Рішенням господарського суду Львівської області від 28.01.2010р., суддя Довга О.І., позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Львівській області було задоволено повністю. Стягнуто з МПП "Перспектива"на спеціальний рахунок смт. Східниця кошти в розмірі 74364,68 грн. в рахунок відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства. Стягнуто з МПП "Перспектива"в доход державного бюджету України 734,64 грн. державного мита. Стягнуто з МПП "Перспектива"в доход державного бюджету України 236 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З даним рішенням не погодився відповідач - МПП "Перспектива"і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, про що свідчить реєстр на відправлення рекомендованої кореспонденції апеляційного суду від 28.04.2010р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, а рішення господарського суду Львівської області від 28.01.2010р. у справі №10/196 скасувати, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2004р. МПП "Перспектива"уклала договір оренди землі №04.04.439.00664 з Східницькою селищною радою. Згідно даного договору орендар - МПП "Перспектива"прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (землі промисловості та землі природоохоронного призначення). Даний договір та додатки до нього зареєстровані у Бориславському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК.

МПП "Перспектива"приступило до розробки Східницького родовища мінеральних вод на підставі наявного Акту про надання гірничого відводу, виданого Державним комітетом України з нагляду за охороною праці 25 грудня 2003 року за №838. термін дії якого - 9 років, що був долучений до матеріалів справи, та Акту приймання-передачі Східницького родовища мінеральних вод від 09 грудня 2002 року, згідно до якого МПП "Перспектива" прийняло Східницьке родовище мінеральних вод в межах округу і зон санітарної охорони курортної місцевості Східниця для промислового освоєння, геологічного вивчення, в т.ч. дослідно-промислової розробки та експлуатації.

18.02.2009р. Державною екологічною інспекцією у Львівській області було проведено обстеження Східницького родовища мінеральних вод МПП "Перспектива"та складено акт №19.

Згідно даного акту було виявлено сліди забору мінеральної води автотранспортом. По свердловині лужних вод 4с наявний свіжий слід протекторів автомобіля великого розміру по снігу в огороджений І пояс ЗСО. Насосне обладнання не демонтовано, електрообладнання не від’єднано, доступ до електролічильника вільний. По джерелу 10 вод типу "Нафтуся"наявний свіжий слід протекторів автомобіля великого розмір по снігу в огороджений І пояс ЗСО, забір здійснюється з допомогою кранової системи. По джерелу залізистих вод 13 наявний свіжий слід протекторів автомобіля великого розмір по снігу в І пояс ЗСО. Надкаптажна споруда відкрита, захаращена відходами, що є порушенням ст.. 56 Кодексу про надра (132/94-ВР) . Даний акт був складений без представників МПП "Перспектива".

На підставі даного акту та вимоги Бориславського МВ ГУМВСУ у Львівській області від 30.05.2009р. за №1819 Державна екологічна інспекція у Львівській області провела розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного видобування мінеральних вод МПП "Перспектива"у смт. Східниця Дрогобицького району.

Державна екологічна інспекція у Львівській області звернулась до суду з позовом про стягнення з МПП "Перспектива"74364,68 грн. в рахунок відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства.

Суд першої інстанції на підставі вказаних документів, застосувавши норми Водного кодексу України (213/95-ВР) задоволив позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Львівській області повністю.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу України про надра завданням цього Кодексу є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно із 3 Кодексу України про надра (132/94-ВР) гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) , цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Нормами ст. 5 Кодексу України про надра встановлено, що родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

Відповідно до ст. 16 Кодексу України "Про надра"спеціальні дозволи на користування надрами надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як правило, на конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу України "Про надра"гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється.

Відповідно до ст. 19 Кодексу України "Про надра"надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Відповідно до ст.. 28 Кодексу України "Про надра (132/94-ВР) "користування надрами є платним, крім випадків, передбачених статтею 29 цього Кодексу. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Відповідно до постанови КМ України від 12 грудня 1994 року № 827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" (827-94-п) підземні мінеральні (лікувальні, лікувально-столові, природні столові) води відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення, а тому відносини, пов'язані з їх використання відносяться до гірничих (а не водних) відносин, тобто правовідносин, пов'язаних з використанням та охороною надр і врегульовані законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Апеляційним судом до участі в справі було залучено в якості третьої особи без самостійних вимог Львівське обласне управління водного господарства, оскільки позивач посилався на порушення відповідачем норм Водного кодексу України (213/95-ВР) .

Представник даної юридичної особи пояснив апеляційному суду, що МПП "Перспектива"не обліковується в якості водокористувача у Львівській області та не подає жодної звітності до Львівського обласного управління водного господарства.

За таких обставин справи апеляційний суд приходить до висновку, що спір між позивачем та відповідачем виник виключно з приводу використання останнім корисних копалин загальнодержавного значення, а тому відносини, пов'язані з їх використання відносяться до гірничих (а не водних) відносин, тобто правовідносин, пов'язаних з використанням та охороною надр.

Позивач - Державна екологічна інспекція у Львівській області розрахувала розмір збитків на основі "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду", затвердженої наказом Держводгоспу України №290 (z0044-02) від 29.12.2001р. Згідно тексту договору оренди земельної ділянки №040443900664 від 23.07.2004р. МПП "Перспектива"були передані в оренду землі промисловості, а не землі водного фонду.

Виходячи з наведеного апеляційний суд вважає неправомірним та помилковим застосування вказаної методики для розрахунку можливих збитків.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Виходячи з аналізу наведених норм матеріального права відповідальність за заподіяння майнової шкоди настає виключно у випадку наявності причинно-наслідкового зв’язку між діями винної особи та негативними наслідками, що настали.

Відповідно до ст.. 33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач - Державна екологічна інспекція у Львівській області, не довела суду жодним доказом протиправної діяльності відповідача, негативних наслідків від його діяльності та причинно-наслідкового зв’язку між діями та можливими наслідками. Акт обстеження Східницького родовища мінеральних вод від 18.02.2009р. вказує лише на наявність слідів автомобіля на снігу. При складанні даного акту представники позивача не зафіксували самого факту відбору води, кількості води та здійснення порушень при розробці надр. Отже, такий акт не може використовуватися в якості доказу для доведення вини відповідача в порушенні природоохоронного законодавства.

В основу розрахунку збитків позивач поклав непрямі відомості –інформацію органів МВС стосовно продажу відповідачем - МПП "Перспектива"мінеральної води (ропи) споживачам. При цьому позивач не довів суду отримання тієї ж кількості води саме з родовища, що перебуває в користуванні відповідача. Оскільки відповідач міг реалізовувати мінеральну воду внаслідок торгівельної діяльності (перепродаж, тощо) то вказане позивачем припущення не може бути доказом по справі.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009, № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин справи апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем не доведено суду факт незаконного використання та розробки родовищ мінеральних вод, не встановлено кількість незаконно отриманої води, не доведено наявності причинно-наслідкового зв’язку між діями або бездіяльністю відповідача та застосовано невірну методику обрахунку відшкодування збитків.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що згідно ст. 48 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік"100 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування. Бюджетом місцевого самоврядування є відповідний бюджет Східницької селищної ради.

Суд першої інстанції стягнув кошти на користь смт. Східниця, яке не є юридичною особою, не є органом місцевого самоврядування, а є виключно територіальним утворенням – населеним пунктом. Отже, стягувати кошти на користь населеного пункту неправомірно з точки зору ст. 48 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік".

Крім того, апеляційним судом встановлено, що відповідач розробляє корисні копалини на території трьох населених пунктів.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду винесене з неповним дослідженням обставин справи, з грубим порушенням вказаних норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Апеляційний суд постановляє нове рішення, яким в позові Державній екологічній інспекції у Львівській області відмовляє повністю за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу МПП "Перспектива"задовольнити повністю.

Рішення господарського суду Львівської області від 28.01.2010 року у справі №10/196 скасувати повністю.

Постановити нове рішення, яким в позові Державній екологічній інспекції у Львівській області відмовити повністю

Судові витрати покласти на позивача. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Львівській області на користь МПП "Перспектива"367,32 грн. в повернення сплаченого державного мита при поданні апеляційної скарги.