20/17-1134-2011 Про стягнення грошових коштів, які були одержані на виконання недійсного правочину - договору оренди землі - 23.06.2011 Прийняття

від третьої особи - участі не брали, хоча управління державного казначейства України в м.Одесі було належним чином сповіщено про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №6511908152057 від 10.06.2011 р. (а.с.98);

розглянувши апеляційну скаргу Військового прокурора Південного регіону України

на рішення господарського суду Одеської області від 23.05.2011 р.

у справі № 20/17-1134-2011

за позовом Першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі 1)Міністерства оборони України, 2)Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України

до Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління державного казначейства України в м.Одесі

про стягнення 123006,07 грн.

Першим заступником військового прокурора Південного регіону України було подано в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України до Одеської міської ради, до управління державного казначейства м.Одеси позов про стягнення з Одеської міської ради на користь Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України 123 006,07 грн., які були одержані відповідачем на виконання недійсного правочину - договору оренди землі №725 від 05.09.2007 року та про зобов’язання управління державного казначейства м.Одеси перерахувати зазначені кошти Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України.

В остаточній редакції вимоги позивача були викладені в заяві №1681 від 10.05.2011 р., згідно якої перший заступник військового прокурора Південного регіону України просив стягнути з Одеської міської ради на користь Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (далі-Південне УКБ МО України) 123 006,07 грн., які були одержані відповідачем на виконання недійсного правочину правочину- договору оренди землі №725 від 05.09.2007 року (а.с.52-56).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.05.2011 р. припинено провадження у справі в частині вимог, заявлених до управління державного казначейства України в м.Одесі, а також залучено до участі у справі вказане управління в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (а.с.86-87).

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.05.2011 р. (суддя Щавинська Ю.М.) в позові відмовлено. Вказане рішення мотивовано тим, що правові наслідки, передбачені частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України, не можуть бути застосовані в даному випадку, оскільки статтею 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі визнання в судовому порядку договору оренди землі недійсним, отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається (а.с.89-91).

Не погодившись з вказаним рішенням військовий прокурор Південного регіону України звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, прокурор зазначив, що господарський суд Одеської області залишив без уваги вимоги статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, згідно з якими безпідставно набуті Одеською міською радою кошти підлягають поверненню Південному УКБ МО.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін та прокуратури, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

05.09.2007 року між Одеською міською радою ("орендодавець") та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України ("орендар") було укладено договір оренди землі №725 (далі- договір №725 від 05.09.2007 р.), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку площею 19907 кв. м. (під капітальною одноповерховою забудовою –4109 кв.м., під тимчасовою забудовою- 403 кв.м., під проїздами, проходами, площадками-14585 кв.м), що знаходиться у м.Одесі, Малиновському районі, по вул.Щорса, на території військового містечка №56 (а.с.9-12).

Пунктами 2.1 вказаного договору визначено, що на земельній ділянці розташовані будівлі та споруди, які підлягають списанню згідно актів від 20.09.2005 р., затверджених начальником Південного територіального КЕУ; земельна ділянка передається в оренду для проектування та будівництва 4-секційного десятиповерхового і 5-секційного десятиповерхового жилих будинків з вбудованими приміщеннями обслуговування населення та благоустрою території.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору №725 від 05.09.2007 р. орендна плата за земельну ділянку загальною площею 19907 кв. м. розрахована у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 96248 грн. 88 коп. на рік, вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, слідуючих за останнім календарним днем звітного місяця на рахунок одержувача- УДК у м.Одесі, місцевий бюджет Малиновського району м.Одеси №33211812700007.

На виконання договору №725 від 05.09.2007 р. Південне УКБ МО України перерахувало на вказаний рахунок управління державного казначейства у м. Одесі 123006,07 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №149 від 23.11.2007 року на суму 24 062 грн. 22 коп., №2 від 21.07.2008 року на суму 57717 грн. 24 коп., №41 від 20.11.2008 року на суму 24 735 грн. 96 коп. №63 від 03.12.2008 року на суму 16 490 грн. 65 коп. (а.с.21-23, 71-74).

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.06.2010 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2010 р., по справі №15/55-10-1683 за позовом Першого заступника військового прокурора південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Одеської міської ради про визнання недійсним договору (далі- справа №15/55-10-1683) визнано недійсним договір №725 від 05.09.2007 р. з підстав відсутності у орендодавця повноважень на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що є об’єктом зазначеного договору (а.с.13-20).

Згідно частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відтак, факт недійсності договору №725 від 05.09.2007 р. з підстав відсутності у орендодавця повноважень на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що є об’єктом зазначеного договору не потребує доведення.

На момент укладення договору оренди №725 від 05.09.2007 р. відповідач не мав достатніх правових підстав для його укладення, оскільки не був власником земельної ділянки, що є предметом договору.

Одеською міською радою докази належності земельної ділянки, якою вона розпорядилась за договором оренди №725 від 05.09.2007 р., до земель комунальної власності м.Одеси в матеріалах справи відсутні, на вимогу суду- не подані. Відтак, судом першої інстанції безпідставно застосовані до спірних правовідносин положення статті 21 Закону України "Про оренду землі", оскільки фактично орендні правовідносини між відповідачем та Південним УКБ МО України не мали місце.

У відповідності до приписів частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (пункт 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України).

Враховуючи той факт, що на виконання договору оренди Пвіденне УКБ МО перерахувало відповідачеві 123006,07 грн., зазначені кошти, отримані на підставі недійсної угоди, підлягають поверненню платнику.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 25.03.2009 р. по справі №30/280-40/147.

Зважаючи на встановлені вище факти та наявні у матеріалах справи докази, суд вважає обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню заявлені прокурором позовні вимоги.

Водночас слід відмітити помилковість посилання скаржника в апеляційній скарзі на можливість проведення двосторонньої реституції на підставі частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, а також щодо визначення правової природи заявленої до стягнення суми як шкоди, яка, на його думку, має бути відшкодована державі згідно статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки до спірних правовідносин зазначені норми не можуть бути застосовані.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 23.05.2011р. - скасуванню як таке, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись статтями 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України суд

Апеляційну скаргу військового прокурора Південного регіону України задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 23.05.2011 р. по справі №20/17-1134-2011 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Одеської міської ради на користь Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України грошові кошти в сумі 123006,07 грн.

Стягнути з Одеської міської ради в доход державного бюджету України 1845,09 грн. державного мита, в тому числі за апеляційне провадження, та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

постанова згідно статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.