головуючого: суддів: Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. Студенця В.І. розглянувши касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 у справі № 919/942/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" до 1) Головного управління Державної казначейської служби України в місті Севастополі 2) Фінансового управління Севастопольської міської державної адміністрації 3) Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації 4) Комунального підприємства "Севміськводоканал" Севастопольської міської Ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державна податкова інспекція у Гагарінському районі міста Севастополя про визнання договору недійсним

за участю представників сторін

від позивача: Баженова А.А. - за довіреністю;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: не з'явився;

від відповідача-4: не з'явився;

від третьої особи:не з'явився.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.10.2013 року у справі № 919/942/13 позов задоволений в повному обсязі. Визнано недійсним договір № 24 від 03.08.2012 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 року № 517 (517-2012-п) , як такий що не відповідає закону. Застосовано реституцію шляхом повернення сторін договору № 24 від 03.08.2012 року в стан що існував до укладення договору, шляхом:

1) зобов'язання ПАТ "Енергетична компанія Севастопольенерго" перерахувати Комунальному підприємству "Севміськводоканал" Севастопольської міської Ради отримані за договором № 24 від 03.08.2012 кошти в сумі 468400 грн.;

2) зобов'язання Комунального підприємства "Севміськводоканал" Севастопольської міської Ради перерахувати Головному управлінню житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації отримані за договором № 24 від 03.08.2012 року кошти в сумі 468400 грн.;

3) зобов'язання Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації перерахувати Фінансовому управлінню Севастопольської міської державної адміністрації отримані за договором № 24 від 03.08.2012 кошти в сумі 468400 грн.;

4) зобов'язання Фінансового управління Севастопольської міської державної адміністрації перерахувати Головному управлінню Державної казначейської служби України в місті Севастополі отримані за договором № 24 від 03.08.2012 кошти в сумі 468400 грн.

Стягнуто солідарно з Головного управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі, Фінансового управління Севастопольської міської державної, Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації та Комунального підприємства "Севміськводоканал" Севастопольської міської Ради на користь ПАТ "Енергетична компанія Севастопольенерго" витрати по сплаті судового збору у розмірі 10515,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, 27.11.2013 р. Головне управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Севастополя від 24.10.2013 р., яку ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 р. повернуто заявникові на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою апеляційного суду Головне управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 року про повернення апеляційної скарги у даній справі, а справу направити для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України треті особи, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Форма і зміст апеляційної скарги визначені положеннями статті 94 Господарського процесуального кодексу України, частиною 3 якої встановлено, що до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, і це не заперечується скаржником, що до апеляційної скарги № 15-10/11118 від 22.11.2013 р. не було додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, в зв'язку з чим апеляційна скарга повернута скаржникові на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

При цьому, суд апеляційної інстанції послався на те, що у даному випадку Головне управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі не звільнено від сплати судового збору відповідно до п. 21 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки спір у даній справі не пов'язаний з питаннями, що стосуються її повноважень.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з вказаними висновками апеляційного господарського суду, оскільки вони зроблені з порушеннями норм ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Так, з 01.11.2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" (3674-17) , норми якого визначають правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п. 21 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняються Міністерство фінансів України, місцеві фінансові органи, Державна податкова служба України, Державна митна служба України, Державна казначейська служба України, Державна фінансова інспекція України та їх територіальні органи, Державна служба фінансового моніторингу України і Національний банк України - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є визнання недійсним договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 року № 517 (517-2012-п) , відповідно до якого для погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, Головне управління Державної казначейської служби України в місті Севастополі перераховує кошти в сумі 468400 грн. Фінансовому управлінню Севастопольської міської державної адміністрації, яке далі перераховує ці кошти Головному управлінню житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації, останнє перераховує ці кошти Комунальному підприємству "Севміськводоканал" Севастопольської міської Ради, яке перераховує ці кошти Позивачу, для погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 1 Положення про Головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 № 1280 (z1237-11) , основним завданням Головного управління Казначейства є реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п. 4 Положення Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань здійснює, зокрема, здійснює покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів та надання середньострокових позик місцевим бюджетам за рахунок коштів єдиного казначейського рахунка відповідно до законодавства та розподіл коштів між місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.

Відтак, враховуючи предмет спору у даній справі, підстави на яких ґрунтуються позовні вимоги та передбачені законодавством повноваження Головного управління Державної казначейської служби України в місті Севастополі, колегія суддів приходить до висновку, що дана справа є безпосередньо пов'язаною з повноваженнями Головного управління Державної казначейської служби України в місті Севастополі, оскільки спірний договір, укладався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 року № 517 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості і з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" (517-2012-п) .

Крім того, пов'язаність даної справи з повноваженнями Головного управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі підтверджується тим, що відповідно до вищезазначеного Порядку, підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію, на підставі довідки, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Таким чином, повернувши безпідставно відповідачу апеляційну скаргу на підставі п.3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України обмежив скаржника в реалізації прав, передбачених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України.

За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню як прийнята внаслідок помилкового застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а справа передачі до цього ж суду для розгляду по суті апеляційної скарги відповідача.