Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест", м. Київ

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013

зі справи № 5011-12/6627-2012

за позовом Ворлд Рестлінг Інтертеймент, Інк. (World Wrestling Entertaiment, Inc.), Стемфорд, США (Stamford, USA)

до відповідачів: 1.фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Васильків Київської області

2.товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест", м. Київ

3.фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Одеса

4.товариства з обмеженою відповідальністю "Ріаллі Україна", м. Київ

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1.ОСОБА_3 м. Київ

2.товариство з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер", м. Київ

про зобов'язання вчинити дії та стягнення компенсації.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Карлаш Ю.І.;

відповідача-1 - не з'явився;

відповідача-2 - Сказко О.М.;

відповідача-3 - не з'явився;

відповідача-4 - не з'явився;

третьої особи-1 - не з'явився;

третьої особи-2 - Баданін В.В.

У травні 2012 року позивач звернувся з позовом, згідно з яким просив захистити належні йому виключні майнові права стосовно декількох об'єктів інтелектуальної власності шляхом зобов'язання відповідачів вчинити певні дії та стягнення з останніх відповідних сум компенсації за порушення цих прав.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 03.07.2012 та від 07.08.2012 були залучені до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 та товариство з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер".

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2013 у справі № 5011-12/6627-2012 (суддя Прокопенко Л.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 (колегія суддів у складі: суддя Пантелієнко В.О. - головуючий, судді Разіна Т.І. і Шипко В.В.), позов задоволено частково. Заборонено товариству з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест" використовувати торговельну марку WWE у доменному імені ІНФОРМАЦІЯ_1 та надання твору "CM Punk Best in the World", твору "John Cena Persevere", твору "John Cena Rise Above Hate" для ознайомлення публіки таким чином, що її представники можуть здійснювати доступ до зазначених творів з будь-якого місця і в будь-який час. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест" на користь позивача компенсацію у розмірі 10940,00 грн. за порушення авторських прав. Заборонено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 використовувати торговельну марку WWE у доменних іменах ІНФОРМАЦІЯ_1 Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь позивача компенсацію у загальному розмірі 21880,00 грн. за порушення авторських прав за допомогою інтернет-сайтів за адресами ІНФОРМАЦІЯ_1 Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Ріаллі Україна" на користь позивача компенсацію у розмірі 10940,00 грн. за порушення авторських прав. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відповідач-2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Скарга мотивована тим, що рішення судів прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, позивач є власником свідоцтв України від 25.05.2007 № 77185 та від 10.08.2007 № 80892 на знак для товарів і послуг WWE, який було зареєстровано за 9, 16, 25, 28, 41 класами МКТП, а також набув майнові права на твори.

Відповідно до інших обставин попередніми судовими інстанціями з'ясовано, що:

- товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест" є реєстрантом та реєстратором доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1;

- приватний підприємець ОСОБА_1 є реєстрантом доменних імен ІНФОРМАЦІЯ_1, а також контролює та адмініструє субдоменне ім'я ІНФОРМАЦІЯ_1;

- приватний підприємець ОСОБА_2 є реєстратором доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1;

- товариство з обмеженою відповідальністю "Ріаллі Україна" є реєстрантом Інтернет сайту prostoprint.com.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідач не надав правовстановлюючих документів на знак для товарів і послуг WWE, який він використовує у своїй діяльності, а також не надав доказів отримання ним від позивача дозволу на використання цього знака.

Підтверджуючи правильність висновків суду першої інстанції в іншій частині, а саме щодо встановленого порушення майнових авторських прав позивача, апеляційний суд також виходив з того, що відповідачі, використовуючи у своїй діяльності твори, не надали відповідних правовстановлюючих документів або доказів отримання від позивача дозволу на використання цих творів.

З такими висновками попередніх судових інстанцій погодитись не можна.

Відповідно до змісту статей 47, 32, 43, 84, 105 ГПК України (1798-12) , а також з врахуванням рекомендацій, що викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставини, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Наведені вимоги чинного законодавства, а також роз'яснення Пленуму Верховного Суду України не були належним чином враховані судами попередніх інстанцій при розгляді справи.

Зокрема, як це вбачається із змісту оскаржуваних судових рішень, вирішуючи спір щодо тієї його частини, згідно з якою позивач просив захистити належні йому майнові права стосовно знака для товарів і послуг WWE, суди допустили неповноту у з'ясуванні обставин справи.

Так, встановивши, що обсяг правової охорони, яка була надана знаку для товарів і послуг WWE, стосується товарів 9, 16, 25, 28, 41 класів МКТП, а також дійшовши висновку про незаконне використання цього знака відповідачами, суди, пославшись в обґрунтування своїх висновків на самі лише пояснення позивача, залишили поза увагою, що відповідно до статей 5, 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" власник відповідних прав на знак має право забороняти іншим особам використовувати тотожне чи схоже до ступеня змішування з цим знаком позначення лише стосовно тих товарів і послуг, щодо яких цей знак зареєстровано, чи споріднених з ними товарів і послуг. У цьому ж зв'язку суди, не дослідивши відповідних доказів, не встановили ніяких фактичних обставин використання спірних позначень кожним з відповідачів за цією справою у частині фактичного зображення цих позначень та переліку товарів і послуг, для яких вони використовувались.

Вирішуючи спір в іншій частині, а саме щодо захисту авторських прав позивача, попередні судові інстанції також, не дослідивши відповідних доказів, не встановили, якими саме правами та стосовно яких саме творів, що заявлялись до захисту за цією справою, володіє позивач; у якій саме об'єктивній формі ці твори знайшли своє вираження; якими доказами підтверджується належність відповідного обсягу прав стосовно цих творів саме позивачу; якими доказами підтверджується факт використання відповідних об'єктів авторських прав позивача кожним з відповідачів та які саме обставини свідчать про незаконність такого використання; у який саме спосіб відповідачі використовували відповідні об'єкти авторських прав позивача.

Визначаючи розмір належної позивачу компенсації у зв'язку з порушенням його авторських прав, суди, як це вбачається із змісту оскаржуваних рішень, зазначили про те, що стягнення з відповідачів компенсації у розмірі 10 940, 00 грн., на їхню думку, буде відповідати критерію справедливості, добросовісності та розумності. В той же час, як це вбачається з резолютивної частини рішення суду першої інстанції, судом стягнуто з відповідачів за порушення авторських прав грошову компенсацію, загальний розмір якої значно перевищує той, що був визначений до стягнення у мотивувальній частині цього ж рішення.

В цілому ж, мотивуючи свої висновки щодо наявності підстав для стягнення грошової компенсації у певному розмірі, суди не зазначили у своїх рішеннях про те, які саме обставини, що були встановлені ними за справою дають підстави вважати, що виплата позивачу компенсації у розмірі 10 940,00 грн. буде відповідати тим загальним засадам цивільного законодавства, що визначені статтею 3 ЦК України.

У цьому ж зв'язку суди не звернули уваги на те, що відповідно до наявних у справі документів позивач, звернувшись до суду за захистом своїх прав, стверджував, що відповідачі, порушуючи належні йому права стосовно згаданих об'єктів інтелектуальної власності, діяли спільно.

При цьому незаконне використання ними належних йому творів та знака для товарів і послуг було пов'язане із пропонуванням до продажу та самим продажем також контрафактного товару.

З огляду на такі пояснення позивача суди мали взяти до відома, що відповідно до статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право, у тому числі, подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), а суди, в свою чергу, мають право постановити рішення, у тому числі, про виплату компенсації замість відшкодування збитків.

Суди також повинні були врахувати, що відповідно до вимог статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Наведені вимоги чинного законодавства попередні судові інстанції також залишили поза увагою, достовірність пояснень позивача з цього приводу не перевірили, поданих ним доказів не дослідили та не встановили відповідних обставин справи, пов'язаних із механізмом вчинення відповідачами тих незаконних дій, на які посилався позивач. Тобто не встановили чи дійсно порушення прав позивача відбувалось саме за спільною дією відповідачів; не з'ясували в чому саме полягала участь кожного з них у цих діях та не дійшли певних висновків про те, за якою саме формою із числа тих, що передбачені ст. 1190 ЦК України, мають нести відповідні особи відповідальність в даному випадку.

Крім того, як вбачається з наявних матеріалів справи, окрім вирішення наведених питань, що знайшли своє відображення в оскаржуваних судових рішеннях, позивач, формулюючи позовні вимоги, ставив на розсуд суду й інші питання, зокрема питання щодо грошових стягнень з відповідачів у зв'язку з незаконним використанням знака для товарів і послуг.

В той же час із змісту оскаржуваних судових рішень випливає, що в цій частині заявлені за справою вимоги судами розглянуті не були і фактично залишилися без будь-якого вирішення.

Вбачаючи підстави для покладання відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності позивача на приватного підприємця ОСОБА_1 на товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест" та на товариство з обмеженою відповідальністю "Ріаллі Україна", суди також залишили без будь-якого вирішення спір стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, який теж був залучений до участі у справі як відповідач.

Наведені обставини свідчать про неповне і поверхове дослідження обставин справи судами попередніх інстанцій.

Внаслідок цього прийняті ними за справою рішення не можуть вважатись такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У ході такого розгляду суду належить врахувати наведене, з'ясувати дійсність тих обставин, на які посилається кожна з сторін у своїх поясненнях по справі, та дослідити подані за справою докази. На підставі поданих, а за необхідності й додатково витребуваних доказів встановити фактичні обставини справи і в залежності від встановленого прийняти таке рішення, яке знаходилося б у повній відповідності з нормами матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111-7 - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

1.Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 зі справи № 5011-12/6627-2012 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.