53/274-10 Про стягнення додаткової винагороди (комісії) за договором фінансового лізингу - 10.02.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 110 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 06.12.10 року у справі № 53/274-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес", м. Харків,

про стягнення 67 259,69 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", позивач, звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес", відповідача, 67259,69 грн. додаткової винагороди з посиланням на пункт 3.3.3 додатку № 1 до договору фінансового лізингу транспортних засобів за № ЄЛ/Хрк-0489-ДЛ, укладений між позивачем і відповідачем 04.09.2008 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.12.2010р. у справі № 53/274-10 (суддя Прохоров С.А.) у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Позивач не погодився з цим рішенням місцевого господарського суду, оскільки вважає його незаконним, необгрунованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що господарським судом Харківської зроблений хибний висновок стосовно того, що позивачем прирівняні один до одного такі правові поняття, як значення коефіцієнту та курс базовий, оскільки дана формула є лише математичним виразом та алгоритмом розрахунку сум додаткової винагороди (комісії), яка передбачена у Договорі та погоджена сторонами Договору.

Крім цього, згідно зі статтею 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, не передбачений цивільним законодавством, урегулювати у передбаченому законом договорі свої відносини, не врегульовані ним, а також відступити від положень закону і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Відповідно до статті 627 ЦК встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні змісту такого договору.

До того ж, як вказує позивач, статтею 628 Цивільного кодексу України передбачена можливість укладення змішаних договорів, що складаються з елементів різних договорів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2001 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 10.02.2011 року на 10:00 год.

У судовому засіданні 10.02.2011 року представник позивача підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні 10.02.2011 року проти її доводів заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що сторони, укладаючи договір лізингу, не встановили правил порівняння курсу гривні по відношенню до долару США з коєфіціентом і порівняння курсу, який є натуральним числом, з коефіціентом, є неможливим, оскільки відсутні правила такого порівняння.

Також вказує на те, що відповідно до пункту 3.3.3 договору лізингу передбачене право лізингодавця на перегляд розміру лізингових платежів за умови, коли курс гривні до долару США буде перевищувати більш, ніж 2%. Онак, як вказує відповідач, ані на момент укладення договору лізингу, ані після його укладення офіційний курс гривні до долару США жодного разу не встановлювався та не змінювався постановою Національного банку України і курси валют взагалі не встановлюються постановами НБУ.

Крім того, звертає увагу на те, що надані позивачем рахунки не містять даних про місце їх складання, осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Елемент Лізинг", лізингодавцем, та ТОВ "Експрес", лізингоодержувачем, був укладений договір фінансового лізингу транспортних засобів за № ЭЛ/Хрк-0489/ДЛ від 04.09.2008 року (далі договір фінансового лізингу).

Згідно з пунктом 3 цього договору лізингодавець придбаває у власність предмет лізингу за договором № 0489 - пасажирський автобус І-VAN А07А1, шасі Y6DA07A0080000761, державний номерний знак АА2873НТ та надає його лізингоодержувачу за плату у тимчасове володіння та користування на умовах даного договору і Правил (додаток № 1).

В свою чергу, відповідач на підставі п.1.1. Правил, зобов'язаний оплатити лізингові платежі в строки та в розмірі, що передбачені графіком лізингових платежів, який є Додатком № 3 до Договору та їх невід'ємною частиною.

На виконання вказаного договору позивач за актом приймання-передачі передав відповідачу предмет лізингу у користування 17 вересня 2008 року.

Відповідно до пункту 3.3.3 додатку № 1 до договору фінансового лізингу позивач як лізингодавець вправі переглянути в однобічному порядку розмір лізингових платежів (ціну договору лізингу) у випадку:

якщо курс гривні по відношенню до долара США, встановлений поставною НБУ, буде перевищувати більш ніж на 2 % значення коефіцієнта. Сторони встановили, що значення коефіцієнта дорівнює 5,00 (п'ять);

зміни відсотків за користування кредитом, залученим Лізингодавцем, в разі зміни кредитної політики згідно з рішенням органів державної влади та місцевого самоврядування, Національного банку України, обслуговуючих комерційних банків;

переоцінки предмету лізингу;

внесення до законодавства України змін, які можуть спричинити додаткові витрати для лізингодавця, пов'язані з предметом лізингу.

Згідно з пунктом З.3.4 додатку № 1 до договору фінансовгго лізингу у випадку зміни лізингового платежу, відповідач зобов'язаний додатково сплатити суму винагороди (комісії) на підставі письмового повідомлення (рахунку-фактури) на протязі 5-х днів з дати направлення.

Відповідно до пункту 3.3.3.5 додатку № 1 до договору фінансовгго лізингу у випадку зміни лізингового платежу згідно з пунктом 3.3.3 лізингоотримувач зобов'язаний у складі наступного лізингового платежу, крім поточного лізингового платежу, передбаченого Додатком № 3 "Графік лізингових платежів", додатково сплатити суму винагороди (комісії) на підставі рахунку-фактури, який підлягає оплаті протягом 3-х днів з дати виставлення.

Додаткова винагорода розрахована позивачем за наступною формулою:

Додаткова комісія дорівнює = (розмір лізингового платежу) х (курс НБУ на дату нарахування платежу - курс базовий).

При цьому, зміна розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.3.3. Договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів - комісію (винагороду) лізингодавцю за передане в лізинг майно.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Елемент Лізинг"надсилало ТОВ "Експрес"формулу розрахунку розміру додаткової суми винагороди (комісії), а саме: Додаткова комісія дорівнює = (розміру лізингового платежу) х (курс НБУ на дату нарахування платежу - курс базовий): курс базовий, де:

З урахуванням суми додаткової винагороди позивачем на адресу відповідача були виставлені наступні рахунки :

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_11_2008 від 03 лютого 2009 року на суму 988,22 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_12_2008 від 03 лютого 2009 року на суму 3 763,17 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 19_01_2009 від 03 лютого 2009 року на суму 3 662,34 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_02_2009 від 24 березня 2009 року на суму 3 616,15 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_03_2009 від 24 березня 2009 року на суму 3 569,94 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_04_2009 від 25 червня 2009 року на суму 3 523,74 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 18_05_2009 від 25 червня 2009 року на суму 3 373,35 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_06_2009 від 25 червня 2009 року на суму 3 315,31 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_07_2009 від 3 серпня 2009 року на суму 3 316,11 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_08_2009 від 7 вересня 2009 року на суму 3 442,12 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_09_2009 від 29 жовтня 2009 року на суму 3 704,83 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 19_10_2009 від 29 жовтня 2009 року на суму 3 618,70 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_11_2009 від 18 січня 2010 року на суму 3 605,24 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_12_2009 від 18 січня 2010 року на суму 3 533,95 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 18_01_2010 від 24 березня 2010 року на суму 3 529,16 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_02_2010 від 24 березня 2010 року на суму 3 487,64 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_03_2010 від 24 березня 2010 року на суму 3 414,16 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 19_04_2010 від 17 травня 2010 року на суму 3 311,90 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_05_2010 від 19 липня 2010 року на суму 3 270,18 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_06_2010 від 19 липня 2010 року на суму 3 213,48 гривень з ПДВ.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, посилався на те, що умовами договору лізингу не передбачений розмір курсу базового.

Також місцевий господарський суд зазначив, що позивач помилково прирівнює визначене в пункті 3.3.3 додатку № 1 до договору лізингу значення коефіцієнта в розмірі 5,00 (п'ять) до курсу базового, оскільки це різні поняття, так курс це певний натуральний показник, а коефіцієнт це певний умовний показник, при цьому в договорі та в його додатках не визначено до якої величини співвідноситься коефіцієнт.

Також сторонами в договорі та в його додатках не визначена формула, за якою розраховується сума, що додатково сплачується до суми винагороди (комісії).

Крім того позивач визначає до стягнення в позовній заяві суму в розмірі 67 259,69 грн. як додаткову винагороду, однак умовами договору не передбачена можливість нарахування додаткової винагороди та не передбачений її розмір, а отже визначення сум додаткової винагороди фактично є зміною умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом правова норма міститься і в частині 1 статті 188 ГК України.

За висновком місцевого господарськогго суду, позивачем не був дотриманий порядок зміни умов договору.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на таке.

За статтями 1 та 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг –це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізиногоодержувачем специфікацій та умов та передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини, що виникають у зв'язку із договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України (435-15) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Господарська діяльність, що регулюється договором лізингу, здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Договір лізингу має бути укладеним у письмовій формі з зазначенням у ньому предмета лізингу, строку лізингу, розміру лізингових платежів, інших умов, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

За статтею 16 Закону України "Про лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором; лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни –граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін (стаття 189 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах –також за рішенням суб'єкта господарювання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Сторонам при визначенні грошового зобов’язання не забороняється використовувати як грошовий еквівалент іноземну валюту, при цьому порядок визначення сум, що підлягають сплаті у гривнях, сторони можуть визначити у договорі. Зазначаючи, що спірні пункти (а також пункт 3.3 договору) суперечать статтям 99, 117 Конституції України, частині 2 статті 198 Господарського кодексу України, пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 року "Про удосконалення порядку формування цін" (1998-98-п) , частині 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", місцевий господарський суд вказаних положень не врахував.

Частиною 2 статті 632 Цивільного кодексу України допускається можливість зміни ціни після укладення договору у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, тобто, сторони мають право узгодити в договорі як розмір ціни (плати, винагороди тощо), так і спосіб її визначення чи подальшої зміни.

Як вже зазначалося вище, ТОВ "Елемент Лізинг"щоразу надсилало ТОВ "Експрес"формулу розрахунку розміру додаткової суми винагороди (комісії)/ Додаткова комісія дорівнює = (розміру лізингового платежу) х (курс НБУ на дату нарахування платежу - курс базовий): курс базовий, де:

Курс базовий - це визначена договором величина, перевищення якої за рахунок коливання курсу валют НБУ веде до зміни розміру лізингових платежів; Курс НБУ на дату нарахування лізингових платежів визначається постановами НБУ; Розмір лізингового платежу - щомісячні лізингові платежі, згідно Додатку №3.

При цьому зміна розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.3.3. додатку №1 до договору фінансового лізингу не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів - комісію (винагороду) лізингодавцю за передане в лізинг майно.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Вищого господарського суду України від 28.12.2010 року у справі №57/128-10.

Отже, господарський судом Харківської області дійшов хибного висновку стосовно того, що позивачем прирівняні один до одного такі правові поняття, як значення коефіцієнту та курс базовий, оскільки дана формула є лише математичним виразом та алгоритмом розрахунку сум додаткової винагороди (комісії), яка передбачена у договорі та погоджена сторонами договору з урахуванням свободи договору.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи та порушив норми матеріального права, а тому вказане рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2010р. у справі № 53/274-10 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" (61022, м. Харків, пров. Ботанічний, 4, код ЄДРПОУ 24659732, п/р 2600531900004 в АБ "Діамант", МФО 320854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" ( 03038, м. Київ, вул. М. Гринченко, 4, оф. 130. код ЄДРПОУ 34832663, р/р 26004010425701 в ЗАТ "АЛЬФА-БАНК" у м. Києві, МФО 300346) 67259,69 грн. додаткової винагороди 1008,90 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.