Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В., Кричмаржевський В.А., Шевченко Т. М.

при секретарі Лола Н.О.

за участю представників сторін

від позивача: Железняк М.В., довіреність № 10/10-140 від 10.03.2010р.;

від відповідача: Ніквас В.В., довіреність б/н від 10.01.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 24/63д/10 та апеляційну скаргу Приватного підприємства "Авто-Центр Преміум", м.Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 02.04.2010р. у справі № 24/63д/10

за позовом Публічного акціонерного товариства "Мета Банк", м.Запоріжжя

до відповідача Приватного підприємства "Авто-Центр Преміум", м.Запоріжжя

про визнання недійсним п.5.11 договору банківського рахунку на розрахунково –касове обслуговування № 711/4 від 13.01.2009р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.04.2010р. у справі № 24/63д/10 (суддя Азізбекян Т.А.) позов задоволено. Визнано недійсним пункт 5.11 договору банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування № 711/4 від 13.01.2009р. Судові витрати покладено на відповідача.

Рішення господарського суду мотивоване нормами Цивільного кодексу України (435-15) , умовами пункту 5.11 укладеного договору банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування № 711/4 та фактичними обставинами справи.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, припинити провадження у справі. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що прийняття судом до розгляду позову є порушенням норм процесуального права, оскільки сторонами в договорі передбачено передачу всіх спорів на розгляд третейського суду і суд повинен був припинити провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст. 80 ГПК України. В порушення ст. 34 ГПК України суд прийняв незавірену копію довіреності № 10/008-200 від 24.09.2008р. на ім’я Сокирко Анжели Василівни, як належний доказ у справі. Укладаючи спірний договір, позивач не попередив відповідача про наявність обмежень щодо укладання договору на розрахунково –касове обслуговування, а суд не це уваги не звернув.

Відзиву на апеляційну скаргу позивач суду апеляційної інстанції не надав.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.05.2010р. у справі № 24/63д/10 апеляційна скарга відповідача була прийнята та призначена до розгляду на 23.06.2010р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1662 від 23.06.2010р. справу призначено для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Кричмаржевський В.А., Шевченко Т.М., даною колегією прийнято постанову.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.06.2010р. за згодою представників сторін колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

13.01.2009року між Акціонерним банком "Металург", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "МетаБанк" та ПП "Авто-Центр Преміум" був укладений договір банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування № 711/4, за умовами якого банк у порядку, встановленому законодавством України та цим договором, відкриває Клієнту поточні рахунки в національній та іноземній валюті і зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування відповідно до законодавства України та внутрішніх правил Банку, а Клієнт зобов'язується зберігати свої кошти на рахунках, розпоряджатися ними відповідно до законодавства України та оплачувати Банку за надані послуги.

Публічне акціонерне товариство "МетаБанк" (правонаступник Акціонерного банку "Металург") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства "Авто-Центр Преміум" про визнання на підставі ст.ст. 203, 215, 230, 241 ЦК України, недійсним пункту 5.11 договору банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування № 711/4 від 13.01.09р., як такий, що не відповідає чинному законодавству.

Недійсність вказаного пункту договору була предметом розгляду в господарському суді першої інстанції, яким позовні вимоги були задоволені.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з такого:

Статтею 12 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 р. "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

У статті 215 Цивільного кодексу України визначено підстави, за наявності яких правочин визнається недійсним, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною другою статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до частини 3 статті 92 даного Кодексу орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Пункт 5.11 договору банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування № 711/4 від 13.01.09р. містить третейське застереження наступного змісту: всі суперечки між сторонами- покупцем, продавцем, орендодавцем біржового місця продавця, орендодавцем біржового місця та Українською Товарною біржею"ТБУ"-в разі неможливості їх вирішення шляхом переговорів, підлягають передачі на розгляд і кінцевому вирішенню до Постійно діючого третейського суду при Українській Товарній біржі "ТБУ"згідно з його регламентом (свідоцтво № 15 пст Голового управління юстиції у Запорізькій області від 09.12.2008р.).

Господарський суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послався на те, що представник АТ "МетаБанк" Сокирка А.В., яка підписала від імені банку договір № 711/4 від 13.01.09р., перевищила надані їй повноваження щодо цього договору. Відповідно до внутрішніх положень та наказів банку вона мала право укладати і підписувати тільки договори, які викладені виключно в редакції типових форм, затверджених внутрішніми положеннями Банку та включених до електронної бази договорів банку. Вносити будь-які зміни та доповнення до цих договорів, у тому числі до договору № 711/4 від 13.01.09р., вона не мала права та повноважень.

Згідно наданої позивачем довіреності № 10/008-200 від 24.09.2008р., на підставі якої представником банку укладено договір № 711/4 банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування, Сокирко Анжела Василівна має повноваження укладати договори із суб’єктами господарської діяльності у межах повноважень, визначених внутрішніми документами банку.

Наказом правління АБ "Металург", правонаступником якого є позивач, від 09.01.2009р. № 16/1-ОД визначено, що представники Банку укладають та підписують договори виключно у відповідності до типових шаблонів, які розміщені в системі електронного документообігу Банку та захищені від несанкціонованих модифікацій. У випадках, коли виникає необхідність внесення змін та доповнень до договорів та угод, розроблених на основі шаблонів Банку, такі зміни та доповнення попередньо узгоджуються з юридичним управлінням, ЦБ та ДМАРБ шляхом візування таких договорів уповноваженими особами ( а.с.19).

Таким чином, приватне підприємство "Авто-Центр Преміум"на підставі повноважень представника банку, викладених в довіреності від 24.09.2008р. № 10/008-200, зобов’язано було витребувати вказані внутрішні документи Банку. Застосування в цьому випадку абз.2 частини 2 статті 92 Цивільного кодексу України, на яке вказує в апеляційній скарзі заявник, є необґрунтованим.

До того ж, згідно частини 1 статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Пункт 5.11 спірного договору не був схвалений, а тому в цій частині договору, договір не створює права та обов’язки сторін.

Також, колегія суддів зазначає, що зі змісту п.5.11 спірного договору вбачається, що третейське застереження стосується сторін, якими визначені згідно спірного пункту - покупець, продавець, орендодавець біржового місця продавця, орендодавець біржового місця покупця та Українська Товарна Біржа, тоді як в преамбулі договору № 711/4 зазначені Банк та Клієнт, що не є тотожнім. Отже положення спірного пункту не стосуються відносин сторін договору банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування № 711/4 від 13.01.09р.

Що стосується вимог заявлених на підставі ст. 230 ЦК України, то позивачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення правочину під впливом обману.

Крім того колегія суддів зазначає, що пунктом 3 ухвали Конституційного Суду України від 14.10.1997р. (№ 44-3) (vz44u710-97) встановлено, що правосуддя –це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ. Натомість, третейський розгляд спорів –це вид недержавної юридичної діяльності. Статтею 6 Конвенції про захист прав та основних свобод гарантовано право кожної особи, юридичної чи фізичної, на розгляд її справи справедливим неупередженим судом.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав. Закон України "Про третейські суди" (1701-15) передбачає виключно право, а не обов’язок сторін на звернення до цього суду. Окрім того, необхідна наявність волі обох сторін для виникнення у третейського суду підстав для розгляду спору по суті. При відсутності волі, в даному випадку, позивача, на звернення до третейського суду, чинне законодавство України жодним чином не позбавляє його права на звернення до господарського суду.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, юридичним особам та суб’єктам підприємницької діяльності гарантовано право звернення до господарського суду, згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У разі коли між сторонами у договорі передбачена третейська оговорка, але одна із сторін заперечує проти неї, то прерогатива має бути віддана відстоюванню права на захист своїх інтересів в судовому порядку. Конституція України (254к/96-ВР) гарантує кожній особі право на судовий захист своїх порушених прав та законних інтересів. Обмеження права на судовий захист суперечить конституційному принципу.

Таким чином, звернення до господарського суду з позовом про визнання недійсним п.5.11 договору, як було вказано вище, є правом кожної особи, яке гарантовано Конституцією України (254к/96-ВР) . Підстав для припинення провадження у справі з цих підстав колегія суддів не вбачає.

Вказаної правової позиції додержується Вищий господарський суд України у постанові від 01.06.2010р. у справі № 6/333д/09.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеними обставинами.

Матеріали справи свідчать про те, що господарський суд в порядку статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності і вірно застосував норми процесуального та матеріального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення господарського суду. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Судові витрати по апеляційній скарзі, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Авто-Центр Преміум", м.Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.04.2010р. у справі №24/63д/10 залишити без змін.