м. Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренко

суддів Н.Б. Таценко, М.А. Мишкіної

при секретарі судового засідання Берлінській А.Ф.

за участю представників сторін

від заявника –Шовкопляс О.Є.

від боржника –Черчел С.М., Жуков В.І., Войтко Г.Н.

від Кодимської районної ради –Тростянецький І.І.

від АТЗТ "Одесагрострой" –Дарієнко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Кодимської районної ради, акціонерного товариства закритого типу "Одесагрострой"та Управління пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області

на ухвалу господарського суду Одеської області від 30.04.2010 р.

у справі № 1/29-10-528

за заявою: Управління пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області

до боржника: кооперативу "Кодимський агробуд"

за участю Кодимської районної ради, акціонерного товариства закритого типу "Одесагрострой"

про визнання банкрутом

Ухвалою господарського суду від 30.04.2010 р. (суддя Найфлейш В.Д.) провадження у справі про визнання кооперативу "Кодимський агробуд" (далі –Кооператив) банкрутом припинено на підставі ст. 80 ГПК України, оскільки суд дійшов висновку про безпідставність звернення Управління пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області (далі –Фонд) до суду з заявою про порушення справи про банкрутство кооперативу "Кодимський агробуд" згідно ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство), так як доводи Фонду відносно відсутності боржника за місцезнаходженням, неподання ним податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності до ДПІ та припинення ним підприємницької діяльності спростовані в дослідженими в процесі розгляду справи доказами.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою Кодимська районна рада (далі – Рада), акціонерне товариство закритого типу "Одесагрострой" (далі –АТЗТ) та Кооператив звернулись з апеляційною скаргою, в якій просять її (ухвалу) скасувати, а справу направити до господарського суду для розгляду по суті в іншому складі суду. При цьому скаржники вважають, що суд не врахував наявність в матеріалах справи акту пенсійного фонду про відсутність керівних органів боржника за місцезнаходженням та довідок з Єдиного державного реєстру, в яких на сторінці 4 прямо вказано про внесення до реєстру інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою; твердження власників майна боржника і самого боржника про відсутність Кооперативу за своїм місцезнаходженням, доведеність обставин неподання Кооперативом звітності до податкового органу, інших державних фондів та відсутності у боржника підприємницької діяльності протягом останніх 5 років. Також, скаржники зазначають, що судом не враховано та не перевірено третю можливу обставину порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника –наявність інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, а саме: відсутність майна (капіталу) –основи господарської діяльності, відсутність працівників; несплата податків, зборів (обов’язкових платежів), заборгованість перед іншими кредиторами, в тому числі заборгованість по заробітній платі; відсутність майнової діяльності виробництва товарів, надання послуг, виконання робіт; відсутність економічних зв’язків з іншими суб’єктами господарювання; невиконання соціальних зобов’язань перед державою; відсутність прибутку чи інших результатів господарської діяльності; наявність органів управління для видимості, без здійснення господарсько-організаційно-виробничих функцій, тощо.

Також, не погоджуючись з ухвалою від 30.04.2010 р. з апеляційною скаргою звернулось Управління пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області, в якій також просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до господарського суду для розгляду по суті в іншому складі суду. Фонд, крім наведених вище посилань скаржників, також вважає, що судом безпідставно і в порушення ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" визнано недостовірними і не прийнято до уваги два оригінали довідок із ЄДР, в яких є запис, що Кооператив відсутній за своїм місцезнаходженням; акт перевірки знаходження боржника за юридичною адресою від 11.02.2010 р., складений Фондом. Також, на думку останнього, суд безпідставно вказав, що боржник надає податкову звітність, оскільки це не відповідає дійсності; судом не витребувана від Балтської МДПІ інформація та копії наявних податкових звітів про те, подається чи ні до податкового органу вся передбачена законом звітність кооперативу; не встановлено, за який період часу кооперативом не подавалась податкова звітність і з яких причин; не витребувано із банку "Імексбанк"довідки про рух коштів на рахунку боржника і ця обставна не досліджена.

У судовому засіданні 13.07.2010 р. апеляційна інстанція розглянула заяву кооперативу "Кодимський Агробуд" про відмову від апеляційної скарги від 20.05.2010 р. за результатами розгляду якої дійшла висновку, що в даному випадку ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому вважає можливим прийняти відмову від апеляційної скарги Кооперативу з одночасним припиненням апеляційного провадження в цій частині.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв’язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржуваною ухвалою господарського суду провадження у справі про визнання кооперативу "Кодимський агробуд" банкрутом припинено з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Судова колегія вважає, що ухвала суду винесена з порушенням вимог чинного законодавства, судом визнані встановленими обставини справи, що мають значення для справи, які матеріалами справи не доводяться. Відтак вказана ухвала підлягає скасуванню.

Так, відповідно положень ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведення Фондом, на час звернення з заявою про банкрутство, ознак відсутності Кооперативу або його керівних органів за місцезнаходженням, а також обставини ненадання Кооперативом протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

Наразі, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 577357 від 28.09.2007 р. (том 1, а. с. 34-38), яку кредитор додав до заяви про банкрутство, дійсно 02.07.2007 р. державним реєстратором здійснено запис про внесення до реєстру інформації щодо відсутності кооперативу "Кодимський агробуд" за адресою: 66000, Одеська обл., Кодимський район, м. Кодима, вул. Калініна, буд. 3. Але, суд першої інстанцій цілком правомірно врахував, що Фонд звернувся з заявою про визнання Кооперативу банкрутом лише 29.01.2010 р., коли до Єдиного державного реєстру після запису № 5 від 02.07.2007 р. було внесено ще кілька записів (6-15) в період з 21.08.2008 р. по 11.02.2010 р. (том 3, а. с. 5-11). Зокрема, 12.01.2009 р. та 16.03.2009 р. були внесені записи щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов’язані зі змінами в установчих документах, а 25.06.2009 р. –запис про заміну свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; 11.02.2010 р. - щодо підтвердження відомостей про юридичну особу.

Таким чином, твердження скаржників про відсутність керівних органів боржника за місцезнаходженням спростовується вищенаведеним, а акт Фонду про відсутність боржника та довідка з Єдиного державного реєстру, запис № 4 не можуть бути належними доказами відсутності боржника станом на дату звернення з заявою про банкрутство Кооперативу.

Також підтверджений матеріалами справи і висновок господарського суду, що не знайшла свого підтвердження обставина неподання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, оскільки надана Фондом довідка Кодимського відділу Балтської МДПІ щодо неподання Кооперативом звітів з липня 2005 р. видана 20.07.2009 р. і тому не може бути таким доказом в період з серпня 2009 р. по грудень 2009 р. При цьому, в матеріалах справи містяться докази відправки 30.07.2009 р. та 02.02.2010 р. Кооперативом Кодимському відділу Балтської МДПІ декларацій з податку на прибуток підприємства за друге півріччя 2009 р. та за 2009 р. Учасниками провадження у справі про банкрутство зазначена обставина не спростована, будь-яких доказів, які б доводили інше, не надано.

Між тим, колегія суддів вважає, що висновок суду про здійснення Кооперативом підприємницької діяльності не доведений матеріалами справи, так як один лише договір від 11.12.2009 р., укладений між Кооперативом "Кодимський агробуд" і Торгово-виробничою фірмою "Агат" ще не свідчить про її наявність в період до подання заяви про банкрутство. Будь-які інші докази здійснення Кооперативом підприємницької діяльності матеріали справи не містять. Разом з тим, ця обставина підлягає з’ясуванню з прийняттям з цього приводу відповідного висновку. При цьому, апеляційна інстанція приймає до уваги, що господарським судом саме припинене провадження у справі по ст. 80 ГПК України, а тому колегія суддів позбавлена можливості самостійно дослідити вказану обставину.

Відтак, апеляційні скарги слід задовольнити, а справу направити на розгляд до господарського суду.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 103, 105, 106 ГПК України, судова колегія, –

Апеляційні скарги задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 30.04.2010 р. у справі № 1/29-10-528 скасувати.

Справу направити до господарського суду Одеської області для розгляду.