Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.04.2011 року у справі № 28/94-б (суддя – Копитова О.С.) прийнято заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 28/94-б; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Титича Віталія Миколайович; з моменту порушення провадження у справі введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, відповідно до ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; відкрито процедуру санації боржника; призначено керуючим санацією боржника Голову Правління Задорожнього Олександра Миколайовича. Ухвалу місцевого господарського суду прийнято з посиланням на ст. ст. 1, 3, 4- 13, 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Крім того, господарським судом першої інстанції відзначено, що до заяви про порушення справи про банкрутство додано план санації боржника, погоджений з кредиторами, і загальна сума вимог кредиторів перевищує 50% кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану, пропозиція щодо призначення керуючого санацією та розпорядника майна.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 року у справі № 28/94-б (головуючий суддя –Гарник Л.Л., Верховець А.А., Іваненко Я.Л.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" (далі за текстом –ПАТ "Терра Банк") в частині оскарження п. п. 4, 6, 7 ухвали Господарського суду міста Києва від 08.04.2011 року залишено без задоволення; п. п. 4, 6, 7 ухвали Господарського суду міста Києва від 08.04.2011 року залишено без змін; припинено апеляційне провадження в частині оскарження решти ухвали Господарського суду міста Києва від 08.04.2011 року; справу передано на розгляд Господарського суду міста Києва. Постанову апеляційного господарського суду в частині припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2011 року у цій справі, за винятком п. п. 4, 6, 7 оскаржуваної ухвали, прийнято на підставі п. 1) ч. 1 ст. 80 ГПК України. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Тітича В.М. оскільки матеріали справи не містять доказів, які могли б розглядатися у якості правових підстав вважати Тітича В.М. заінтересованою особою відносно боржника, або свідчили б про те, що ця особа належить до категорії осіб, що не можуть бути призначені арбітражним керуючим у справі про банкрутство. Крім того, подана божником заява про порушення справи про банкрутство відповідає вимогам ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "УніКредит Банк" (далі за текстом –ПАТ "УніКредит Банк") звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати повністю ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 року, провадження у справі припинити. В обґрунтування вимог касаційної скарги ПАТ "УніКредит Банк" посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, оскільки вимоги Компанії Ланара Трейдінг Інк. не є кредиторськими, а вимоги Компанії Дженіфекс Партісіпейшн Лімітед не підтверджені документально. На думку скаржника, наведені обставини свідчать також і про відсутність згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує 50% кредиторської заборгованості, на впровадження санації керівником. Крім цього, скаржник вважає, помилковим порушення провадження у справі, а також введення процедури розпорядження майном, призначення розпорядника майна, введення мораторію, відкриття процедури санації та призначення керуючого санацією, внаслідок неповного дослідження місцевим та апеляційним господарськими судами фактичних обставин справи.

Водночас, не погоджуючись з процесуальними актами господарських судів першої та апеляційної інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" (далі за текстом –ПАТ "ДБ Сбербанку Росії") звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 року в частині призначення розпорядника майна арбітражного керуючого Тітича В.М., впровадження процедури санації і призначення керуючого санацією керівника боржника Задорожнього О.М. і передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, про що винести відповідну постанову. Касаційну скаргу ПАТ "ДБ Сбербанку Росії" обґрунтовано порушенням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права. ПАТ "ДБ Сбербанку Росії", зокрема вказує, що господарський суд першої інстанції, призначаючи розпорядником майна особу, чия кандидатура запропонована боржником, порушив ч. 2 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 43 ГПК України. На думку ПАТ "ДБ Сбербанку Росії", місцевий господарський суд, порушивши вимоги ст. ст. 7, 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дійшов помилкового висновку про наявність кредиторської заборгованості боржника перед кредиторами, які погоджували план санації.

Поряд з цим, не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2011 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 року, ПАТ "Терра Банк" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ці судові рішення та припинити провадження у справі про банкрутство ВАТ "Капітал Лізинг". Касаційну скаргу ПАТ "Терра Банк" мотивовано тим, що оскаржувані судові рішення прийнято безпідставно та з порушенням чинного законодавства, норм матеріального та процесуального права, та внаслідок їх неправильного застосування. Так, ПАТ "Терра Банк" вважає, що на момент прийняття місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали у матеріалах справи були відсутні документи на підтвердження факту існування кредиторської заборгованості боржника перед ТК "Швидка доставка" та Компанією "Дженіфекс Партісіпейшн Лімітед". Водночас, ПАТ "Терра Банк" повідомляє дійсний розмір вимог кредиторів, які підписали план санації –94 179 217 грн. 50 коп., що не перевищує 50% кредиторської заборгованості боржника. Також, ПАТ "Терра Банк" посилається на відсутність права Компанії "Ланара Трейдінг Інк." пред'являти вимоги грошового характеру до ВАТ "Капітал Лізинг", що, в свою чергу, унеможливлює визнання її кредитором, який має право надавати згоду на впровадження процедури санації та призначення керівника боржника керуючим санацією.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.09.2011 року касаційні скарги ПАТ "УніКредит Банк", ПАТ "ДБ Сбербанку Росії" та ПАТ "Терра Банк" прийнято до розгляду, об'єднано в одне касаційне провадження та призначено їх до розгляду.

Боржник надав відзив на касаційні скарги ПАТ "УніКредит Банк", ПАТ "ДБ Сбербанку Росії" та ПАТ "Терра Банк", у якому вважає ухвалу місцевого господарського суду законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а касаційні скарги –без задоволення.

Водночас, відзив на касаційні скарги надав арбітражний керуючий Титич В.М., у якому вважає оскаржувані ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів прийнятими у повній відповідності вимогам чинного законодавства, просить залишити їх без змін, а касаційні скарги –без задоволення.

В судовому засіданні касаційної інстанції представник ПАТ "УніКредит Банк" подану ним касаційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. Водночас, представник ПАТ "УніКредит Банк" підтримав та просив задовольнити касаційні скарги ПАТ "ДБ Сбербанку Росії" та ПАТ "Терра Банк".

Представник ПАТ "ДБ Сбербанку Росії" підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити. При цьому, підтримала касаційні скарги, подані ПАТ "УніКредит Банк" та ПАТ "Терра Банк".

Представник ПАТ "Терра Банк" усі подані касаційні скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники ВАТ "Капітал Лізинг" проти касаційних скарг заперечили за наведених у відзиві на них підстав, просили ухвалу місцевого господарського суду та постанову господарського суду касаційної інстанції залишити без змін, а касаційні скарги –без задоволення.

Арбітражний керуючий Титич В.М. проти касаційних скарг ПАТ "УніКредит Банк", ПАТ "ДБ Сбербанку Росії" та ПАТ "Терра Банк" заперечив, просив відмовити у їх задоволенні, залишивши без змін ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосуванням господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суду першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

У відповідності зі ст. 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, які превалюють, як спеціальні норми права, у застосуванні над загальними нормами ГПК України (1798-12) .

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України (1798-12) , іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону (п. п. 1, 3 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) ).

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", керівник боржника має право подати згідно з вимогами ст. 7 цього Закону заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство за таких умов: за наявності рішення органу, до повноваження якого, згідно з законодавством або установчими документами боржника, віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а у випадку, якщо такі повноваження не визначені, - за наявності рішення органу боржника, до повноваження якого віднесено прийняття рішення щодо реорганізації чи ліквідації боржника; за наявності плану санації та письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує п'ятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санації керівника боржника. Для проведення санації боржника його керівником керівник боржника звертається у встановленому цим Законом порядку до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство для проведення санації з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею. До заяви керівника боржника додаються план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майна. Після розгляду заяви боржника у разі, якщо заява і додані до неї документи відповідають вимогам, установленим цим Законом, суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство боржника і відкриття процедури санації, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та призначає розпорядника майна та керуючого санацією - керівника боржника, які діють відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

Отже, ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство на загальних підставах, встановлених ст. 7 цього Закону, з обов'язковим виконанням також додаткових вимог (встановлених ст. 53 Закону), оскільки, по переконанню колегії суддів касаційної інстанції, у цьому випадку процедура розпорядження майном боржника окремо не проводиться і процедура санації відкривається тільки одночасно з порушенням справи про банкрутство.

В свою чергу, ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", встановлює, що заява боржника повинна містити, крім передбачених ч. 1 цієї статті відомостей, також і такі відомості: суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником; розмір заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування по податках і зборах (обов'язкових платежах); розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплати авторської винагороди; відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості; найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.

До заяви боржника додаються: рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду з заявою, крім випадків, передбачених ч. 5 цієї статті; бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства-боржника; перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави; рішення загальних зборів акціонерного товариства, учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю, яке визначає уповноважену особу акціонерів, учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, якщо це питання було вирішене ними; протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника, уповноважену особу акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю для участі в арбітражному процесі під час провадження у справі про банкрутство, а в разі неможливості скликання таких зборів - рішення конференції (зборів) представників працівників боржника, уповноважених осіб акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю; інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника (ч. 3 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", план санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань.

По переконанню колегії суддів касаційної інстанції, процесуальні дії суду під час вирішення питання про прийняття до розгляду заяви про порушення справи про банкрутство, та як наслідок позитивного вирішення цього питання –введення процедури розпорядження майном боржника та призначення розпорядника майна, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, і, в цьому випадку, відкриття процедури санації боржника та призначення керуючого санацією, а також інші дії, є нерозривними між собою та мають відповідну послідовність. При цьому, первісним є вирішення питання розгляду заяви про порушення справи про банкрутство, виходячи з приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та враховуючи положення тієї процедури, яка застосовується до боржника.

Апеляційним та місцевим господарськими судами встановлено, що голова правління ВАТ "Капітал Лізинг" звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації боржника в порядку, передбаченому ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на підставі відповідного рішення зборів акціонерів ВАТ "Капітал Лізинг", оформленого протоколом № 2 від 22.03.2011 року. До заяви про порушення справи про банкрутство додано План санації боржника, погоджений з кредиторами, загальна сума вимог яких (як вказано у заяві про порушення справи про банкрутство) перевищує 50% кредиторської заборгованості боржника, згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження цього плану та пропозиція щодо призначення керуючого санацією та розпорядника майна.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за загальною процедурою банкрутства ознаки неплатоспроможності боржника з’ясовуються судом у підготовчому засіданні. Втім, оскільки у справі про банкрутство, порушеній в порядку ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відсутнє підготовче засідання, то ознаки неплатоспроможності боржника слід з'ясовувати на стадії прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.

По переконанню колегії суддів касаційної інстанції, зміст ухвали місцевого господарського суду свідчить про ухилення господарським судом першої інстанції від виконання приписів ст. 86 ГПК України та вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) . Так, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не відповідає вимогам п. п. 2) –4) ч. 2 ст. 86 ГПК України щодо стислого викладу суті спору або змісту питання, з якого виноситься ухвала, мотивів винесення цієї ухвали з посиланням на законодавство та висновків з розглянутого питання.

Розглядаючи питання про прийняття заяви ВАТ "Капітал Лізинг" про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", місцевий господарський суд не надав належної оцінки матеріалам цієї заяви і прийняв заяву до розгляду та порушив провадження у цій справі виходячи лише з формальних вимог до заяви про порушення справи про банкрутство. Обмежившись переліком доданих до заяви ВАТ "Капітал Лізинг" матеріалів, господарський суд першої інстанції не надав їм належної оцінки, з посиланням на відповідні приписи чинного законодавства, а висновок місцевого господарського суду є загальним та не містить у собі висновків щодо кожного з питань, що мали бути розглянуті.

В свою чергу, апеляційний господарський суд, встановив, що до заяви ВАТ "Капітал Лізинг" про порушення провадження у цій справі додано баланс станом на 31.12.2010 року та звіт про фінансові результати боржника. Заява боржника містить відомості про відсутність заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших видах загальнообов'язкового державного соціального страхування по податках і зборах (обов'язкових платежах), про відсутність заборгованості по виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, з виплати авторської винагороди. У заяві викладено відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості, зазначено найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника, надано відомості про заставлене майно, перелік визнаних боржником вимог конкурсних кредиторів із зазначенням розміру вимог кожного визнаного кредитора. Також, до заяви боржника додано план санації ВАТ "Капітал Лізинг", погоджений з його кредиторами "ТОВ ТК "Швидка доставка" (сума вимог 14 179 217 грн. 50 коп.), Компанією "Дженіфекс Партісіпіейшн Лімітед" (сума вимог 8 094 643 грн. 29 коп.), Компанією "Ланара Трейдінг Інк" (сума вимог 80 000 000 грн. 00 коп.), загальна сума вимог яких перевищує 50% кредиторської заборгованості боржника, згідно з даними його бухгалтерського балансу.

Однак, на думку колегії суддів касаційної інстанції, встановлення самого лише факту наявності цих документів, не дає підстав для порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки зміст цих документів (зокрема, щодо вимог кредиторів, які дали згоду на процедуру санації та, відповідно погодили кандидатури розпорядника майна та керуючого санацією) також підлягає перевірці з наданням йому належної оцінки.

З огляду на наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки місцевого та апеляційного господарських судів передчасними.

Враховуючи ту обставину, що вирішення питання щодо правильності інших процесуальних дій господарських судів попередніх інстанцій є неможливим з огляду на приписи ст. 1117 ГПК України, за яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази та на підставі ч. 2 ст. 1115 ГПК України, з огляду на неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, є підставою для направлення справи на новий розгляд.

Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що скаржники у касаційних скаргах стверджують не тільки про порушення господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, в силу ст. 43 ГПК України, здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка, як вже відзначено вище, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Згідно положень ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.