У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "Перспектива" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування наказу від 24 листопада 2014 року №3510 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року №179226552210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року №179226552210. У решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки встановили правомірність формування позивачем у січні, березні 2014 року податкового кредиту за господарськими операціями з Товариствами з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сан Трейд", "Систем", "Клімат Енерджі" та "Благобуд Стандарт" на підставі відповідних первинних документів та податкових накладних.

У серпні 2016 року податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

13 вересня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення її недоліків на виконання вимог ухвали цього суду від 11 серпня 2016 року, справа №826/10290/15 витребувана з суду першої інстанції.

23 вересня 2016 року Товариством подані заперечення на касаційну скаргу податкового органу, доводи яких спростовують висновки касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

25 травня 2017 року справа №826/10290/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

20 лютого 2018 року справа №826/10290/15 разом із матеріалами касаційного провадження № К/9901/25640/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у листопаді 2014 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства (п.н. 35692384) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сан Трейд" (п.н.38777334), Товариством з обмеженою відповідальністю "Систем" (п.н.38193549), Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа 2002" (п.н.31806782), Товариством з обмеженою відповідальністю "Клімат Енерджі" (п.н.38736774) за січень 2014 року та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Благобуд Стандарт" (п.н.38903622) за березень 2014 року, за результатами перевірки складено акт від 03 грудня 2014 року №1161/26-55-22-10/35692384 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Товариством статті 185, пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 54 899,00 грн та заниження податку на додану вартість на загальну суму 1265101,00 грн., у тому числі по періодах: січень 2014 року на суму 1 148 486,00 грн.; березень 2014 року на суму 116 615,00 грн.

Перевіркою документально підтверджено формування податкового кредиту по господарським відносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа 2002" у січні 2014 року на загальну суму податку на додану вартість 252 237 грн.

19 грудня 2014 року податковим органом згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №179226552210, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1265101 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 632 550 грн.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом висновком про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з Товариствами з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сан Трейд", "Систем", "Клімат Енерджі", "Благобуд Стандарт", не підтвердження здійснення операцій належними первинними документами бухгалтерського обліку, неможливістю проведення зустрічних звірок з деякими з контрагентів позивача.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 липня 2008 року між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будспецсервіс" укладено договір підряду №12/07-08 щодо капітального будівництва житлового кварталу з об'єктами соціально-громадського призначення та підземними паркінгами за адресою: м. Київ, вул. Професора Підвисоцького.

За перевіряємий період позивач мав господарські відносини з Товариствами з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сан Трейд", "Систем", "Альфа 2002", "Клімат Енерджі" та "Благобуд Стандарт". Не є спірними господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа 2002", оскільки перевіркою підтверджено правомірність формування податкового кредиту з цим контрагентом у січні 2014 року.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клімат Енерджі" укладено Договір поставки №0411/1 від 04 листопада 2013 року, згідно якого Товариство (покупець) приймає у власність на умовах цього договору Обладнання відповідно до Специфікації, що є Додатком до цього Договору на об'єкт покупця, що знаходиться за адресою: вул. Професора Підвисоцького в Печерському районі м. Києва, Житловий квартал з об'єктами соціально - громадського призначення та підземними паркінгами (школа згідно з ГП №22) і передати його покупцю, а покупець зобов'язується прийняти поставлене Обладнання та оплатити його вартість. 04 листопада 2013 року сторонами до договору №0411/1 оформлено Специфікацію обладнання (284-22-ОВ2).

Оцінюючі правовідносини позивача з цим контрагентом судами попередніх інстанцій досліджені видаткові накладні, рахунки - фактур, товаро - транспортну накладну.

В подальшому, поставлене обладнання, змонтоване Товариством з обмеженою відповідальністю "Систем", що підтверджується звітами про змонтоване устаткування та актами виконаних підрядних робіт.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сан Трейд" укладено договір поставки №230114 від 23 січня 2014 року, за умовами якого постачальник (ТОВ "Фірма "Сан Трейд") зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим договором поставити покупцю (позивачу) освітлювальне обладнання (товар) у певній кількості, відповідної якості та за погодженою ціною, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити оплату за товар на умовах цього договору. Пунктом 2.1. договору передбачено, що поставка товару здійснюється за адресою: вул. Професора Підвисоцького в Печерському районі м. Києва, Житловий квартал з об'єктами соціально - громадського призначення та підземними паркінгами (школа згідно з ГП №22).

В подальшому, обладнання, яке поставлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сан Трейд" передане Товариству з обмеженою відповідальністю "АПТ- Україна" згідно умов договору субпідряду №03/07/14 від 03 липня 2014 року для здійснення його монтажу, що підтверджується актом приймання-передачі будматеріалів та устаткування.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Систем" укладено договір субпідряду №1309-01-С, предметом якого були роботи по монтажу систем та обладнання вентиляції, кондиціювання повітря, димовидалення та підпору повітря, водопостачання, каналізації, опалення, теплопостачання" по об'єкту "Школа згідно з ГП №22. Друга черга будівництва Житлового кварталу з об'єктами соціально - громадського призначення за адресою вул. Професора Підвисоцького в Печерському районі м. Києва".

У січні 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Систем" виконані будівельно-монтажні роботи на суму 3 031 358,07 грн. з податком на додану вартість, факт виконання яких підтверджується відповідними актами виконаних робіт.

12 грудня 2013 року позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "Благобуд Стандарт" укладено договір №С-12/12, згідно якого субпідрядник ("Благобуд Стандарт") зобов'язується за завданням Генпідрядника (позивач у справі) на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконати роботи і передати їх результати останньому у встановлений цим договором строк, а Генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), здійснювати прийняття виконаних субпідрядником робіт та проводити оплату зазначених робіт відповідно до умов даного договору.

В подальшому сторонами укладені додаткові угоди до договору №С-12/12, зокрема: №1 від 13 січня 2014 року, №2 від 21 січня 2014 року, №3 від 03 лютого 2014 року, №4 від 05 березня 2014 року, №5 від 07 квітня 2014 року, №6 від 14 квітня 2014 року, №7 від 17 квітня 2014 року, №8 від 04 червня 2014 року.

Доказами здійснення зазначеної господарської операції є первинні бухгалтерські документи, а саме акти приймання виконаних підрядних робіт, платіжні доручення.

Судами попередніх інстанцій досліджені податкові накладні, виписані контрагентами позивача, які за висновком судів відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Аналізуючи положення частини другої статті 3, статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (z0168-95) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (z0168-95) , та застосовуючи ці норми до спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій у охопленому перевіркою періоді Товариством з його контрагентами та дійшли висновку про правомірність віднесення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського обліку та належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних.

Судами попередніх інстанцій також встановлено подальше використання придбаних товарів, виконаних робіт у господарській діяльності позивача, що підтверджується наданими та долученими до матеріалів справи первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Реальність операцій з поставки товарів, за наслідками яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що обумовили правомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з його контрагентом та свідчать про безпідставність збільшення податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відсутність підстав збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятними є доводи відповідача про неможливість проведення звірки податковим органом з контрагентами позивача, з огляду на те, що зафіксовані актами податкових інспекцій факти неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставино і жодним чином не впливають на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі реальність господарських операцій позивача із контрагентами встановлена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту наявності первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Суд визнає безпідставними доводи податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, трудових ресурсів, як підстави неможливості реального здійснення контрагентами позивача спірних господарських операцій, з огляду на не доведення відповідачем відсутності можливості у контрагентів укладати із іншими суб'єктами господарювання власні договори купівлі-продажу товару, а також поставки товару, з метою виконання своїх господарських зобов'язань перед Товариством.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року у справі № 826/10290/15 залишити без змін.