15.12.2008 року товариство з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів "Ромажур"(позивач у справі) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 13.12.2008 року до колективного сільськогосподарського підприємства "Нове Життя"(відповідач у справі) про стягнення заборгованості у розмірі 413 188,56 грн. (т.1 а.с.4-8).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Мирової угоди від 06.05.2003 року, яку було укладено в процесі ліквідаційної процедурі в межах справи про банкрутство № 163/3б-99 та затверджено ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2003 року № 163/3б-99.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.12.2009 року у справі № 5/024-09/17 товариству з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів "Ромажур"відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, товариство з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів "Ромажур", подав апеляційну скаргу б/н, б/д (вх. № 2-04/1/119/208 від 28.01.2010 року), в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 09.12.2009 року у справі № 5/024-09/17 та прийняти нове рішення з урахуванням фактів та доказів, що містяться в матеріалах справи ( т. 8 а.с. 3-8).

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що рішення місцевого господарського суду є необґрунтованим, що суд першої інстанції неповно з’ясував всі обставини, що мають значення для справи, а обставини справи, які суд визнав встановленими є недоведеними.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.01.2010 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів "Ромажур"на рішення господарського суду Київської області від 09.12.2009 року у справі № 5/024-09/17 прийнято до провадження у складі колегії суддів: Жук Г.А. (головуючий суддя) Агрикова О.В., Мазур Л.М., розгляд справи у судовому засіданні призначено на 22.02.2010 року (т. 8 а.с. 1-2).

22.02.2010 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів "Ромажур"надійшла заява про відвід колегії суддів (вх. №1-25/20 від 22.02.2010 року) ( т. 8 а.с. 26-28).

Ухвалою заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарсько суду від 23.02.2010 року заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів "Ромажур"(вх. №1-25/20 від 22.02.2010 року) про відвід колегії суддів: Жук Г.А., Агрикова О.В., Мазур Л.М. від розгляду справи №5/024-09/17 залишено без задоволення (т. 8 а.с. 31-33).

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.02.2010 року призначено розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів "Ромажур"на рішення господарського суду Київської області від 09.12.2009 року у справі № 5/024-09/17 на 22.03.2010 року (т. 8 а.с. 34-35).

Не погодившись з відмовою у задоволенні заяви про відвід колегії суддів позивач подав касаційну скаргу б/н від 03.03.2010 року (вх. № 3-03/178/254/10 від 03.03.2010 року) на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.02.2010 року у справі № 5/024-09/17 .

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.03.2010 року апеляційне провадження у справі зупинено до розгляду касаційної скарги Вищим господарським судом України ( т. 8 а.с. 37-38).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.04.2010 року у прийнятті касаційної скарги товариству з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів "Ромажур"на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.02.2010 року у справі № 5/024-09/17 відмовлено, справу повернуто на розгляд до Київського міжобласного апеляційного господарського суду (т. 8 а.с. 43).

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.04.2010 року поновлено апеляційне провадження у справі № 5/024-09/17, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.05.2010 року (т. 8 а.с. 45-46).

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.05.2010 року у справі №5/024-09/17 розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів "Ромажур" відкладався на 31.05.2010 року у зв’язку з неявкою в судове засідання представників позивача (апелянта).

В судовому засіданні 31.05.2010 року представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 09.12.2009 року та прийняти нове рішення з урахуванням фактів та доказів, що містяться в матеріалах справи, з підстав викладених в апеляційній скарзі та Поясненнях від 31.05.2010 року (вх. № 2-05/2242/н від 31.05.2010 року).

Представник відповідача у справі заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що рішення місцевого господарського суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до вимог ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно вимог частини першої ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Постановою Арбітражного суду Київської області від 01.03.2000 року (справа № 163/3б-99) колективне сільськогосподарське підприємство "Нове Життя"визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (т.1 а.с. 30).

06.05.2003 року в процесі ліквідаційної процедури між кредиторами колективного сільськогосподарського підприємства "Нове Життя": товариством з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів "Ромажур"(кредитор 1), державною акціонерною енергетичною компанією "Київобленерго"(кредитор 2), іншими кредиторами, та арбітражним керуючим колективного сільськогосподарського підприємства "Нове життя"було укладено Мирову угоду, яку затверджено ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2003 року у справі № 163/3б-99. Провадження у справі № 163/3б-99 про банкрутство КСП "Нове Життя" припинено (а.с.39-40, том 1).

Відповідно умов Мирової угоди від 06.05.2003 року (т. 1 а.с. 40), боржник добровільно, зобов'язався, згідно затвердженого графіку, виплатити кредитору –1 (товариству з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів "Ромажур") з листопада 2003 року по 31 жовтня 2005 року - 129 228,51 грн.; кредитору –2 (Державній енергетичній акціонерній компанії "Київобленерго") з листопада 2003 року по 31 жовтня 2005 року - 283 960,42 грн.

12.05.2003 року колективне сільськогосподарське підприємство "Нове Життя", в особі ліквідатора Пархацького М. Г. (довіритель за договором), та товариство з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів "Ромажур", в особі директора (повірений за договором), уклали договір доручення, за яким доверітель доручив повіреному виконати від його імені і за його рахунок певні юридичні дій, направлені на виконання умов Мирової угоди від 06.05.2003 року, затвердженої господарським судом Київської області у справі № 163/3б-99 про банкрутство колективного сільськогосподарського підприємства "Нове Життя"(т. 1 а.с. 43-44).

Як стверджує позивач та підтверджено матеріалами справи 12.02.2003 року між відкритим акціонерним товариством Державною енергетичною акціонерною компанією "Київобленерго"та товариством з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів "Ромажур"було укладено договір уступки права вимоги боргу, згідно якого (п. 1 договору) Державна енергетична акціонерна компанія "Київобленерго"(цедент по договору) передала, а товариство з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів "Ромажур"(цесіонарій за договором) прийняв на себе право вимоги боргу від боржника за Договором № 64 від 20.06.1997 року, яким (боржником) КСП "Нове життя" (т. 1 а.с. 45-46).

25.11.2005 року сторони Мирової угоди підписали протокол погодження щодо пролонгації Мирової угоди від 06.05.2003 року (т. 1 а.с. 51).

15.09.2006 року сторони Мирової угоди підписали протокол погодження щодо пролонгації Мирової угоди від 06.05.2003 року (т. 1 а.с. 64).

13.12.2006 року сторони внесли зміни до додатку № 1 Мирової угоди від 06.05.2003 року (графік погашення заборгованості), згідно яких заборгованість колективного сільськогосподарського підприємства "Нове Життя"перед товариством з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів "Ромажур"становить 413 188,56 грн., (з яких 283 960,42 грн. борг КСП "Нове Життя"перед Державною енергетичною акціонерною компанію "Київобленерго"який остання відступила за договором від 12.02.2003 року товариству з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів "Ромажур"). Також, сторони мирової угоди домовились погасити борг шляхом конкурсного продажу майнового комплексу КСП "Нове Життя""Молодіжний"в строк до 02.02.2007 року ( т. 1 а.с. 65).

02.02.2007 року сторони Мирової угоди підписали протокол погодження про пролонгацію Мирової угоди від 06.05.2003 року, крім того виконавець Мирової угоди взяв на себе обов’язки з організації і проведення конкурсного продажу майна боржника, в інтересах виконання Мирової угоди від 06.05.2003 року (т. 1 а.с. 66).

Посилаючись на умови Мирової угоди від 06.05.2003 року, додатків до неї, на протоколи погодження від 25.11.2005 року, від 15.09.2006 року, від 02.02.2007 року, договір доручення від 12.05.2003 року та договір уступки права вимоги від 12.02.2003 року позивач стверджує, що заборгованість відповідача перед ним становить 413188,56 грн., просить задовольнити позовні вимоги про стягнення даної суми.

Колективне сільськогосподарське підприємство "Нове Життя"не погодилося з позовними вимогами позивача про стягнення 413188,56 грн., просить відмовити позивачу у задоволені позову з підстав викладених у відзиві на позов № 193 від 24.12.2008 року (вх. № 170 від 12.01.2009 року) та додаткових запереченнях на позовну заяву за № 25/03-09 від 25.03.2009 року (т. 1 а.с. 94-96, а.с. 210-211).

Місцевим господарським судом встановлено, що договір уступки права вимоги боргу від 12.02.2003 року (т.1 а.с.45) укладено з посиланням на договір № 64 від 20.06.1997 року, укладений між Державне енергетична акціонерна компанія "Київобленерго"та колективним сільськогосподарським підприємством "Нове життя". Договір уступки права вимоги не містить будь-яких посилань на мирову угоду, затверджену судом і не може впливати на Мирову угоду, оскільки Договір підписано сторонами 12.02.2003 року, а мирову угоду - 06.05.2003 року, затверджено судом 10.06.2003 року, тобто Договір уступки права вимоги був укладений раніше до укладення та затвердження мирової угоди. Відтак колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення 283 960,42 грн. боргу є необгрунтованими.

При розгляді даного спору встановлено, що 06.02.2007 року збори уповноважених членів КСП "Нове Життя"прийняли рішення від 13.09.2006 року про ліквідацію КСП та утворили ліквідкомісію ( т.1 а.с. 97-101).

В силу вимог ст.ст. 104, 105, 110- 112 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав і обов’язків іншим юридичним особам –правонаступникам шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або в результаті ліквідації. Учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи призначають комісію (ліквідаційну комісію, ліквідатора) з припинення юридичної особи, встановлюють порядок та строки припинення. Юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу, уповноваженого на це установчими документами в порядку встановленому ст.ст. 111- 112 ЦК України.

08.02.2007 року ліквідаційна комісія колективного сільськогосподарського підприємства "Нове Життя"повідомила товариство з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів "Ромажур"про рішення зборів членів КСП про самоліквідацію (т. 1 а.с. 82, т. 2 а.с. 18).

В ході розгляду справи місцевим господарським судом Київської області Ухвалою від 29.04.2009 року було зобов’язано відповідача надати належні докази проведення процедури ліквідації товариства, відповідно до ст. 110 - 112 ЦК України; докази письмового повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю Учбово - виробничий центр самовиживання інвалідів "Ромажур"про ліквідацію КСП "Нове життя", тощо (т. 1 а.с. 231-232).

19.05.2009 року КСП "Нове Життя"(на виконання ухвали суду від 29.04.2009 року) подало ксерокопії документів: оголошення, опубліковане в Офіційному бюлетні Державного реєстратора № 68 від 19.02.2007 року про прийняття рішення про ліквідацію КСП "Нове Життя"(т. 5 а.с. 3); ксерокопію листа повідомлення на ім’я товариства з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничого центру самовиживання інвалідів "Ромажур"про прийняття рішення про ліквідацію про прийняття рішення про ліквідацію КСП "Нове Життя"від 08.02.2007 року (т. 5 а.с. 5); реєстр заявлених та визнаних кредиторів в справі про припинення (шляхом самоліквідації) КСП "Нове Життя"станом на 12.04.2007 року, які звернулися до ліквідаційної комісії з вимогами у 2-х місячний термін; протокол ліквідаційної комісії від 12.04.2007 року про затвердження реєстру кредиторів на загальну суму заявлених та визнаних вимог - 554 630 грн. 78 коп. (т. 5 а.с. 5-7); лист КСП "Нове Життя"до товариства з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів "Ромажур"від 19.11.2007 року за № 118 (з квитанцією про відправку позивачу) про те, що ліквідаційна комісія не визнає борг перед товариством з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів "Ромажур" у зв’язку з пропуском строку передбаченого ст. 112 ЦК України ( т. 5 а.с. 8).

Представлені сторонами докази досліджено колегією та долучено до справи.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на зборах уповноважених членів колективного сільськогосподарського підприємства, які є його вищим органом управління юридичної особи, прийнято рішення про самоліквідацію товариства, створено ліквідаційну комісію, що відображено в протоколі зборів від 06.02.2007 року.

Матеріалами справи підтверджується, що представник позивача був присутній на цих зборах, що ним не заперечувалося під час судового розгляду справи.

08.02.2007 року відповідач з метою надання кредиторам можливості пред’явлення своїх вимог, у відповідності до вимог статті 105 ЦК України, всім кредиторам і позивачу в тому числі були надіслані повідомлення про самоліквідацію КСП "Нове Життя"(т. 5 а.с. 4).

Твердження позивача про те, що ним не отримане повідомлення про ліквідацію товариства, спростовується матеріалами справи, а саме, представленою в матеріалах справи копією позовної заяви, яку подано позивачем до суду (т. 6 а.с. 123-125), в якій він посилається на отримання в лютому 2007 року "листа за вих. № 2 від 08.02.2007 року за підписом голови ліквідкомісії Майсак Г.М.".

Прийняте КСП "Нове Життя"рішення про ліквідацію юридичної особи зареєстровано державним реєстратором 19.02.2007 року (бюлетень державної реєстрації № 68). Протягом строку, визначеного в повідомленні (протягом 2-х місяців) кредиторами було заявлено вимоги на суму 554 630,78 грн. Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів "Ромажур"у визначений законом термін не заявив до КСП вимог, як кредитор, тому протоколом ліквідаційної комісії затверджено реєстр кредиторів з вимогами на суму 554 630,78 грн., до складу яких не входять вимоги позивача.

Замість звернення у двох місячний термін до ліквідкомісії позивач 17.08.2007 року звертався до господарського суду Київської області з позовом про визнання незаконним та скасування рішення зборів колективного сільськогосподарського підприємства "Нове Життя", що засвідчені протоколом від 06.02.2007 року, а також 29.02.2008 року позивач звертався до суду з позовом про розірвання мирової угоди.

В матеріалах справи представлено Рішення апеляційного суду Київської області від 05.12.2008 року по справі № 22ц-4566/2008 року яким позивачам відмовлено в позові щодо визнання зборів уповноважених членів колективного сільськогосподарського підприємства "Нове Життя"від 16.12.2005 року такими, що не відбулися та визнання протоколу зборів уповноважених членів колективного сільськогосподарського підприємства "Нове Життя"від 13.09.2006 року підробленим (т. 2 а.с. 28-30).

Рішенням господарського суду Київської області від 16.11.2007 року по справі № 15/338-07, залишеним без змін Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.02.2008 року, позивачу відмовлено у задоволені позову про визнання незаконними та скасування рішень зборів уповноважених членів колективного сільськогосподарського підприємства "Нове Життя", про ліквідацію товариства, що засвідчені протоколом від 06.02.2007 року (т. 5 а.с. 47-49, а.с. 53-58).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 112 ЦК України вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено вважаються погашеними.

Якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог з будь-яких мотивів не звернувся до суду з позовом до ліквідаційної комісії, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Рекомендованим листом № 118 від 19.11.207 року ліквідаційна комісія не визнала борг перед товариством з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів "Ромажур". Листом позивачу було роз’яснено, що він може, в разі з непогодженням з таким рішенням у місячний строк після одержання повідомлення звернутись до суду з позовом відповідно до вимог ч. 4 ст. 112 ЦК України ( т. 5 а.с. 7а-8).

Надіслання зазначеного листа на юридичну адресу товариства з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів "Ромажур", підтверджено фіскальним чеком № 3430 від 20.11.2007 року (т. 5 а.с. 7а-8). Товариство з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничий центр самовиживання інвалідів "Ромажур"звернулося з позовом до господарського суду Київської області лише 15.12.2008 року, тобто з пропуском місячного строку ( т. 1 а.с. 4).

Зазначений у ч. 4 ст. 112 ЦК місячний строк за своєю природою є строком, що припиняє існування права, а не строком позовної давності. Цей строк є пресічним і не може бути продовжений або поновлений.

Таким чином, місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивач не був включений до списку кредиторів, оскільки він, у встановлений 2-х місячний строк (лютий-квітень 2007 року), з моменту оголошення про ліквідацію колективного сільськогосподарського підприємства "Нове Життя", не звертався до ліквідаційної комісії про визнання його кредитором, заборгованість перед позивачем не визнано ліквідкомісією, про що було повідомлено кредитора (позивача), відтак в силу вимог ст. 112 ЦК України вимоги позивача не можуть бути задоволені, оскільки вважаються погашеними.

Колегія суддів визнає правомірним висновок суду щодо застосування строку позовної давності при вирішенні спору у даній справі.

Відповідно до ст. 256 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Посилання позивача на те, що ним неодноразово подавалися позови (17.08.2007 року про визнання незаконним та скасування рішення зборів КСП "Нове Життя", що засвідчені протоколом від 06.02.2007 року; 29.02.2008 року про розірвання мирової угоди) не можуть вважатись поважною причиною пропуску строку позовної давності, а також не переривають перебіг строку позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України, оскільки позовні заяви, які подавались позивачем раніше, мали інші вимоги і не містили вимог про стягнення боргу за мировою угодою - 413 188,56 грн. Позивач звернувся з даним позовом до суду лише 15.12.2008 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності .

Київський міжобласний апеляційний господарський суд визнає правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Учбово-виробничого центру самовиживання інвалідів "Ромажур" до Колективного сільськогосподарського підприємства "Нове життя"про стягнення 413 188,56 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Київської області від 09.12.2009 року у справі № 5/024-09/17 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України і підстав для його скасування чи зміни немає.