розглянувши матеріали касаційної скарги заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2013 у справі господарського суду № 5023/3330/12 Харківської областіза позовом прокурора Нововодолазького району Харківської області в інтересах держави в особі Державної акціонерної компанії "Хліб України" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Приватного підприємства "Агрохолдінг "Торнадо", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудскло" дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база № 84" про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

в судовому засіданні взяли участь представники : - позивача Костюк І.В. - відповідача -1 Васильєва Н.С. - відповідача-2 не з'явився - третьої особи не з'явився - Генеральної прокуратури УкраїниТомчук М.О.

В липні 2012 року прокурор Нововодолазького району Харківської області в інтересах держави в особі державної акціонерної компанії "Хліб України" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до приватного підприємства "Агрохолдінг "Торнадо", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: дочірнє підприємство державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база № 84" та товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудскло", в якому просив суд визнати право державної власності за державною акціонерною компанією "Хліб України" на нежитлові приміщення робочої вежі, силосного корпусу № 2 і силосного розширеного корпусу № 2, зерносушарки, пило від'ємника, контори елеватора, силосного корпусу № 1 і силосного розширеного корпусу № 1, залізничних ваг, електромайстерні з трансформаторною підстанцією, механічної майстерні, авто вагової, лабораторії, адміністративної будівлі, що розташовані за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с.Ватутіно, вул. Нова. Витребувати вказане майно у приватного підприємства "Агрохолдінг Торнадо" на користь держави в особі Державної акціонерної компанії "Хліб України".

Дана справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Харківської області від 26.03.2013 (суддя Шатерніков М.І.) у справі № 5023/3330/12 в позові відмовлено повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 у даній справі змінено процесуальний статус товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудскло" з третьої особи на відповідача.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2013 (головуючий Черленяк М.І., судді: Івакіна В.О., Ільїн О.В.) рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Державна акціонерна компанія "Хліб України", приватне підприємство "Агрохолдінг "Торнадо", товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудскло", дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база № 84" не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111-2 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудскло", дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база № 84" не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Приймаючи рішення у справі про відмову в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що прокурором невірно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Висновки судів попередніх інстанцій про відмову у позові є обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Статтею 20 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, яка діяла на час подання позову) при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 361 цього Закону (в редакції, яка діяла на час подання позову) визначено підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

За приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 (v003p710-99) у справі № 1-1/99 зазначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. У справах, порушених за позовною заявою прокурора, орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, згідно зі статтею 29 Господарського процесуального кодексу набуває статусу позивача.

При цьому, у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У пункті 3 постанови № 7 від 23.03.2012 (v0007600-12) "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та як вбачається з тексту позовної заяви, позивачем у даній справі прокурор зазначив державну акціонерну компанію "Хліб України".

Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

В статті 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" № 185-V від 21.09.2006 зазначено, що управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до статті 4 названого закону, суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); Національна академія наук України, галузеві академії наук. Державна керуюча холдингова компанія має статус уповноваженого органу управління щодо об'єктів управління державної власності, що передані до її статутного капіталу та статутного капіталу її корпоративних підприємств.

Відповідно до статті 6 цього ж закону уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності; затверджують статути (положення) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, і господарських структур та здійснюють контроль за їх дотриманням; передають функції з управління об'єктами державної власності господарським структурам та здійснюють контроль за діяльністю господарських структур; ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів; здійснюють управління корпоративними правами держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пункту 1 Статуту державної акціонерної компанії "Хліб України", компанія утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 1000 (1000-96-п) , є публічним акціонерним товариством та правонаступником Головного управління по хлібопродуктах та Головного управління комбікормової промисловості Мінсільгосппрод.

Відповідно до пункту 29 Статуту державної акціонерної компанії "Хліб України" засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження щодо управління корпоративними правами держави стосовно Компанії здійснює Міністерство аграрної політики України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року № 764 (764-2010-п) .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Міністерство аграрної політики України, правонаступником якого є Міністерство аграрної політики та продовольства України, яке є уповноваженим органом управління майном, в якості позивача прокурором не зазначалось і до участі у справі не залучалось.

Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прокурором, в даному випадку, невірно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, що стало підставою для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що господарські суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних відносин норми матеріального права та процесуального права.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу прокурора на те, що дане рішення не є перешкодою для звернення до суду за захистом інтересів держави з іншим позовом, при цьому правильно вказавши орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України.