Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Закрите акціонерне товариство "АзовЕлектроСталь" м.Маріуполь звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кулар" м.Донецьк про визнання недійсним договору № 62АЭСсн від 07.02.2007р. /арк. справи 2-3/.

Рішенням від 30.11.2010року господарський суд Донецької області /суддя Мартюхіна Н.О./ у задоволенні позовних вимог відмовив /арк. справи 68-69/.

Рішення мотивоване тим, що 07.02.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кулар" (Постачальник), в особі директора Курдюкова А.А. та Закритим акціонерним товариством "Азовелектросталь" (Покупець), в особі комерційного директора Горчакова В.Ю., діючого на підставі довіреності № 301-16Д від 26.01.2007р. укладений договір № 62АЭСсн та додаткові угоди до нього; судом встановлено, що позивач отримував товар та не повертав його.

Закрите акціонерне товариство "АзовЕлектроСталь" м.Маріуполь у апеляційній скарзі просить рішення господарського суду Донецької області від 30.112010року у справі №2/342пд скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. /арк. справи 75-76/

Апеляційна скарга мотивована тим, що додаткова угода №2, протокол розбіжностей до дадаткової угоди №6, а також додаткова угода №7 до договору № 62АЭСсн від 07.02.2007р. з боку позивача підписані невідомою, неуповноваженою особою, при цьому у преамбулах спірних угод у якості особи, яка уповноважена на підписання угод від ВАТ "АзовЕлектроСталь", зазначено комерційний директор Горчаков В.Ю.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Від закритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" м.Маріуполь надійшла телеграма, у якій він просить розглянути скаргу без представника позивача.

Судова колегія вказане клопотання задовольняє, апеляційний суд розглядає обґрунтованість апеляційної скарги відносно доказів які є в матеріалах справи.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28- 29 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та ст. 101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 07.02.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кулар" (Постачальник) та Закритим акціонерним товариством "Азовелектросталь" (Покупець) укладений договір № 62АЭСсн /арк. справи 7,8/.

Згідно пункту 1.1. даного договору Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар в асортименті, кількості відповідно Специфікації № 1 (Додаток № 1), що є невід’ємною частиною договору.

Пунк 1.2. договору визначає, що зміна номенклатури, кількості, ціни товару оформлюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін додаткових угод.

Відповідно до п.12.1. строк дії договору визначений та становить до 31.12.2007р.

Як вбачається з матеріалів справи за період дії договору між сторонами укладалися додаткові угоди № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 до договору № 62АЭСсн.

Зокрема, 28.02.2007р. між сторонами було підписано додаткову угоду № 2 до договору № 62АЭСсн від 07.02.2007р., де сторони дійшли згоди, що Постачальник зобов’язується додатково поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно Специфікації №2. Специфікацією №2 визначено зобов’язання відповідача поставити позивачу Ферросиликомарганец МНС 17Р35 Фр (10-100) ДСТУ 3548-97 в кількості 180баз.тн., на загальну суму 954000,00грн. Дана додаткова угода є невід’ємною частиною договору.

01.07.2007р. між сторонами було підписано додаткову угоду № 6 з протоколом розбіжностей до договору № 62АЭСсн від 07.02.2007р. За умовами вказаної додаткової угоди Постачальник зобов’язується додатково поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті відповідно до Специфікації № 6. Специфікацією № 6 встановлено, що відповідач повинен поставити позивачу Ферросиликомарганец МнС 17Р35 Фр (10-100) ДСТУ 3548-97 в кількості 500 баз. тн. на загальну суму 4000000,00грн. Дана додаткова угода є невід’ємною частиною договору.

02.08.2007р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 7 до договору №62АЭСсн від 07.02.2007р., де сторони дійшли згоди, що Постачальник зобов’язується додатково поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно Специфікації № 7. Специфікацією № 7 визначено зобов’язання відповідача поставити позивачу Ферросиликомарганец МНС 17Р35 Фр (10-100) ДСТУ 3548-97 в кількості 200 баз.тн., на загальну суму 1760000грн. Дана додаткова угода є невід’ємною частиною договору.

Предмет позовних вимог - визнання договору № 62АЭСсн від 07.02.2007р. недійсним внаслідок підписання додаткової угоди № 2, протоколу розбіжностей до додаткової угоди № 6 та додаткової угоди № 7 до договору № 62АЭСсн з боку позивача невідомою та неуповноваженою особою на підставі ст. ст. 203, 207, 215 Цивільного кодексу України. /арк. справи 2-3/.

Суд першої інстанції прийшов до висновку щодо недоведеності позовних вимог належними доказами у справі та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності право чину: зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п.1ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі .

У відповідності до ч.2ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженим на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печатками.

Позивач в позовній заяві посилається на той факт, що додаткова угода №2, протокол розбіжностей до додаткова угоди №6, а також додаткова угода №7 до договору № 62АЭСсн від 07.02.2007р. з боку позивача підписані невідомою та не уповноваженою особою, однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження вищевказаного. Зокрема відсутній висновок почеркознавчої експертизи.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до наведеної норми, схвалення правочину можливе, зокрема, шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання майна тощо). Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов’язків як сторони за правочином з цього моменту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, після підписання спірних додаткових угоди, між сторонами також було підписано додаткову угоду № 8 від 15.09.2007р., додаткову угоду № 9 від 07.11.2007р., додаткову угоду № 10 від 12.12.2007р., додаткову угоду № 11 від 03.01.2008р., додаткову угоду № 12 від 01.02.2008р., додаткову угоду № 13 від 01.03.2008р., додаткову угоду № 14 від 01.04.2008р.; позивач за накладними приймав товар, визначений специфікаціями та не повертав.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач своїми діями схвалив укладений договір та спірні додакові угоди, а саме: позивач отримував поставлений на виконання умов договору товар та не повертав його.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" м.Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кулар" м.Донецьк про визнання недійсним договору № 62АЭСсн від 07.02.2007р.

Доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

Рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2010року у справі №2/342пд залишити без змін, апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь"м.Маріуполь – без задоволення.

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС

5 ГСДО