що забезпечувала виконання основного зобов'язання ФОП Дихно І.Р. за кредитним зобов'язанням, припинилась у зв'язку припинення підприємницької діяльності Дихно І.Р.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в його постанові від 04.12.2013 року у справі № 6-125цс13, яка згідно ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з визнанням її банкрутом є не підставою припинення іпотеки, оскільки з огляду на положення ст. ст. 51, 52, 598 - 609 ЦК України, ст. ст. 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, оскільки основне зобов'язання за кредитним договором не припинилося, немає й підстав для припинення іпотеки, що свідчить про відсутність порушення прав порушення прав і законних інтересів ТОВ "Наталі".

Суд касаційної інстанції вважає, що у позові слід було відмовити саме з цих підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

При цьому, судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права призвело до прийняття неправильного судового рішення. Законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань.

Отже, враховуючи те, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судами першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, окремі помилкові висновки судів не вплинули на прийняття правильного та справедливого по суті рішення про відмову в позові, і доводи касаційної скарги не спростовують правильних і законних висновків судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, Вищий господарський суд України відхиляє касаційну скаргу та залишає без змін прийняті у справі судові рішення, але з урахуванням мотивів та підстав, викладених у даній постанові.

Керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталі" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 15.08.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року - без змін.