1/88 Про визнання недійсним третейського застереження - 22.06.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Уником-сервіс" на рішення Господарського суду м.Києва від 25.03.2011 у справі № 1/88 9 (суддя – Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уником-сервіс"

до Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Опалубочні системи АБ Пашал"

про визнання недійсним третейського застереження

В лютому 2011 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсним третейського застереження, викладеного у п. 6.1, 6.2 договору оренди №3170 від 05.08.2010.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2011 у справі №1/88 скасувати, постановити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права.

Скаржник зазначає, що під час укладення цього третейського застереження сторонами були допущені численні порушення закону, в тому числі ст. 5 Закону "Про третейські суди", ч. 1-3 ст. 124 Конституції України.

Відповідач письмового відзиву суду не надав, в судовому засіданні представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, рішення без змін.

Розглянувши подану апеляційну скаргу, дослідивши обставини справи, зібрані докази та заслухавши пояснення представників сторін, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2010 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди №3170, на підставі якого відповідач передав позивачу у строкове платне володіння та користування, опалубку, а позивач зобов'язався сплачувати за дане майно кошти, на умовах та в строки визначені договором оренди.

Згідно пунктів 6.1 та 6.2 договору оренди, які позивач просить визнати недійсними, сторони домовились, що всі протиріччя та розбіжності, які виникнуть при виконанні договору чи у зв'язку з ним, будуть, по можливості, вирішуватись шляхом переговорів між сторонами (п. 6.1 договору оренди).

Відповідно до п. 6.2 договору оренди, всі невирішені шляхом переговорів спори, розбіжності та вимоги, які виникнуть по цій угоді чи у зв'язку з ним, в тому числі які стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати згідно з його регламентом. Рішення третейського суду є остаточним та обов'язковим для обох сторін. Місце проведення засідання третейського суду -м. Київ. Склад суду - одноособовий арбітр, призначений Президентом Українського національного комітету Міжнародної торгової палати за його вибором.

У своїй позовній заяві позивач просить суд визнати дані пункти недійсними, посилаючись на те, що їх наявність у договорі оренди № 3170 від 05.08.2010 суперечить вимогам чинного законодавства України.

Як вбачається з рішення господарський суд відмовляючи в позові, дійшов висновку про те, що п.п. 6.1 та 6.2 договору оренди №3170 від 05.08.2010 не суперечать вимогам чинного законодавства України, а позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування заявленого позову.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно ч. 1-3 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Стаття 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.

Судову владу реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно абз. 1 ст. 2 Закону України "Про третейські суди" третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом (1701-15) , для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Таким чином, третейські суди не входять до системи судів загальної юрисдикції, не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя.

Відповідно ч. 1. ст. 11 Закону України "Про третейські суди" третейські суди вирішують спори на підставі Конституції (254к/96-ВР) та законів України, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Спеціальний закон встановлює можливість (право), а не обов'язковість передачі спору на розгляд третейського суду у випадку наявності третейської угоди.

Відповідно ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ч. 1. ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) .

За таких обставин вимога позивача про визнання недійсним третейського застереження ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Крім того, статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи зазначене, колегія погоджується з доводами позивача, та вважає, що встановлення в п. 6.2 договору третейського застереження для позивача є істотною умовою укладеного договору, оскільки обмежує його конституційне право на звернення за захистом своїх прав чи інтересів до суду загальної юрисдикції та вирішення спору між сторонами в судовому порядку відповідно до вимог чинного законодавства України.

Таким чином, укладаючи п. 6.2 договору в зазначеній редакції, сторони фактично відмовились від звернення за захистом до компетентного суду, що призводить до обмеження їх конституційних прав.

За таких обставин суд безпідставно відмовив у визнанні недійсним п. 6.2 договору, тому апеляційна скарга позивача в цій частині підлягає задоволенню.

Аналізуючи зміст п. 6.1 договору, колегія суддів дійшла до висновку, що його положення про вирішення, по можливості, всіх протиріч та розбіжностей, які виникнуть при виконанні договору чи у зв'язку з ним шляхом переговорів між сторонами повністю відповідають вищезазначеним вимогам законодавства, а тому в позові в частині визнання недійсним пункту 6.1 договору слід відмовити.

Судова колегія вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що у разі порушення його прав та законних інтересів за договором оренди він має право звернутись до державних судових органів у відповідності до встановленої підсудності із відповідною позовною заявою.

Враховуючи викладене рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2011 у справі №1/88 підлягає зміні. Позов в частини визнання недійсними третейського застереження, викладеного в п. 6.2 договору оренди № 3170 від 05.08.2010 року задовольнити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Уником-сервіс" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2011 у справі №1/88 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним третейське застереження, викладене у пункті 6.2 договору оренди №3170 від 05.08.2010, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "УНИКОМ-СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 35887912) та Спільним підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Опалубочні системи АБ Пашал" (код ЄДРПОУ 31046475).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Опалубочні системи АБ Пашал" (код ЄДРПОУ 31046475) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "УНИКОМ-СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 35887912) 42,50 грн. державного мита за подання позову та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Опалубочні системи АБ Пашал" (код ЄДРПОУ 31046475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УНИКОМ-СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 35887912) 42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

4. Матеріали справи №1/88 повернути до Господарського суду міста Києва.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.