головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач) з участю представників: позивача: відповідача: Несін Л.П. Якимчук С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 03 липня 2013 року Київського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2013 року у справі № 910/7767/13 за позовом комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до акціонерного товариства закритого типу "Рембуд" про стягнення 85 320, 07 грн.

16.04.2013 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 35 655,04 грн. боргу за надані комунальні послуги, 41 145,92 грн. інфляційних втрат, 8 519,11 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.07.2013 р. (суддя - Гавриловська І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2011 р. (головуючий - Баранець О.М., судді - Коршун Н.М., Синиця О.Ф.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 15.01.2004 р. між комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (абонент) та акціонерним товариством закритого типу "Рембуд" (субабонент) було укладено договір про надання комунальних послуг та участь у витратах на обслуговування інженерного обладнання та мереж № 53-Е, відповідно до якого предметом даного договору є надання комунальних послуг субабоненту у вигляді електропостачання, послуг телефонного зв'язку, холодного водопостачання, та відшкодування витрат з технічного обслуговування інженерного обладнання та мереж для забезпечення експлуатації будинку в період реконструкції (ремонту) за адресою: м. Київ, вул. Велика Кільцева дорога, 8.

Відповідно до п. 1.3.1. договору субабонент зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі, не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату за надані йому послуги, визначені даним договором, на розрахунковий рахунок абонента згідно з його рахунками.

Як встановлено господарськими судами, позивач свої зобов'язання за договором виконав, однак відповідач за надані послуги в строк не розрахувався.

27.02.2013 р. позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № 056/24-1288 про перерахування суми заборгованості за договором № 53-Е від 15.01.2004 р. у розмірі 35 655,04 грн.

Однак, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 35 655,04 грн. заборгованості за надані комунальні послуги за період з 01.02.2004 р. до 31.03.2005 р., 41 145,92 грн. інфляційних втрат та 8 519,11 грн. 3 % річних за період з 06.04.2005 р. до 21.03.2013 р.

У ході розгляду даної справи відповідачем - акціонерним товариством закритого типу "Рембуд" було подано до суду заяву про застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем є підставою для відмови у позові.

При цьому, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарськими судами, позовна давність щодо стягнення заборгованості за надані комунальні послуги за період з 01.02.2004 р. до 31.03.2005 р. сплинула 05.04.2008 р., а позивач звернувся з позовом до суду лише 16.04.2013 р. Отже, у зв'язку із тим, що позивач звернувся до суду з пропуском позовної давності, у межах якої може бути заявлено вимогу про стягнення заборгованості, а відповідачем було подано заяву про її застосування, то висновок господарських судів про відмову у задоволені позову у частині стягнення основного боргу є законним та обґрунтованим.

Також, позивачем було заявлено вимогу про стягнення 41 145,92 грн. інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 8 519,11 грн. за період з 06.04.2005 р. до 21.03.2013 р. Оскільки позивачу було відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення основного боргу у зв'язку з пропуском позовної давності, то господарські суди правомірно відмовили і в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних за спірний період.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 03 липня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2013 року у справі за № 910/7767/13 - без змін.