Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Сидоренка М.В.

Таценко Н.Б.

при секретарі судового засідання Горлачові Ю.Г.

за участю представників сторін:

від скаржників –ОСОБА_2 –по довіреності від кредиторів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

від боржника –не з’явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу кредиторів Кредитної спілки "Флагман": ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 19 травня 2010р. №1554/2-01-26 про відмову у прийнятті заяви

про банкрутство Кредитної спілки "Флагман"

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 20.07.2010р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

У травні 2010р. члени Кредитної спілки "Флагман", а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до господарського суду Миколаївської області з заявою про банкрутство Кредитної спілки "Флагман", вимагаючи визнання грошових вимог кредиторів в сумі 295 935,08грн., у т.ч. грошові вимоги ОСОБА_7 в сумі 18 802,15грн., ОСОБА_3 в сумі 45 825,24грн, ОСОБА_8 в сумі 64 246,46грн., ОСОБА_4 в сумі 123 537,24грн., ОСОБА_5 в сумі 43 523,99грн.; визнання грошових вимог ОСОБА_5 до Кредитної спілки "Флагман" у сумі 85,00грн. державного мита та 236,00грн. інформаційно-технічних послуг, введення процедури розпорядження майном боржника та призначення розпорядником майна Кредитної спілки "Флагман" арбітражного керуючого Пейчева Віталія Семеновича.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.05.2010р. №1554/2-01-26 в прийнятті заяви про банкрутство Кредитної спілки "Флагман" відмовлено.

Ухвала суду винесена на підставі п.1 ст. 62 ГПК України та вмотивована тим, що виходячи з вимог ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 42 ГК України, ст.1 ЗУ "Про кредитні спілки" за відсутності мети одержання прибутку боржник не є суб’єктом підприємницької діяльності; також Кредитна спілка "Флагман" не відноситься до кола особливих суб’єктів банкрутства, визначених п.4 ст.5 Закону, виходячи з чого суд не вбачає підстав для застосування до боржника норм ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Не погододившись з ухвалою суду, члени Кредитної спілки "Флагман", а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області про відмову у прийнятті заяви про банкрутство Кредитної спілки "Флагман" від 19.05.2010р. (№1554/2-01-26) та передати заяву ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про банкрутство Кредитної спілки "Флагман" для розгляду до господарського суду Миколаївської області.

Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржники посилаються на невідповідність оскаржуваної ухвали положенням ст.5 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 85, 86 ЦК України, ст.ст. 45, 53 ГК України, ЗУ "Про кредитні спілки" (2908-14) та мотивують свої вимоги наступним:

- порядок здійснення господарської діяльності кредитною спілкою встановлюється ст. 21 ЗУ "Про кредитні спілки", при цьому ст.ст. 19, 20, 21 Закону прямо встановлюють, що результатом здійснення господарської діяльності кредитної спілки може бути отримання доходу, який може розподіляться між членами кредитної спілки;

- у відповідності до ст.1 ЗУ "Про споживчу кооперацію" кредитна спілка відноситься до системи споживчої кооперації; положення Закону про банкрутство (2343-12) та ГК України (436-15) не містять будь-яких заборон щодо визнання банкрутом таких юридичних осіб, як кредитні спілки:

- ч.6 ст.9 ЗУ "Про кредитні спілки" прямо встановлює можливість банкрутства кредитної спілки;

- кредитна спілка є особою, на яку у відповідності до ч.3 ст. 53 ГК України поширюються положення законів, якими регулюється підприємництво, зокрема, ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

У відзиві на апеляційну скаргу від 25.06.2010р. (вих.25/06/13) КС "Флагман" просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав: кредитна спілка не є суб’єктом підприємницької діяльності та боржником в розумінні ст.1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому загальний порядок звернення боржника до господарського суду за заявою про порушення справи про банкрутство на неї не поширюється; стосовно доход, який отримує кредитна спілка від фінансових операцій, то його розподіляють між членами кредитної спілки, у відповідності з п.7.11.4 ст.7 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств"; кредитна спілка може стати суб’єктом банкрутства у разі припинення господарської діяльності і її ліквідації, цей порядок визначено ст.9 ЗУ "Про кредитні спілки"; обов’язковою умовою ліквідації кредитної спілки є недостатність вартості майна кредитної спілки для задоволення вимог кредиторів, але такі документи відсутні; на сьогодні сума безспірних вимог кредиторів до боржника складає менше трьохсот мінімальних заробітних плат, а саме 231 688,62грн., що не відповідає вимогам ч.3 ст.6 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; рішення про ліквідацію кредитної спілки не приймалось.

В засіданні суду апеляційної інстанції представники кредиторів та КС "Флагман" підтримали наведені позиції щодо результатів апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали.

Перевіривши матеріали заяви, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було встановлено, що спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених ст. 1 Законом України "Про кредитні спілки", отже за відсутності мети одержання прибутку боржник не є суб`єктом підприємницької діяльності. Не відноситься він також до кола особливих суб`єктів банкрутства, визначених п. 4 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв’язку з чим норми цього Закону (2343-12) до кредитних спілок не застосовуються.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з викладеним, у зв'язку з чим зазначає таке.

Положення частини 3 ст. 9 Закону України "Про кредитні спілки" визначають альтернативні (тобто не пов'язані між собою та незалежні) підстави ліквідації кредитної спілки. Однією з таких підстав норма ч. 3 абз. 3 ст. 9 Закону України "Про кредитні спілки" встановлює –за рішенням суду в разі неплатоспроможності кредитної спілки за позовом членів або кредиторів кредитної спілки. При цьому, слід зважити на те, що згідно вказаних норм ліквідація кредитної спілки за рішенням її вищого органу управління є окремою підставою її ліквідації, незалежною від ліквідації за рішенням суду в разі неплатоспроможності кредитної спілки.

Також слід зазначити, що положення ч. 6 ст. 9 вказаного Закону, за приписами якої якщо вартість майна кредитної спілки є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, вона ліквідується в порядку, передбаченому законом про банкрутство, містять відсилочну норму до положень Закону про банкрутство (2343-12) .

Отже, з викладеного аналізу положень Закону України "Про кредитні спілки" (2908-14) слід зробити висновок про можливість та правомірність застосування до кредитної спілки загальних норм Закону про банкрутство щодо підстав порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство за заявою кредиторів з урахуванням особливостей, визначених нормами спеціального Закону України "Про кредитні спілки" (2908-14) , а протилежний висновок суду першої інстанції не ґрунтується на законі.

Вищевказані положення спеціального закону, який визначає організаційно-правові та економічні засади створення та діяльності кредитних спілок, їх об'єднань та обов'язків членів кредитних спілок та їх об'єднань базуються на основних принципах, які викладені в положеннях Цивільного Кодексу України (435-15) (далі – ЦК України (435-15) ).

Зокрема, положеннями ст. 83 цього Кодексу встановлюються організаційно-правові форми юридичних осіб, однією з яких є "…в інших формах, встановлених законом". Стаття ж 110 ЦК України (435-15) (п. 3) встановлює, що 'якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.". Аналогічне положення, містить і норма ч. 6 ст. 9 Закону України "Про кредитні спілки".

У зв'язку з викладеним, посилання суду першої інстанції на неприбутковість кредитної спілки, як підставу вважати, що кредитна спілка не може бути суб'єктом банкрутства, є помилковим.

Згідно з ч.3 ст.6 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Проте відповідне питання не було предметом розгляду суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про відмову у прийнятті відповідної заяви фізичних осіб –членів кредитної спілки, судом не досліджувалось і підставою для винесення ухвали не слугувало, виходячи з чого та імперативних вимог ч.1 ст. 101 ГПК України не може бути предметом розгляду апеляційного суду в межах даного апеляційного провадження.

Викладеним спростовуються доводи КС "Флагман" в підтримку її згоди з оскаржуваною ухвалою, мотиви винесення якої не враховують, що положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та норми Господарського кодексу України (436-15) не містять будь яких заборон щодо визнання банкрутом таких юридичних осіб, як кредитні спілки (на відміну, зокрема, від казенних підприємств, банкрутство яких прямо заборонено статтею 209 Господарського кодексу України).

Більш того, ч. 4 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб, які діють у формі споживчого товариства, а частина 6 статті 9 Закону України "Про кредитні спілки" прямо встановлює можливість банкрутства кредитної спілки.

Твердження КС "Флагман" стосовно того, що виключно кредитна спілка може звернутись з заявою про порушення справи про банкрутство і тільки у разі, якщо прийняте рішення про її ліквідацію, спростовується положеннями абз.3ч.3ст.9 ЗУ "Про кредитні спілки" і є власним тлумаченням КС "Флагман" наведених приписів законодавства, котре не збігається з їх змістом і до уваги судом не приймається як помилкове.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовані положення Закону України "Про кредитні спілки" (2908-14) щодо підстав (умов) для порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство КС "Флагман", що мало наслідком незаконний висновок про відмову у прийнятті заяви фізичних осіб про порушення справи про банкрутство КС "Флагман" на визначених в оскаржуваній ухвалі підставах.

У зв'язку з цим, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а матеріали заяви членів КС "Флагман" про банкрутство КС "Флагман" - передачі на розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 105, 106 ГПК України, колегія суддів -

1.Апеляційну скаргу задовольнити.

2.Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 19.05.2010р. скасувати.

3.Матеріали заяви про банкрутство Кредитної спілки "Флагман" (від 14.05.2010р., вх.№1813 від 14.05.2010р.) передати на розгляд господарського суду Миколаївської області

постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.